Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2а-6567/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
в присутності сторін:
представник позивача Губарєва Н.О., дов. від 29.122009 № 12
представник відповідача Лузгіна О.А., дов. від 04.06.2010 № 01/445
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника в сумі 20208,73 грн., -
В С Т А Н О В И В:
02 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника в сумі 20208,73 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 01.01.2009 по 31.03.2010 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснювало виплату пенсії (в т.ч. витрати на її доставку) по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам:
- ОСОБА_1, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №2 від 31.08.1984 та довідкою МСЕК за № 120867, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 3000,00 грн.;
- ОСОБА_2, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №9 від 22.07.1985 та довідкою МСЕК за № 033711, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2285,00 грн.;
- ОСОБА_3, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №27 від 09.12.1982 та довідкою МСЕК за № 062662, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2250,00 грн.;
- ОСОБА_4, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 0012087 та довідкою МСЕК за № 120867, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2250,00 грн.;
- ОСОБА_5, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 23.05.1984 та довідкою МСЕК за № 0005723, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2267,85 грн.;
- ОСОБА_6, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 08.12.1991 та довідкою МСЕК за № 0010862, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2250,00 грн.;
- ОСОБА_7, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №1 від 08.08.2001 та довідкою МСЕК за № 099796, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2250,00 грн.;
- ОСОБА_8, яка отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_9, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №2 від 29.11.1993, свідоцтвом про смерть за № НОМЕР_1, свідоцтвом про укладення шлюбу та розпорядженням № 146299 від 01.10.1998, за період з 01.01.2009 по 01.03.2009 на загальну суму 185,06 грн.;
- ОСОБА_10, яка отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_9, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за №2 від 29.11.1993, свідоцтвом про смерть за № НОМЕР_1, свідоцтвом про укладення шлюбу та розпорядженням № НОМЕР_2 від 23.02.2010, за період з 01.03.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 1202,87 грн.;
- ОСОБА_11, каліцтво якому заподіяно на підприємстві, розташованому на території СНД, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві без номеру від 17.11.1978 та довідкою МСЕК за № 011356, за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 2267,85 грн.
Взаємовідносини між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійним фондом регулюються "Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4.
Стаття 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного Фонду.
Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Пунктом 5 частини 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що Фонд СНВ зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов'язок Фонду СНВ відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд СНВ відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
13.03.1992 держави - учасники СНД підписали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 3 цієї Угоди всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 цієї ж Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав-учасниць.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" укладені міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства.
Виходячи з наведеного, витрати ПФУ з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яких заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, повинні відшкодовуватися відповідачем.
У відповідності до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Пенсійний фонд є страхувальником у галузі пенсійного забезпечення. Таким чином, оскільки фактично пенсію громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 виплатив ПФУ, то відповідач повинен відшкодувати витрати ПФУ по її виплаті та доставці.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову від 10.09.2010 №01/675 (арк. справи 94-97). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на таке.
Відповідно до статей 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги в разі настання страхового випадку. Так, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності" дає визначення страховим виплатам як грошовим сумам, та наводить їх; перелік, у тому числі і страхової виплати - пенсії по інвалідності потерпілому.
До взаємозаліку відділенням не приймаються витрати УПФУ по потерпілих зазначених в позовній заяві. Всі зазначені особи отримали ушкодження здоров’я за межами України, про що свідчать акти відповідної форми, складені за результатами нещасних випадків або професійних захворювань. Діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передавати Фонду СНВ України документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсії по інвалідності і пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Сплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
До того ж, акти про нещасний випадок на виробництві стосовно вказаних у позовній заяві осіб складені з грубим порушенням норм законодавства, відділення Фонду не має правових підстав для прийняття до взаємозаліку і відшкодування УПФУ витрат по виплаті та доставці пенсій по інвалідності та по втраті годувальника.
До взаємозаліку відділенням не приймаються витрати УПФУ по потерпілих, зазначених в позовній заяві, зважаючи на те, що всі зазначені особи отримали ушкодження здоров'я за межами України, про що свідчать акти відповідної форми, складені за результатами нещасних випадків або професійних захворювань, вищезазначених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Щодо питання відшкодування шкоди потерпілим діє Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, що була підписана 09.09.1994 державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною.
Відповідно до ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Тобто, відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок.
Взаєморозрахунки між Фондами міжнародними угодами не передбачено.
Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма П-4), і виписку з акту огляду МСЕК.
Для проведення відшкодування буд-яких виплат відповідач, відповідно до ст. 35 вимог Закону № 1105-Х1V, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 10 вересня 2010 № 01/675.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
т Абзацом третім пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Доводи відповідача про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, та пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що стався на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Представник відповідача у письмових запереченнях звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. У судовому засіданні представник відповідача зазначені заперечення не підтримав.
Суд вважає, що позивачем не порушено шестимісячний строк звернення до суду з огляду на таке.
03.08.2010 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якого встановлено шестимісячний строк звернення до суду. Враховуючи ці обставини, суд не може застосовувати зазначену норму до правовідносин, що виникли до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків і не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення спірних сум.
Враховуючи, що за час судового розгляду справи відповідач витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в загальній сумі 20208,73 грн. позивачу не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач від сплати державного мита звільнений, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника в сумі 20208,73 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна,34) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку (код 21792459, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка,9) витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника в сумі 20208,73 (двадцять тисяч двісті вісім грн. 73 коп.), а саме витрати на виплату та доставку пенсії громадянам:
- ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 3000,00 грн.;
- ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2285,10 грн.;
- ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2250,00 грн.;
- ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2250,00 грн.;
- ОСОБА_5 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2267,85 грн.;
- ОСОБА_6 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2250,00 грн.;
- ОСОБА_7 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2250, 00 грн.;
-ОСОБА_8 за період з 01.01.2009 по 01.03.2009 в сумі 185,06 грн.;
- ОСОБА_10 за період з 01.03.2009 по 31.03.2010 в сумі 1202,87 грн.;
- ОСОБА_11 за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 в сумі 2267,85 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 1 жовтня 2010 року.
СуддяО.О. Цицюра