ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В  :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.06 (суддя Васильєв О.Ю.) стягнуто з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь позивача - ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» 20 483,95 грн. -заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2004 по лютий 2005, 204,84 грн. -витрат на сплату держмита, 118,00 грн. -витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.06.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.06 апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.06 -без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.06, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.06 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.06, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 48 Закону України “Про власність”, ст.ст. 174, 180, 283 ГК України, та ст.ст. 28, 33, 43, 284 ГПК України та ч.6 ст. 283 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 759 Цивільного Кодексу України  за  договором  найму  (оренди) наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судами, 04.10.04 між ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»та приватним підприємцем ОСОБА_1був  укладений договір оренди № НОМЕР_1, згідно якого орендодавець (позивач) передає в оренду орендатору (відповідачу) контейнери овочеві в кількості 1500 шт. для зберігання цибулі; орендна плата незалежно    від результатів господарської діяльності вноситься орендатором  щомісяця,   не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, в сумі 9  000,00 грн. з  ПДВ, яка коригується на індекс інфляції, починаючи з першого місяця. Строк дії оренди   погоджено сторонами до 31.05.05. 

25.09.04 сторонами складено Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав,  а орендатор прийняв в тимчасове користування 1500 овочевих контейнерів строком до 31.05.04.

15.02.05 сторонами складено Акт приймання-передачі майна до договору № НОМЕР_1 від 04.10.04 відповідно до якого орендатор повернув раніше отримані в користування контейнери в кількості 1500 в повному обсязі. До цього в листопаді 2004 орендар повернув орендодавцю  163 контейнери, в грудні 2004 -239 контейнерів, в січні 2005 -501 контейнер, в лютому 2005 -599 контейнерів.

Згідно наданого позивачем розрахунку орендної плати заборгованість  позивача станом на час звернення   з позовом складає 22 307,35  грн. Судами попередніх інстанцій встановлено визнання відповідачем укладеного договору та часткова оплата за орендоване майно.

Заперечення відповідача щодо того, що договір оренди є неукладеним, що позивач не довів свого права власності на орендоване майно і що позов заявлено не тією юридичною особою, яка уклала договір оренди, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає  безпідставними виходячи з такого.

Чинним на момент укладення спірного договору цивільним законодавством не визначено істотною умовою договору оренди вартість переданого в оренду майна та не закріплено виключність права передачі майна в оренду за його власником (ст.ст. 759-761 Цивільного кодексу України). Відповідач не довів у суді порушення прав власника (користувача) при передачі йому в оренду майна за спірним договором, який визначав склад майна з посиланням на його інвентарні номери, що дозволяло встановити вартість орендованого майна по інвентарних описах . Відповідачем здійснювались проплати на виконання спірного договору, що підтверджує вчинення дій по його визнанню та прийнятті до виконання спірного договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 90 Цивільного Кодексу України юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування, тому безпідставним є твердження відповідача про те, що позовна заява подана до суду неналежним позивачем, а саме по договору оренди орендодавцем є ВАТ “Дніпровський меткомбінат”, а позивачем є ВАТ «Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», тобто різні юридичні особи, оскільки відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Статуту відкритого акціонерного товариства «Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»скороченим найменуванням товариства українською мовою є ВАТ “Дніпровський меткомбінат”.             

Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги та не вбачає підстав для скасування рішень попередніх судових інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111^5,,111⁷,111⁹,111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 18.05.06 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.06 залишити без змін.

Головуючий                                                                              Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

               С. Разводова