Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2010 року Справа № 2а-7417/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Колесніковій Я.А.;
за участю представників сторін:
від позивача: Гейко І.Х. (довіреність № 14-249д від 26.12.2007 року);
Портнової О.В. (довіреність № 14-250д від 26.12.2007 року);
Колисниченко М.В. (довіреність № 14-292д від 14.10.2010 року);
Федай О.О. (довіреність № 14-286д від 27.09.2010 року);
Угнивенка О.В. (довіреність № 14-285д від 27.09.2010 року);
від відповідача: Васильєва К.С. (довіреність № 68 від 18.10.2010 року);
Касьянова О.О. (довіреність № 65 від 07.10.2010 року);
Басакіна В.В. (довіреність № 8 від 11.01.2010 року);
Кузьменка О.М. (довіреність № 3 від 11.01.2010 року);
Фестіка В.В. (довіреність № 64 від 07.10.2010 року);
Матузової М.А. (довіреність № 63 від 07.10.2010 року);
Матвієнко І.О. (довіреність № 62 від 07.10.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2010 року до суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство «Свердловантрацит» (далі – Позивач або ДП «Свердловантрацит») до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення (форми «Р») від 15.09.2010 року № 0000102344/0.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем 03.09.2010 року за результатами проведення документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугсбиткомпані-МК» (далі - ТОВ «Лугсбиткомпані-МК») в межах договору комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 за період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року було складено акт за № 1038/23/32355669. Відповідно до висновків зазначеного акту були встановлені порушення з боку позивача п.4.7 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем було нібито занижено податок на додану вартість на суму 23 601 382 грн. у тому числі по періодах: січень 2009 року – 5 500 000 грн.; лютий 2009 року – 9 416 667 грн.; березень 2009 року – 7 500 000 грн.; квітень 2009 року – 1 166 667 грн., травень 2009 року – 18 048 грн. Крім того, договір комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 укладений між позивачем та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткові угоди до нього (додаткові угоди від 31.12.2008 року № 1, від 30.01.2009 року № 2, від 25.02.2009 року № 3, від 26.03.2009 року № 4 нібито суперечать інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до пп.2, 1 ст. 215, пп. 1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.
На підставі акту перевірки позивача від 03.09.2010 року за № 1038/23/32355669 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102344/0 від 15.09.2010 року, яким пзивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 35 402 073,00 грн.; в т.ч. за основним платежем 23 601 382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 11 800 691,00 грн.
Позивач вважав, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, у зв’язку з тим, що воно було прийнято лише на підставі висновків зроблених із акту перевірки від 03.09.2010 року за № 1038/23/32355669. Зазначений висновок на думку позивача є припущенням, яке суперечить чинному законодавству, а відтак це не може бути підставою для порушення п.4.7 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, позивач зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтувались на даних протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 31.05.2010 року у рамках розслідування слідчим відділом податкової міліції ДПІ в м. Свердловську Луганської області кримінальної справи № 17/10/8003, у якому зазначено, що він є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» з моменту реєстрації підприємства від 07.11.2008 року. Реєстрацією ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» ОСОБА_13 не проводив, реєстрацію здійснювали юристи, яких залучала головний бухгалтер «багатьох фірм, назви яких він не пам'ятає» ОСОБА_14, яка звернулась з проханням до ОСОБА_13, щоб він здійснював функції директора, бухгалтера, засновника підприємства ТОВ «Лугсбиткомпані-МК». До обов'язків ОСОБА_13 входило тільки підписання документів, які йому надавала ОСОБА_14, у здійсненні фінансово-господарській діяльності підприємства ОСОБА_13 участі не приймав. Бухгалтерську та податкову звітність складала ОСОБА_14, а підписував документи ОСОБА_13 Податкові звіти ОСОБА_14 здавала до Ленінської МДПІ самостійно.
На підставі цього в зазначеному акті перевірки було зроблено висновки про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» у відповідності до вимог Господарського кодексу України; невідповідність вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) актів приймання-передачі вугільної продукції на комісію, рахунків-фактур, податкових накладних (на суму 23 601 382 грн.), складених від імені директора ОСОБА_15 та як наслідок, відсутність у них юридичної сили і доказовості; перерахування коштів ДП «Свердловантрацит» на адресу ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» без мети реального настання наслідків.
Позивач не погоджувався з висновками акту перевірки і вважав зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає діючому законодавству, фактичним обставинам та видане безпідставно з огляду на наступне:
Зміст договору комісії № 560/3-08 від 31.12.2008 року укладеного між ДП «Свердловантрацит» (Комісіонер) та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» (Комітент) не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства, оскільки зазначений договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим приписам діючого законодавства України, містить всі необхідні умови для договорів комісії, що не спростовується актом перевірки.
Предметом договору комісії є вчинення правочину, що вчиняє комісіонер з третіми особами за рахунок комітента.
Також позивач зазначив, що юридичні особи ДП “Свердловантрацит” та ТОВ “Лугсбиткомпані-МК” укладаючи договір комісії № 560/3-08 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
При укладенні договору комісії на підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» надало позивачу:
копію довідки від 12.11.2008 року серії АА № 230158 про внесення до ЄДРПОУ;
копію довідки про взяття на облік платника податків від 10.11.2008 року № 1297;
копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 227918;
копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за № 100158239;
копію Статуту ТОВ «Лугсбиткомпані-МК».
Позивач зазначив, що відомості про державну реєстрацію ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» з реєстру не виключено, запис про державну реєстрацію не визнаний недійсним, запис про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не внесено.
Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року по справі № 2а-6020/10/1270, відмовлено за необґрунтованістю у задоволенні позову Ленінської МДПІ у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугсбиткомпані-МК» про припинення юридичної особи (визнання недійсним запису про державну реєстрацію).
Позивач також вважав, що волевиявлення учасників правочину (договору комісії № 560/3-08 від 31.12.2008 року) було вільним, що не спростовано актом перевірки. Зазначений договір комісії та всі документи виданні на виконання договору № 560/3-08 (акти приймання-передачі вугільної продукції на комісію, рахунки-фактури, податкові накладні, товаро-транспортні накладні мали всі необхідні реквізити, були скріплені “мокрими” печатками, підписані повноважними представниками.
Позивач посилався на те, що договір комісії № 560/3-08 був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, про що свідчить виконання сторонами господарських зобов'язань за договором, а саме: комітент (ТОВ Лугсбиткомпані- МК) передав вугілля комісіонеру (ДП «Свердловантрацит») на комісію про що зазначено в акті перевірці на стор. 24; комісіонер (ДП “Свердловантрацит”) реалізував вугілля покупцю - ДП «Вугілля України», яке в свою чергу поставило його ВАТ «ДЕК «Центренерго» для підрозділу «Зміївська ТЕЦ», що підтверджується даними викладеними в акті на сторінці 15. При реалізації покупцю –«ДП Вугілля України» відповідно до вимог п.7.4 Закону № 168/97, комісіонер - ДП «Свердловантрацит» виписав податкові накладні та задекларував ПДВ що підлягає сплаті до бюджету у власній декларації ДП «Свердловантрацит» нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 601 380,97 грн. на підставі відповідних податкових накладних; комісіонер (ДП «Свердловантрацит») отримав від покупця (ДП «Вугілля України») грошові кошти за вугілля що підтверджується актом перевірки на сторінці 17); комісіонер (ДП «Свердловантрацит») здійснив перерахування грошових коштів на рахунок комітента (ТОВ «Лугсбиткомпані-МК») за вугілля взяте на комісію що підтверджується даними викладеними в акті на сторінці 25) та відповідно до вимог п.4.7. Закону № 168/97 отримав від комітента податкові накладні, які відобразив в складі податкового кредиту в деклараціях з ПДВ, правомірність цієї операції, а саме: «відображення відповідно до п.4.7 ст.4 Закону № 168/97 підтверджено в акті перевірки на сторінці 33; комісіонер (ДП «Свердловантрацит») виставив рахунок комітенту (ТОВ «Лугсбиткомпані- МК») на комісійну винагороду, на підставі якого була виписана податкова накладна (нараховані податкові зобов'язання) що підтверджувалось наступними документами: рахунки-фактури, податкові накладні, звіт комісіонера, але позивач зазначив, що при перевірці ці документи не досліджуються та в акті не відображалися; комітент (ТОВ «Лугсбиткомпані- МК») перерахував комісіонеру (ДП “Свердловантрацит”) грошову винагороду відповідно п.3.1 Договору комісії, що підтверджувалось наступними документами: платіжними-дорученнями, податковими накладними, але при перевірці ці документи не досліджувалися та в акті не відображалися. Таким чином, ДП “Свердловантрацит” були нараховані податкові зобов'язання за послуги комісіонера (комісійна винагорода) в загальній сумі 472 027,62 грн. по відповідним податковим накладним.
Таким чином позивач вважав, що у його бухгалтерському обліку операції за договором комісії відображені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в податковому обліку відповідно до вимог чинного Законодавства з оподаткування, а відтак, в акті перевірки безпідставно зроблений висновок щодо перерахування грошових коштів позивачем на адресу ТОВ «Лугсбіткомпані-МК» без мети реального настання наслідків. Оскільки в самому акті підтверджується факт отримання вугілля на комісію, факт постачання його покупцеві, факт отримання грошових коштів за вугілля, Комісіонером, не спростовується факт отримання винагороди від комітента, підтверджується наявність всіх необхідних документів, підтверджується відповідність відображення операцій в податковому обліку позивача.
Позивач вважав, що висновки що містяться в акті, щодо визнання договору комісії від 31.12.08 № 560/3-08, укладеного між позивачем та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткових угод до нього такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними, - є припущеннями які суперечать чинному законодавству з огляду на наступне :
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Зміст договору комісії не є таким, що порушує публічний порядок, обумовлений характером діяльності сторін, укладено його з метою отримання прибутку від цієї діяльності, що не суперечить інтересам держави та суспільства.
Сторони договору не ухилялись від сплати податків. Про сплату податків комітентом зазначено на сторінці 20 акту. У ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» вівся бухгалтерський та податковий облік. Тобто інтереси держави і суспільства порушено не було.
Позивач зазначив, що ДП «Свердловантрацит» отримало від ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» всі податкові накладні, які дають право на отримання податкового кредиту, що підтверджується Актом перевірки (стор.25), однак оригінали зазначених податкових накладних були вилучені ДПІ в м. Свердловську згідно протоколу виїмки від 09.07.2010 року.
Також позивач посилався на те, що актом перевірки підтверджений факт отримання ДП «Свердловантрацит» вугільної продукції за договором комісії відповідно до акту приймання -передачі, а також його відвантаження на адресу «Зміївської ТЕЦ» ВАТ «Центренерго» (стор. 16-17 акту перевірки та додаток №1 до нього).
Крім того позивач вважав, що дотримуючись вимог зазначеного, ДП «Свердловантрацит» мало можливість скористатися правом на податковий кредит лише у разі оплати товарів, поставлених за договором комісії. Факт оплати товарів, отриманих в межах договору комісії, також підтверджується актом перевірки у розділі 3.1.2.5 «Дослідження руху грошових коштів згідно договору комісії від 31.12.08 №560/3-8 та додаткових угод до нього» (Стор. 33 акту перевірки).
Також, при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань (податкового кредиту) платника ДП «Свердловантрацит» із задекларованими сумами податкових зобов'язань (податкового кредиту) ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» розбіжностей встановлено не було.
Позивач також посилався на ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Таким чином, позивач вважав, що податковий кредит ДП «Свердловантрацит» сформовано при дотриманні вимог п.4.7 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і висновок про завищення податкового кредиту, згідно акту невиїзної перевірки ДП «Свердловантрцит» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» в межах договору комісії від 31.12.08 №560/3-08 за період 01.01.2009р. по 31.05.2009р. є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення № 0000102344/0 від 15.09.2010р є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача позов не визнали, надали заперечення проти позову, у яких зазначили, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 27.01.2009 року за № 14 «Про закупівлю вугілля» ДП «Вугілля України» було зобов’язане забезпечити упродовж 2009 року у максимально обсязі закупівлю вугілля у вітчизняних вугледобувних підприємств згідно переліку. Тобто, позивач повинен був поставлять до ДП «Вугілля України» вугільну продукцію, що є його власністю.
Відповідачі також зазначили, що на підставі постанови слідчого від 16.07.2010 року в рамках кримінальної справи № 17/10/8003, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, було проведено перевірку за результатами якої було складено акт від 03.09.2010 року № 1038/23/32355669 про результати документальної невиїзної перевірки ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» в межах договору комісії від 31.12.2008 року № 560/3-08 за період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року, в якому зазначено, що позивачем укладено нікчемні правочини з «Лугсбиткомпані-МК», на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення з посиланням на п.4.7 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підпункт «б» підпункту 4.2.2 ст.4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» донараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ДП «Свердловантрацит» у сумі - 35 402 073,00 грн.; в т.ч. за основним платежем - 23 601 382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 11 800 691,00 грн.).
Крім того відповідачі вважали, що нікчемність господарської операції з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» також підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 31.05.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_15 є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» з моменту реєстрації підприємства (07.11.2008 року). Реєстрацією ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» здійснювали юристи, які були залучені головним бухгалтером ОСОБА_14, яка звернулась з проханням до ОСОБА_15, щоб він здійснював функції директора, бухгалтера, засновника підприємства ТОВ «Лугсбиткомпані-МК». До обов'язків ОСОБА_15 входило тільки підписання документів, які йому надавала ОСОБА_14. Яку саме діяльність здійснювало ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» ОСОБА_15 відомо не було, так як він у фінансово-господарській діяльності участі не приймав. Бухгалтерську та податкову звітність складала ОСОБА_14, а підписував їх ОСОБА_15, після чого ОСОБА_14 ці звіти здавала до Ленінської МДПІ. На ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» фактично рахувався один ОСОБА_15, усю іншу фінансово-господарську діяльність по ТОВ “Лугсбиткомпані-МК” здійснювала ОСОБА_14
Відповідач наполягав на відсутності фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» у відповідності до вимог Господарського кодексу України; невідповідність її вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відповідності законодавству актів приймання-передачі вугільної продукції на комісію, рахунків-фактур, податкових накладних (на суму 23 601 382,00 грн.), складених від імені директора ОСОБА_15 та як наслідок, відсутність у них юридичної сили і доказовості; перерахування коштів ДП «Свердловантрацит» на адресу ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» без мети реального настання наслідків.
Відповідач також зазначив, що директор ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» на підприємстві позивача ніколи не був та з посадовими особами позивача не знайом.
На виконання умов договору ДП «Свердловантрацит» було постановлено вугілля, що підтверджується рахунками-фактурами, актами приймання-передачі вугільної продукції, актами звіряння кількості та якості.
Транспортування вугілля на Зміївську ТЄС здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується квитанціями при приймання вантажу, залізничними накладними усупроводі посвідчень якості вугілля. Оплата за відвантажене вугілля здійснювалась відповідно до платіжних документів у загальній сумі 141 608 285,88 грн.
На виконання умов зазначеного договору комісії приймання товару за якістю здійснювалось покупцем згідно посвідчення про якість, виданого комітентом.
Перерахування коштів ДП «Свердловантрацит» на адресу ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» було здійснено без мети реального настання наслідків.
На думку представників відповідачів Договорів комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 укладений між ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «Лугсбиткомпані», а також додаткові угоди до нього в силу своєї нікчемності відповідно до вимог Цивільного кодексу України не створюють ніяких юридичних наслідків, а тому видані податкові накладні від імені ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» на виконання зазначеного договору в адресу ДП «Свердловантрацит» не можуть братися до уваги та не дають права ДП «Свердловантрацит» на включення до податкового кредиту та відображення в податковому обліку.
Таким чином, відповідач вважав, що при здійсненні перевірки та прийнятті зазначеного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
За таких обставин представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ДП “Свердловантрацит” в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що позивач - ДП «Свердловантрацит» (код ЄДРПОУ - 32355669) засноване на державній власності згідно до наказу Мінпаливенерго України від 07.03.2003 року за №117, належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та з 12.05.2003 року за № 150/270 зареєстроване платником податків в ДПІ у м. Свердловську (довідка форми – 4 ОПП про взяття на облік платника податків від 29.03.2010 за № 75) (том 1, аркуш справи 20).
ДП «Свердловантрацит» з 24.04.2003 року зареєстровано у якості юридичної особи суб’єкта господарської діяльності виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 за № 352382 (том 1, аркуш справи 14).
ДП «Свердловантрацит» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 5-Р серії НВ № 341216 за № 16580955 (том 1, аркуш справи 21).
Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2008 року було укладено договір комісії між ДП «Свердловантрацит» (Комісіонер) та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» (Комітент) за № 560/3-08, який, містить усі необхідні реквізити, не суперечить Цивільному законодавству України та також моральним засадам суспільства.
Пунктом 7.4. зазначеного договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються відповідними договорами, які є невід’ємною частиною договору комісії (том 5 аркуш справи 81-83).
Так, на виконання умов договору комісії зазначені сторони заключили додатковий договір № 1 від 31.12.2008 року до договору комісії. Пунктом 1 додаткового договору за № 1 було передбачене, що товар, який передається на комісію в 2009 році згідно умов договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року для реалізації на умовах, передбачених договором № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року, який був укладений між ДП «Свердловантрацит та ДП «ВугілляУкраїни». Пунктом 4 додаткового договору за № 1 було передбачене, що договір за № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року укладений між ДП «Свердловантрацит» та «ДП «ВугілляУкраїни» є невід’ємною частиною договору комісії (том 5 аркуш справи 84).
Також, на виконання умов договору комісії зазначені сторони заключили додатковий договір № 2 від 30.01.2009 року до договору комісії. Пунктом 1 додаткового договору за № 2 було передбачене, що товар, який передається на комісію в 2009 році згідно умов договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року для реалізації на умовах, передбачених договором № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року, який був укладений між ДП «Свердловантрацит та ДП «ВугілляУкраїни». Пунктом 4 додаткового договору за № 2 було передбачене, що договір за № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року укладений між ДП «Свердловантрацит» та «ДП «ВугілляУкраїни» є невід’ємною частиною договору комісії (том 5 аркуш справи 85).
Крім того, на виконання умов договору комісії зазначені сторони заключили додатковий договір № 3 від 25.02.2009 року до договору комісії. Пунктом 1 додаткового договору за № 3 було передбачене, що товар, який передається на комісію в лютому 2009 році згідно умов договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року для реалізації на умовах, передбачених договором № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року, який був укладений між ДП «Свердловантрацит та ДП «ВугілляУкраїни», а товар, який передається на комісію в березні 2009 року по Договору № 560/3-08 від 31.12.2008 року для реалізації на умовах встановлених Договором № 10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року, укладеного між ДП «Свердловантрацит» та ДП «ВугілляУкраїни». Пунктом 4 додаткового договору за № 1 було передбачене, що договір за № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року укладений між ДП «Свердловантрацит» та «ДП «ВугілляУкраїни» є невід’ємною частиною договору комісії (том 5 аркуш справи 86, 87).
Також, на виконання умов договору комісії зазначені сторони заключили додатковий договір № 4 від 26.03.2009 року до договору комісії. Пунктом 1 додаткового договору за № 4 було передбачене, що товар, який передається на комісію в березні-квітні 2009 році згідно умов договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року для реалізації на умовах, передбачених договором № 10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року, який був укладений між ДП «Свердловантрацит та ДП «ВугілляУкраїни». Пунктом 4 додаткового договору за № 4 було передбачене, що договір за № 10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року укладений між ДП «Свердловантрацит» та «ДП «ВугілляУкраїни» є невід’ємною частиною договору комісії (том 5 аркуш справи 88).
Між ДП «ВугілляУкраїни» та ДП «Свердловантрацит» на виконання договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року були укладені договори за № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року та № 10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року про постачання вугільної продукції (том 5 аркуш справи 106-112, 126-132). В свою чергу, ДП «ВугілляУкраїни» постачало вугільну продукції, яка була надана на комісію ДП «Свердловантрацит» до ВАТ «Центренерго» Зміївську ТЕС, що підтверджується додатками № 01/10-3, № 03/09-1, № 03/09-2, № 04/09-1, 04/09-2, 05/09-3, 06/09-1, 07/09-3, 08/09-3, 09/09-2, 10/09-2, 11/09-4, 12/09-3, до укладеного договору № 10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року (том 5 аркуш справи 135, 137-138, 143, 153, 158, 165, 170, 174, 179, 183, 188).
Договір комісії за своєю юридичною природою є договором про надання послуг. Комісіонер надає комітентові послугу, здійснюючи певні дії на користь останнього.
Відповідно ст.1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Предметом договору комісії є вчинення правочину, що вчиняє комісіонер з третіми особами за рахунок комітента.
Майно передане комітентом комісіонеру за договором комісії є власністю комітента.
Таким чином, договір комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року, який був заключений між ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та укладені додаткові договори до нього містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими представниками сторін, мають печатки та у встановленому порядку не признані недійсними, а відтак суд вважає, що зазначені договори були укладені відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства України та у суду відсутні підстави вважати їх недійсними.
За таких обставин, договір комісії №560/3-08 відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим приписам діючого в Україні законодавства, містить всі необхідні умови для договорів комісії, що не спростовується актом перевірки від 03.09.2010 року за № 1038/23/32355669.
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду це публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
У відповідності до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби), наділений публічно-владними повноваженнями.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі – Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку (п.3.4 Порядку № 166), оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Наказом Державної податкової адміністрації України за № 327 від 10.08.2005 року був затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).
Згідно з п.1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.
Так, 03.09.2010 року співробітниками податкової служби за результатами проведення документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» в межах договору комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 за період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року було складено акт за № 1038/23/32355669. Відповідно до висновків зазначеного акту були встановлені порушення з боку позивача п.4.7 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем було нібито занижено податок на додану вартість на суму 23 601 382,00 грн. у тому числі по періодах: січень 2009 року – 5 500 000,00 грн.; лютий 2009 року – 9 416 667,00 грн.; березень 2009 року – 7 500 000,00 грн.; квітень 2009 року – 1 166 667,00 грн., травень 2009 року – 18 048,00 грн. Крім того, договір комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 укладений між позивачем та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткові угоди до нього (додаткові угоди від 31.12.2008 року № 1, від 30.01.2009 року № 2, від 25.02.2009 року № 3, від 26.03.2009 року № 4 на думку відповідачів суперечать інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до пп.2, 1 ст. 215, пп. 1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства (том 1, аркуш справи 24-45).
На підставі акту перевірки ДП «Сверловантрацит» від 03.09.2010 року за № 1038/23/32355669 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102344/0 від 15.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі – 35 402 073,00 грн.; в т.ч. за основним платежем - 23 601 382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 800 691,00 грн. (том 1, аркуш справи 23).
Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення - рішення № 0000102344/0 від 15.09.2010 року, яким ДП «Свердловантрацит» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі – 35 402 073,00 грн.; в т.ч. за основним платежем - 23 601 382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 800 691,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР (далі – Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Так, ДП «Свердловантрацит» отримало від ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» всі податкові накладні, які дають право на отримання податкового кредиту, що підтверджується зазначеним актом перевірки та не заперечується сторонами (том 1 аркуш справи 36, том 6, аркуш справи 155). Копії податкових накладних, які були видані ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» позивачу, дають право на формування податкового кредиту, а саме: податкові накладні за січень 2009 року (на загальну суму з ПДВ – 33 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 5 499 999, 99 грн., від 09.01.2009 року за № 1, від 13.01.2009 року за № 2, від 14.01.2009 року за № 3, від 15.01.2009 року за № 4, від 19.01.2009 року за № 5, від 21.01.2009 року за № 6, від 22.01.2009 року за № 7, від 23.01.2009 року за № 8, від 26.01.2009 року за № 9, від 27.01.2009 року за № 10, від 28.01.2009 року за № 11, від 29.01.2010 року за № 12; податкові накладні за лютий 2009 року на загальну суму з ПДВ – 56 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 9 416 666,65 грн., від 03.02.2009 року за № 16, від 06.02.2009 року за № 17, від 09.02.2009 року за № 18, від 10.02.2009 року за № 19, від 11.02.2009 року № 20, від 18.02.2009 року за № 21, від 24.02.2009 року за № 22, від 25.02.2009 року за № 23, від 27.02.2009 року за № 24; податкові накладні за березень 2009 року на загальну суму з ПДВ 45 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 7 500 000,00 грн., від 03.03.2009 року за № 30, від 05.03.2009 року за № 31, від 10.03.2009 року за № 34, від 11.03.2009 року за № 35, від 17.03.2009 року за № 38, від 18.03.2009 року за № 39, від 20.03.2009 року за № 40, від 26.03.2009 року за № 43, податкова накладна за квітень 2009 року на суму з ПДВ – 7 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 1 166 666,67 грн., від 02.04.2009 року за № 50, податкова накладна за травень 2009 року на суму 108 285,88 грн., у тому числі ПДВ – 18 047,65 грн., від 19.05.2009 року за № 69, а всього податкових накладних було виписано позивачу на загальну суму з ПДВ – 141 608 285,88 грн., у тому числі ПДВ – 23 601 380,96 грн. (том 5, аркуші справи 21-52).
В свою чергу, покупцю - державному підприємству «ВугілляУкраїни» позивачем були виписані податкові накладні, які були зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних та відображені у складі податкових зобов’язань у деклараціях з ПДВ за січень, березень, квітень, травень 2009 року, а саме: податкові накладні за січень 2009 року на загальну суму – 37 906 565,90 грн., у тому числі ПДВ – 6 317 760,98 грн., від 13.01.2009 року за № 13/12, від 20.01.2009 року за № 32/12, від 27.01.2009 року за № 47/12, від 31.01.2009 року за № 68/12; податкові накладні за лютий 2009 року на загальну суму – 52 840 243,65 грн., у тому числі ПДВ – 8 806 707,27 грн., 06.02.2009 року за № 4/12, від 25.02.2009 року за № 30/12, від 25.02.2009 року за № 30а/12, від 28.02.2009 року за № 43/12; податкові накладні за березень 2009 року на загальну суму – 49 627 628,19 грн., у тому числі ПДВ – 8 271 271,36 грн., від 31.03.2009 року за № 48/12, від 31.03.2009 року за № 49/12, від 31.03.2009 року за № 51/12; податкові накладні за квітень 2009 року на загальну суму з ПДВ – 1 233 848,14 грн., у тому числі ПДВ – 205 641,36 грн., від 30.04.2009 року за № 125/12, від 30.04.2009 року за № 128/12, а всього податкових накладних було виписано ДП «ВугілляУкраїни» на загальну суму з ПДВ – 141 608 285,88 грн., у тому числі ПДВ – 23 601 380,97 грн. (том 5, аркуші справи 53-66).
Комітенту ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» були виписані податкові накладні на комісійну винагороду, які позивач зареєстрував в реєстрі виданих податкових накладних та відображені в складі податкових зобов’язань у деклараціях по ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, 2009 року, а саме: податкові накладні від 31.01.2009 року за № 70/12, від 28.02.2009 року за № 47/12, від 31.03.2009 року за № 75/12, від 30.04.2009 року за № 135/12 на загальну суму з ПДВ – 2 832 165,71 грн., у тому числі ПДВ – 472 027,62 грн. (том 5 аркуші справи 67-71).
Оригінали зазначених податкових накладних були вилучені оперуповноваженим ВПМ ДПІ в м. Свердловську підполковником податкової міліції Сафоновим С.А. згідно постанови про здійснення виїмки від 07.07.2010 року та протоколу виїмки від 09.07.2010 року (том 6, аркуші справи 65 - 101). Копії податкових накладних містяться в матеріалах справи. Формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними виданими позивачу комітентом – ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» з січня по травень 2009 року, а саме: податковими накладними за січень 2009 року за № 1 - 12 (на загальну суму ПДВ – 5 499 999,99 грн.); за лютий 2009 року податковими накладними за № 16 – 24 (на загальну суму ПДВ – 9 416 666,65 грн.); за березень 2009 року податковими накладними за № 30, 31, 34, 35, 38-40, 43 (на загальну суму ПДВ – 7 500 500,00 грн.); за квітень 2009 року податковою накладною за № 50 від 02.04.2009 року (на суму ПДВ – 1 166 666,67 грн.); за травень 2009 року податковою накладною за № 69 від 19.05.2009 року (на суму ПДВ – 18047,65 грн.), а всього сформовано податкового кредиту на загальну суму – 23 601 380,96 грн. (том 5, аркуші справи 21-66). Податкові зобов’язання комітенту ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» були виписані податкові накладні на комісійну винагороду, які зареєстровані в реєстрі податкових накладних та внесені до складу податкових зобов’язань в податкових деклараціях по ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2009 року, а саме: зазначені податкові зобов’язання підтверджуються податковими накладними за № 70/12 від 31.01.2009 року (ПДВ – 126 355,22 грн.), № 47/12 від 28.02.2009 року (ПДВ – 176 134,14 грн.), № 75/12 від 31.03.2009 року (ПДВ – 165 425,43), № 135/12 від 30.04.2009 року (ПДВ – 4 112,83 грн.), а всього ПДВ – 472027,62 грн. (том 5, аркуші справи 67-71).
Зазначеним актом перевірки підтверджений факт отримання ДП “Свердловантрацит” вугільної продукції за договором комісії відповідно до актів приймання-передачі, а також його відвантаження на адресу Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго» та не заперечується сторонами по справі, що підтверджується відповідними актами приймання – передачі вугільної продукції на комісію відповідно до договору комісії № 560/3-08 від 31.12.2008 року та поставки зазначеного вугілля (АШ збагачувальний) на Зміївську ТЕС ВАТ «Центренерго» (том 1, аркуші справи 31, 32, 77-79, 81-88, 90-97, 99-126, 186, том 2 аркуш справи 2, 51, 88, 147, 148, том 3 аркуш справи 58, 107, 197, том 4 аркуш справи 228, 244, том 5 аркуш справи 2, 16, ).
Крім того, факт отримання Зміївською ТЕС ВАТ «Центренерго» вугільної продукції за договором комісії підтверджується складеними Актами звіряння кількості та якості (вантажовідправник ДП «Свердловантрацит» вантажоотримувач - Зміївська ТЕС), (том 1, аркуші справи 127-131, 187-189, том 2 аркуші справи 3-5, 52-54, 89-93, 149-158, том 3 аркуш справи 59-62, 108-113, 198-214, 229-230, 245, том 5 аркуш справи 4, 5, 17).
Факт поставки та транспортування вугільної продукції підтверджується залізничними реєстрами по договору № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року (між ДП «Свердловантрацит» та ДП «ВугілліяУкраїни») та квитанціями про приймання вантажу (одержувач Зміївська ТЕС) (том 1, аркуші справи 132-133, 144, 146, 148, 150-184, 190-193, 195-248, том 2 аркуші справи 7-10, 12-49, 55, 57-86, 94-95, 97-145, 159-167, 169-228, том 3 аркуші справи 2, 4-56, 63-65, 67-105, 114-118, 120-195, том 4 аркуші справи 2-226, 231, 233-242, 246, 248, 250, 251, 253, том 5 аркуш справи 5, 18, 19).
Якість вугільної продукції підтверджується свідоцтвами про якість вугілля (том 1, аркуш справи 134, 143, 145, 147, 149-183, 194, 196-247, том 2 аркуші справи 11-48, 56, 58-85, 96, 98-144, 168, 171-227, том 3 аркуші справи 1, 3-55, 66-104, 119-194, том 4 аркуші справи 1-224, 232-241, 247, 249, 252, том 5 аркуш справи 6-14, 20).
Факт оплати вугілля підтверджується, рахунками - фактури (постачальник – ДП «Свердловантрацит», платник – ДП «ВугілляУкраїни», вантажоотримувач – Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго» (том 1, аркуш справи 185, том 2, аркуш справи 1, 50, 87, 146, том 3 аркуш справи 57, 106, 196, том 4 аркуші справи 227, 243, том 5 аркуш справи 1, 15, )
Факт перерахування грошових коштів по договору комісії за вугільну продукцію підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відмітками банку (платник ДП «Свердловантрацит» отримував – ТОВ «Лугсбиткомпані-МК») та не заперечується відповідачем у акті за № 1038/23/32355669 від 03.09.2010 року перевірки позивача (том 5 аркуші справи 222 – 243).
Крім того, на підтвердження виконання зазначеного договору комісії позивач надав звіти комісіонера, а саме: звіти комісіонера за № 1 від 31.01.2009 року, за № 2 від 28.02.2009 року, за № 3 від 31.03.2009 року, за № 4 від 30.04.2009 року, за № 5 від 29.05.2009 року (том 5 аркуш справи 76-80).
Відповідно до пп. 2.1., 2.2. п.2 Статуту ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» метою діяльності є одержання прибутку, а предметом діяльності підприємства є, окрім іншого, оптова торгівля паливом, тобто мета та предмет діяльності ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» не суперечить предмету укладених договорів з ДП «Свердловантрацит» (том 5 аркуші справи 89-101).
ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» на момент укладення договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року та додаткових угод на його виконання, мало державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 за № 227918, знаходилось на обліку платників податку в Ленінської МДПІ з 10.11.2008 року за № 734, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП від 10.11.2008 року за № 1297, було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом за № 100158239 (серії НБ за № 246019). Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків та довідки з ЄДРПОУ серії АА за № 230158 керівником ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» є ОСОБА_15 Таким чином, ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та її керівник ОСОБА_15 на момент укладення та виконання зазначених договорів були повноважними, а відтак мали права укладати та здійснювати всі господарські операції, які не суперечили вимогам чинного законодавства України (том 5 аркуші справи 89-105).
Згідно з вимогами п.4.7 ст.4 Закону № 168 у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Дотримуючись вимог закону № 168 ДП «Свердловантрацит» мало можливість скористатися правом на податковий кредит лише у разі оплати товарів, поставлених за договором комісії. Факт оплати товарів, отриманих в межах договору комісії, також підтверджується актом перевірки позивача у розділі 3.1.2.5 «Дослідження руху грошових коштів згідно договору комісії від 31.12.2008 року за №560/3-8 та додаткових угод до нього», а саме: ДП «Свердловантрацит» по договору комісії з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК», згідно реєстрів банку, платіжних доручень (додатки № 4, 5 до акту перевірки) перерахувало грошові кошти у загальній сумі 141 608 285,88 грн., у тому числі по періодах: за січень2009 року – 33 000 000,00 грн.; за лютий 2009 року – 56 500 000,00 грн.; за березень 2009 року – 45 000 000,00 грн.; за квітень 2009 року – 7 000 000,00 грн., травень 2009 року – 108 285,88 грн.
Оплата за відвантажене вугілля здійснювалась відповідно до платіжних документів: а саме: за договором № КС 10-09/1-ЕНз: платіжними документами № 1592 від 08.01.2009 року – 7 000 000,00 грн., № 13732 від 12.01.2009 року – 8 000 000,00 грн., № 13813 від 14.01.2009 року – 10 000 000,00 грн., № 1635 від 26.01.2009 року – 3 000 000,00 грн., № 9694 від 28.01.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 9617 від 02.02.2009 року – 480 000,00 грн., № 1641 від 02.02.2009 року – 8 200 000,00 грн., № 9717 від 03.02.2009 року – 1 320 000,00 грн., № 1643 від 05.02.2010 року – 5 000 000,00 грн., № 9719 від 09.02.2009 року – 1 500 000 грн., № 1651 від 09.02.2009 року – 3 500 000,00 грн., № 14396 від 10.02.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 14595 від 18.02.2009 року – 15 000 000,00 грн., № 9816 від 23.02.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 14731 від 25.02.2009 року – 5 000 000.00 грн., № 14865 від 27.02.2009 року – 6 500 000,00 грн., № 14917 від 03.03.2009 року – 2 682 266,76 грн., всього за цим договором було оплачено – 92 182 266,76 грн. За договором № КС 10-09/2-ЕН платіжними документами № 14917 від 03.03.2009 року – 12 317 733,24 грн., № 15037 від 10.03.2009 року – 1 000 000,00 грн., № 15032 від 10.03.2009 року – 4 000 000,00 грн., № 15152 від 16.03.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 15216 від 18.03.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 15216 від 18.03.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 1723 від 20.03.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 15400 від 25.03.2009 року – 5 000 000,00 грн., № 9943 від 26.03.2009 року – 1 000 000,00 грн., № 9944 від 26.03.2009 року – 4 000 000,00 грн., № 15468 від 02.04.2009 року – 7 000 000.00 грн., № 4 від 18.05.2009 року – 108 285,88 грн., всього за цим договором – 49 426 019,12 грн. Таким чином, всього по господарській операції було сплачено – 141 608 285,88 грн. (том 1, аркуш справи 32, 40, 41).
Представники відповідача не спростовують той факт, що у бухгалтерському обліку відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» ДП «Свердловантрацит» зазначені господарські операції відображаються у відомості по за балансовому рахунку 024 «Товари прийняті на комісію». Розрахунки по договору комісії зафіксовані у журналі ордери, а також відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» та відображаються бухгалтерськими проводками: за січень 2009 року: Д-т 704 К-т 6852 – 31 588 804,92 грн., Д-т 644 К-т 6852 – 6 317 760,98 грн., за лютий 2009 року: Д-т 704 К-т 6852 – 44 033 536,38 грн., Д-т 644 К-т 6852 – 8 806 707,27 грн., за березень 2009 року – Д-т 704 К-т 6852 – 41 356 356,83 грн., Д-т 644 К-т 6852 – 8 271 271,36 грн., за квітень 2009 року: Д-т 704 К-т 6852 – 1 028 206,78 грн., Д-т 644 К-т 6852 – 205 641,36 грн. (том 1 аркуші справи 35, 36).
Таким чином, у бухгалтерському обліку ДП «Свердловантрацит» операції за договором комісії та додатків до нього відображені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в податковому обліку відповідно до вимог чинного Законодавства з оподаткування. Отже в акті перевірки безпідставно зроблений висновок, щодо перерахування грошових коштів ДП «Свердловантрацит» на адресу ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» без мети реального настання наслідків, оскільки в самому акті перевірки підтверджується факт отримання вугілля на комісію, факт постачання його покупцеві, факт отримання грошових коштів за вугілля комісіонером, не спростовується факт отримання винагороди від комітента, підтверджується наявність всіх необхідних документів, підтверджується відповідність відображення операцій в податковому обліку ДП «Свердловантрацит».
Висновки що містяться в акті перевірки, щодо визнання договору комісії від 31.12.08 № 560/3-08, укладеного між ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткових угод до нього такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними, - є припущеннями відповідача, які суперечать чинному законодавству з огляду на наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду (який набрав законної сили), постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (Пункт 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9).
Зміст договору комісії не є таким, що порушує публічний порядок, обумовлений характером діяльності сторін, укладено його з метою отримання прибутку від цієї діяльності, що не суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд не погоджується з висновками представників відповідача, що правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави (у вигляді несплати податків, а саме: заниження податкового зобов’язання зі сплати ПДВ), учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, оскільки незаконне заволодіння майном держави передбачає активну дію, в той час як об'єктивна сторона несплати податку до бюджету міститься не в діях, а в бездіяльності особи, з чого випливає, що зазначені висновки представників відповідача є помилковими та такими що суперечать вимогам ч.1 ст.228 ЦК України.
Висновки акта перевірки щодо нікчемності договору від 31.12.2008 року № 560/3-08, укладеного позивачем з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткових угод до нього, на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним – вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1 ст.228 ЦК України), а отже, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. При цьому, висновок про нікчемність правочину також може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків без додаткового звернення до суду.
Таким чином, оскільки висновок про нікчемність правочину є правовою оцінкою і може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків, суд повинен встановити чи відповідає він дійсності.
Зазначені в акті перевірки обставини, щодо договору комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 укладеного між ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та ДП «Сведлованрацит» та додаткові угоди до зазначеного договору комісії (додаткова угода від 31.12.2008 року за № 1, додаткова угода від 30.01.2009 року № 2, додаткова угода від 25.02.2009 року № 3, додаткова угода від 26.03.2009 року за № 4) в частині того, що директор ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» ОСОБА_15 не знав про фінансову-господарську діяльність зазначеного підприємства, а лише підписував документи, які йому були надані бухгалтером ОСОБА_14 не свідчать про нікчемність укладених з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» договорів.
Жодних доказів в підтвердження фіктивності діяльності ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.72 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст.72 КАС України).
Суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги посилання представників відповідача, щодо підтвердження обставин у справі в частині нікчемності укладеного договору комісії від 31.12.2008 року за № 560/3-08 та додаткових договорів до нього з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» лише на процесуальні документи із матеріалів кримінальної справи за № 17/10/8003, яка була порушена слідчим відділом податкової міліції ДПІ в м. Свердловську Луганської області, а саме: на постанову про здійснення виїмки від 07.07.2010 року, на протокол виїмки від 09.07.2010 року, на опис документів на вилучення від 27.04.2009 року, на пояснення ОСОБА_15 від 31.05.2010 року, на протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 04.08.2010 року, на протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 02.08.2010 року, на протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 28.07.2010 року, на протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_20 від 29.07.2010 року та інші документи із матеріалів кримінальної справи, оскільки суду не наданий вирок в кримінальній справі, який набрав законної сили, яким би підтверджувалась нікчемність зазначених господарських операцій і фіктивність ТОВ «Лугсбиткомпані-МК», а також відомості до того, чи вчинено це діяння вказаними особами (аркуш справи 65-101, 166-173, 217-226).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що учасники договору комісії не ухилялись від сплати податків. Про сплату податків комітентом зазначено в акті перевірки «...ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» завищено податкові зобов'язання...» (том 1, аркуш справи 30). У ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» вівся бухгалтерський та податковий облік. Тобто, інтереси держави і суспільства порушено не було.
Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вимог ч.3 ст.2 КАС України до рішень суб’єктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення – рішення № 0000102344/0, яким ДП «Свердловантрацит» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі - 35 402 073,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 23 601 382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 800 691,00 грн. державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 72 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, спірне податкове повідомлення - рішення –скасуванню, а судові витрати –поверненню.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області в частині винесення податкового повідомлення – рішення від 15.09.2010 року № 0000102344/0, яким ДП “Свердловантрацит” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі – 35 402 073,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 23 601 382,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 11 800 691,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 15.09.2010 року № 0000102344/0, яким ДП “Свердловантрацит” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 35 402 073,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 23 601 382,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11 800 691,00 грн.
Повернути позивачу судові витрати з державного бюджету України у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова буде складена та підписана у повному обсязі 05 листопада 2010 року
СуддяА.А. Лагутін