Справа № 2-6691/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  11 листопада 2010 року                        Деснянський районний суд м. Чернігова  

  у складі  судді Бечко Є.М.  

при секретарі  Чернобай Н.О.  

за  участю  представника позивача,  

представника третьої особи,  

відповідача  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,  

  в с т а н о в и в :  

  29.04.2010 року позивач звернулася з позовом до суду та просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 19888-83 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.09.2007 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісяця, однак у зв‘язку зі зловживанням відповідачем алкогольними напоями він ніде не працював і матеріальної допомоги на утримання дитини не  сплачував і в зв’язку з несплатою аліментів створилася заборгованість, яка, станом на  15.03.2010 року становила 6679-65 грн.  

Представник позивача позовні вимоги підтримав.  

Відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись що певний час він не працював, оскільки не міг працевлаштуватись, з березня 2010 року він працює та, що  він пересилав кошти електронними переказами навіть у період безробіття, однак деякі з них позивачка не отримувала з незрозумілих причин.  

Представник третьої особи Деснянського відділу ДВС вирішення спору віднесла на розсуд суду.  

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.                                      

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.09.2007 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісяця.  

Відповідно до довідки Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с. 13), заборгованість відповідача по аліментах, станом на  15.03.2010 року становить 6679-65 грн.  

Розмір неустойки розраховано позивачкою за період з квітня 2009 року по березень 2010 року і становить 19888-83 грн.  

З відповіді Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 19.10.2010 року вбачається, що у період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року відповідач тричі відправляв кошти позивачці, однак переказ  позивачка отримала лише  один раз, решта переказів  поверталась  відповідачу через закінчення терміну зберігання.  

Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.  

Крім того, Пленум Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.  

Також позивач посилається як на винність відповідача на його зловживання алкоголем, однак, будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.  

З пояснень представника ДВС позивачка у спірний період, крім листопада, грудня  2009 року та  січня - березня 2010 року отримувала державну соціальну допомогу на дитину, в зв’язку з чим аліменти відповідачу не нараховувались  

Відповідно до довідки від 11.06.2010 р. №5  відповідач перебуває в трудових відносинах із СПД ОСОБА_4 та отримує невелику платню.  

Отже з огляду на вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.  

Керуючись ст.ст. 10, 11,  60, 208, 209, 213-215,  218   ЦПК України,  ст. 196 СК України, суд, -  

в  и  р  і  ш  и  в:  

    В задоволенні позову відмовити.  

Рішення може  бути оскаржене  до  апеляційного суду Чернігівської області .  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя