ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2010 р.Справа № 2/44-10-2632(2/1035-10)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Хом'як О.С.
за участю в судовому засіданні представників сторін:
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 6-3856 від 29.09.10;
заявника - ОСОБА_4, паспорт серія КЕ № 888487, дата видачі : 27.06.03;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4
на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2010р. про повернення без розгляду заяви про визнання кредитором
№2/1035-10 (справа №2/44-10-2632)
про банкрутство Кредитної спілки „Україна”
Відповідно до ст.4-4 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.09р. порушено провадження у справі №2/44-10-2632 про банкрутство КС “Україна”.
Ухвалою суду від 07.09.10р. за результатами підготовчого засідання визнано ОСОБА_5 кредитором КС “Україна” з грошовими вимогами до боржника у сумі 365 907грн., зобов'язано ініціюючого кредитора в десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу, газет “Голос України” або “Урядовий кур’єр” оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство КС “Україна”, введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6
Оголошення про порушення провадження у справі було опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” №168 від 11.09.10р.
13.09.10р. до суду першої інстанції від ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в порядку ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надійшла заява про визнання їх конкурсними кредиторами КС “Україна” із грошовими вимогами до боржника у розмірі 266 828,77грн. та 115000грн., відповідно.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2010р. (суддя Бахарєв Б.О.) заяву ОСОБА_3 повернуто без розгляду на підставі п.п.4,6,10 ст.63 ГПК України та п.5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки заявниками не надано доказів сплати держмита у встановленому порядку та розмірі, витрат на ІТЗ судового процесу, а також доказів направлення боржнику копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де просить ухвалу скасувати та залучити заяву про визнання її кредитором КС "Україна" до справи №2/44-10-2632, посилаючись на те, що місцевий господарський суд не вправі застосовувати у даному випадку положення ст.63 ГПК України, оскільки вона регулює випадки повернення позовної заяви, а не заяви про визнання грошових вимог до боржника в рамках провадження у справі про банкрутство.
Крім того, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить приписів щодо сплати витрат на ІТЗ судового процесу при подачі такої заяви, оскільки ці послуги сплачуються ініціюючими кредиторами.
З ухвалою від 16.09.10р. не погодився також ОСОБА_4 і подав апеляційну скаргу, де просить ухвалу скасувати та залучити заяву про визнання його кредитором КС "Україна" до справи №2/44-10-2632 з мотивів, аналогічних тим, що викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2
Відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу
За приписами ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В процедурі банкрутства, при розгляді заяв за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє документальне підтвердження грошових вимог кредиторів.
На переконання судової колегії, це унеможливлює повернення заяви з вимогами до боржника без розгляду у справі про банкрутство на підставі п.п. 4,6,10 ст. 63 ГПК України.
У випадку невиконання кредитором обов’язку щодо обґрунтування своїх вимог до боржника суд має право відмовити у їх визнанні, але не повертати заяву без розгляду.
Крім того, застосування положень ст. 63 ГПК України щодо повернення заяви конкурсного кредитора без розгляду може мати наслідком погашення вимог кредитора до боржника, тобто припинення грошового зобов’язання, так як в даному випадку будуть діяти наслідки граничного строку, передбаченого ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тому, при розгляді кредиторських вимог господарський суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, лише визнати або відхилити грошові вимоги, але не повертати заяву конкурсного кредитора без розгляду.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо необхідності оплати витрат на ІТЗ судового процесу не узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” №825 від 05.08.09р., щодо кола осіб, які зобов'язані цим положенням до сплати таких витрат.
Однак суд першої інстанції цим обставинам не дав належної оцінки та безпідставно повернув заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без розгляду.
Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що у заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до боржника у якості додатку вказано квитанцію про сплату держмита, однак ця обставина не найшла свого відображення в ухвалі суду першої інстанції.
З огляду на викладене, ухвала від 16.09.10р., як прийнята з порушенням норм процесуального права, залишатись чинною не може і підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - передачі для розгляду до суду першої інстанції.
При цьому слід зазначити про доцільність вирішення місцевим господарським судом питання стосовно грошових вимог вказаних осіб до боржника окремими ухвалами.
Керуючись ст.ст.85, 103-106 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2010р. №2/1035-10 ( №2/44-10-2632) –скасувати.
Заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з грошовими вимогами до КС "Україна" повернути до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови складено 05.11.10р.