ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" вересня 2007 р.                                                                                Справа №  19/303

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Тимошенко О.М. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Бережнюк В.В., розглянув справу

За позовом   підприємець ОСОБА_1

до відповідача  Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві

про   визнання нечинною постанови № 034838 від 18 жовтня 2006 року

За участю представників сторін:

від позивача    -ОСОБА_2;

від відповідача-не з'явився

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз'яснені.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач звернувся до господарського суду (як окружного адміністративного суду) з позовом про визнання нечинною постанови № 034838 від 18.10.2006 р. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві Сергієнка В.С., про накладення фінансової санкції в сумі 1700 грн. 00 коп. Вимоги обгрунтовує тим, що державним інспектором відповідача, при здійсненні перевірки автотранспортного засобу було вилучено документ про оплату транспортних послуг, після чого складено акт НОМЕР_2 від 21.09.2006 р. про відсутність вказаного документу. За наслідками розгляду акту, винесено постанову № 034838 від 18.10.2006 р. про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансової санкції в розмірі 1700,00 грн. Вважаючи такі дії відповідача порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 03.09.2007 року відповідача - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві замінено на належного - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві.

Відповідач в судові засідання не з'явився, заперечень на позов не надіслав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції адресату. Враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, вивчивши подані ним докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують:

урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту;

урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:

державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;

державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;

видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;

державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування" (далі в тексті - Порядок) затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 р. № 143 (який діяв на час здійснення перевірки), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, територіальні органи Головавтотрансінспекції (п. 2).

У відповідності до п. 20 Порядку перевірка автотранспортних засобів, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів і вантажів, проводиться без їх зупинення на маршруті руху, зокрема під час виїзду з підприємств, на стоянках, у початкових, проміжних і кінцевих пунктах маршруту, пунктах завантаження і розвантаження, на автостанціях, автовокзалах, автобусних зупинках, стоянках таксі, без порушення графіків руху, а також під час руху автотранспортних засобів, без відволікання уваги водія (за наявності в екіпажі другого водія, кондуктора, стюардеси або іншого члена екіпажу автотранспортного засобу).

Перевірка автотранспортних засобів проводиться з метою встановлення, зокрема, наявності у водія документів, передбачених статтями 38 і 57 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в новій редакції ЗУ "Про автомобільний транспорт" згідно внесених змін 23.02.2006 р. № 3492-ІV - статтей 39 і 48).

21 вересня 2006 року державним інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві Казіміровим А.М. було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним траспортом НОМЕР_2 на автомобілі марки "Мерседес", НОМЕР_1, що належить підприємцю ОСОБА_1. Перевірка здійснювалась у місті Києві на стоянці залізничного вокзалу. Як вказано в акті, під час перевірки виявлено такі порушення: водій здійснює пасажирські перевезення (нерегулярні) Київ-Луцьк, про що свідчить запис у дорожньому листі. Відсутній документ про сплату транспортних послуг, залишкова висота малюнку протектора менше 2-0 мм., чим порушено ст.ст. 20, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". В графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначено - водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

За умовами п. 23 Порядку, у разі виявлення в ході перевірки автотранспортного засобу порушень законодавства про транспорт, відповідальність за які не передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт" або Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 5, в якому зазначаються виявлені порушення. В акті подаються стислі пояснення водієм причин порушень.

У разі коли водій відмовляється підписати акт, посадові особи, що провели перевірку, роблять запис про те, що водій з актом ознайомився, але підписати акт відмовився.

Посадові особи, що провели перевірку, подають акт на розгляд керівникові органу державного контролю.

Пунктом 24 Порядку визначено, що у разі виявлення під час перевірки автотранспортного засобу порушень, відповідальність за які передбачена пунктами 1 - 6 статті 69 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в новій редакції ЗУ "Про автомобільний транспорт" - ст. 60), посадовими особами, що провели перевірку, не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення складається протокол за формою згідно з додатком 4, який подається керівникові органу державного контролю для прийняття рішення щодо застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій.

18 жовтня 2006 року державним інспектором Казіміровим А.М. складено протокол НОМЕР_2 про виявлене під час перевірки 21.09.2006 року автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якого зазначено порушення - відсутній документ про сплату транспортних послуг, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до п. 26 Порядку, керівник органу державного контролю протягом 10 днів після складення протоколів, зазначених у пунктах 12 і 24 цього Порядку, розглядає справу і за наявності підстав ухвалює постанову про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій (додаток 7).

Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено перелік документів для нерегулярних пасажирських перевезень, які автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3 ч. 1 ст. 60).

18 жовтня 2006 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві Сергієнко В.С. за результатами розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1, винесено постанову про застосування до останнього фінансової санкції в розмірі 1700,00 грн. за допущене порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Поряд з цим, як встановлено в ході судового розгляду, документ про сплату транспортних послуг (квитанція № 1785 від 20.09.2006 р.) був в наявності у водія на час проведення перевірки. Про дану обставину свідчить той факт, що квитанція № 1785 від 20.09.2006 р. долучена самим відповідачем до справи № 5/15 за позовом прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. згідно постанови № 034838 від 18.10.2006 р. Як зазначає позивач, вказаний документ було вилучено державним інспектором у водія, після чого складено акт про його відсутність. За таких обставин, вказане в акті перевірки від 21.09.2006 р. порушення - відсутність документа про сплату транспортних послуг не відповідає дійсності. А тому прийнята за результатами розгляду акту перевірки НОМЕР_2 від 21.09.2006 р. та протоколу НОМЕР_2 від 18.10.2006 р. постанова про застосування фінансової санкції № 034838 від 18.10.2006 р. не може вважатися законною.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись    ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160,  163   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задоволити.

Визнати нечинною постанову № 034838 від 18 жовтня 2006 року, видану начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві Сергієнко В.О., про застосування до ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700 грн. 00 коп.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Тимошенко О.М.

Постанова підписана  "22" жовтня 2007 р.