Справа № 2-904-1/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого суддя – Макухи А.А.
при секретарі – Лісовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення юридичного факту проживання однією сім"єю та усунення від права на спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа: П"ята Київська державна нотаріальна контора про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якій просила встановити факт того, що вона проживала однією сім"єю без шлюбу з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1990 року. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вони проживали разом як чоловік і дружина та вели спільне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина, однак вона не має можливості прийняти спадщину у встановленому законом порядку, оскільки шлюб не був зареєстрований в органах РАЦСу.
Крім того вона просила усунути від права на спадкування дітей померлого, оскільки вони ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані та потребував матеріальної і моральної допомоги.
Під час судового розгляду відповідача було пред’явлено позов до ОСОБА_1, якому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 посилаючись на те, що вони, як єдині спадкоємці свого батька ОСОБА_3 прийняли спадщину шляхом звернення до П"ятої Киїхвської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу. Однак фактично прийняти спадщину їм не дозволила ОСОБА_1, яка проживає, разом зі своїм сином у спірному житловому будинку.
Враховуючи вищевикладене позивачі за зустрічним позовом просили усунути перешкоди у прийнятті ними спадкового майна шляхом вселення їх до спірного будинку, з якого відповідно висилити ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_4
У судовому засіданні позивачка за первісним позовом та її представник свої позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення з підстав, викладених в позові проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували.
Відповідачі по первісному позову та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх представник підтримали свої позовні вимоги, а проти задоволення первісних вимог заперечували в повному обсязі.
Представник Головного управління юстиції в м. Києві надіслав листа в якому просив розглядати справу без його участі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені сторонами позовні вимоги не підлягають задоволення з таких підстав.
Як випливає з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 просить суд встановити факт проживання однією сім"єю з ОСОБА_5 з 1990 року по 06 жовтня 2005 року на підставі ст. 256 ЦПК України, зазначаючи, що від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих та майнових прав.
Однак рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 10.09.2009 року по справі № 2-26-1/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання х ОСОБА_5 – в задоволенні її позовних вимог відмовлено повністю, оскільки судом було встановлено, що майно на яке претендувала позивачка - спадкові житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1, не були майном спільно нажитим за час її спільного проживання з ОСОБА_5, а було ним успадковане.
Cтаття 256 ЦПК України набрала чинності з 01 січня 2005 року, а тому позивачка може ставити питання лише про встановлення факту проживання однією сім"єю з ОСОБА_5 з 01 січня 2005 року по 06 жовтня 2005 року. Але від встановлення факту проживання позивачки однією сім"єю з ОСОБА_5 з 01 січня 2005 року не залежить виникнення, зміна або припинення її особистих та майнових прав, оскільки відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу на спадкування за законом мають право особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», передбачено, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред’явлена особою для якої таке усунення породжує пов’язані із спадкуванням права та обов’язки.
Суд не вбачає підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім"єю з померлим ОСОБА_5, оскільки судом не встановлено жодних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи-позивача.
Позивачка також просить усунути відповідачів від права на спадкування, посилаючись на ч.5 ст. 1224 ЦК України, відповідно до якої визначено, що за рішенням суду особа може бути с усунута від права на спадкування, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу чи каліцтво був у безпорадному стані.
Суд, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає за можливе у задоволенні даної позовної вимоги відмовити, оскільки в судових засідання було встановлено, що спадкодавець не мав похилого віку ( помер у віці 49 років); тяжко не хворів, оскільки працював до останнього дня; не був калікою, що підтверджується відсутністю відповідного висновку МСЕК, тобто не був непрацездатним з цього приводу; не перебував у безпорадному стані; не потребував стороннього догляду чи утримання; не потребував допомоги від спадкоємців, оскільки був матеріально забезпечений, зокрема мав у власності об’єкти нерухомості (житловий будинок та земельну ділянку), декілька автомобілів у користуванні, постійний заробіток від ремонту автомобілів.
Стосовно зустрічних позовних вимог, то як встановлено судом діти померлого спадкодавця ОСОБА_2 ОСОБА_3 прийняли після нього спадщину шляхом подання відповідних заяв 15.12.2005 року та 13.12.2005 року, на підставі чого П"ятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 1185.
Відповідно до статті 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна ( стаття 182 цього Кодексу).право власності на майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Про те, як встановлено в судовому засіданні, спадкоємцям померлого ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Відповідно на момент винесення рішення у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємці померлого ОСОБА_5 права власності на спадкове майно не набули, хоча і прийняли спадщину.
Згідно ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду із забороною вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
З вказаної норми вбачається, що вимагати захисту та поновлення свого порушеного іншою особою права власності може тільки власник майна, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не являються, а отже в задоволенні зустрічного позову також слід відмовити в повному обсязі.
З урахуванням наведеного, на підставі ст. ст. 16, 182, 328, 386, 1224, 1299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 210 - 215, 223, 256, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення юридичного факту проживання однією сім"єю та усунення від права на спадкування – відмовити повністю.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа: П"ята Київська державна нотаріальна контора про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення – відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення .
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом’янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: