Справа № 2-а-103/2010 р.
ПОСТАНОВА
іменем України
5 листопада 2010 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого Короїд Ю.М.,
при секретарі Божок А.О.
за участю
представника позивача Негода В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області адміністративну справу за адміністративним позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Надинівської сільської ради та його скасування, -
ВСТАНОВИВ:
із адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Надинівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року та його скасування до суду звернувся Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор до Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області .
Ухвалою суду від 19 жовтня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що рішенням Надинівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року було приведено у відповідність рішення від 28 листопада 1997 року про надання у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 При цьому було фактично змінено цільове призначення цих земельних ділянок, що є порушенням чинного законодавства, оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється на підставі проекту землеустрою. Однак проекти землеустрою не розроблялись.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином відповідач повідомлений про час і місце судового розгляду цивільної справи. При цьому, відповідачем до суду подана заява про визнання позовних вимог, а також клопотання про розгляд цивільної справи у відсутності представника відповідача.
Треті особи в судове засідання не з'явились, надавши заяви про розгляд цивільної справи у їх відсутності, при цьому ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав.
В судовому засіданні встановлені такі факті та адміністративно-правові відносини.
Рішенням 10 сесії 22 скликання Надинівської сільської ради від 28 листопада 1997 року надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,48 га., ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,60 га, ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,50 га.
Рішенням тридцять п’ятої сесії п’ятого скликання Надинівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року уточнено рішення 10 сесії 22 скликання від 28 листопада 1997 року та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,50 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства; надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,60 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,35 га для ведення особистого селянського господарства; надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,32 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.
11 травня 2010 року Чернігівської міжрайонною природоохоронною прокуратурою внесено протест на рішення тридцять п’ятої сесії п’ятого скликання Надинівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року.
Рішенням тридцять дев'ятої сесії п’ятого скликання Надинівської сільської ради від 27 травня 2010 року відхилено протест прокурора.
Згідно інформації управління Держкомзему у Козелецькому районі державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не видавались, проекти землеустрою для затвердження не надходили.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Надинівської сільської ради та його скасування не підлягають задоволенню.
Згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Позивач в позовній заяві ставить вимоги про визнання незаконним рішення відповідача та його скасування з тих, підстав, що цим рішенням змінено цільове призначення земельних ділянок без проекту землеустрою.
Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст..122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності
відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Із зазначених положень законодавства вбачається, що виключно до компетенції органу місцевого самоврядування відноситься право розпоряджатися земельною ділянкою, яка знаходиться на його території.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, які у місячний строк приймають рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно за ст. 25 Закону України «Про землеустрій» такою документацією є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Частиною 3 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1112 від 21.10.2009 року затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки (далі – Порядок), який визначає спрощену процедуру безоплатного оформлення та видачі громадянам України у 2009 році та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.
Відповідно до роз’яснення Державного Комітету України із земельних ресурсів щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 року (Про безкоштовну приватизацію земельних ділянок), статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства. Таким чином, законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно не можливо. Тому, органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже знаходиться у власності такого громадянина. При надходженні заяв із рішенням, яке приймалося до 01.01.2002 року, раді необхідно терміново (за заявою громадянина) уточнити цільове призначення земельної ділянки, переданої у приватну власність громадянину. Зокрема, необхідно прийняти рішення про внесення змін до прийнятого до 01.01.2002 року рішення, тобто слова "для ведення особистого підсобного господарства" замінити словами "для ведення особистого селянського господарства". Після цього у державному акті зазначаються два рішення ради - про передачу у власність земельної ділянки згідно із вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення такої земельної ділянки. При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства такий громадянин не втрачає.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», на яку посилається позивач, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. У даному випадку питання про надання, передачу, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок не ставиться. А тому позивач помилково послався на дану норму закону. Крім цього позивач вказує на те, що нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється лише за проектами відведення. Однак пункт 2 даної Постанови містить перелік випадків, коли проект відведення земельної ділянки не розробляється, у тому числі і в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Надинівської сільської ради від 2 жовтня 2009 року та його скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 17, 116-118, 121-123, 151 ЗК України, ст.ст. 11, 17, 24, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 185 і 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Надинівської сільської ради та його скасування відмовити.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд Козелецький районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козелецького райсуду Ю.М.Короїд