№ 1-1144/10  

  ВИРОК  

Іменем України  

  05 листопада 2010 р.                   Голосіївський районний суд м. Києва  

в складі: головуючого судді Бойка О.В.  

при секретарі Гебеш М.В.  

з участю прокурора Литвин С.М.    

потерпілої ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві  кримінальну справу по обвинуваченню:  

ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Києва, із середньо – технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 п/б, раніше не судимого,  у  вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 125 КК України,-  

  ВСТАНОВИВ:  

Підсудний ОСОБА_3 27.03.2010 року, приблизно о 19:00 год., знаходячись неподалік будинку №26 по пр. Глушкова в м. Києві, на грунті неприязних стосунків умисно наніс потерпілій ОСОБА_1, удари ногами по різним частинам тіла, в результаті чого потерпіла впала колінами на асфальтове покриття тротуару, а підсудний схопивши її за руки почав тягати по асфальту завдавши потерпілій   синці: на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-3 п'ясних кісток; на передній поверхні лівого колінного суглобу; на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та правої гомілки у верхній третині; та садна: на тильній поверхні лівої кисті в проекції нігтьової фаланги 2 пальця; на передніх поверхнях обох колінних суглобів, які, згідно з висновком експерта №433/і від 10.09.2010 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого з місця вчинення злочину зник.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винуватим себе не визнав та показав, що  05.02.2010 року він розірвав шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_4 і від шлюбу в них залишився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.   Після  розірвання  шлюбу  зі   своєю  дружиною   в  нього   виникли  неприязні стосунки з тією, а також з колишньою тещею ОСОБА_1  

27.03.2010 року він зателефонував своїй колишній дружині з якою домовився що того ж дня забере сина  щоб за декілька днів зібратися та повезти  його в санаторій.  

27.03.2010 року, приблизно о 19:00 год., неподалік будинків №24 та №26 по пр. Глушкова в м. Києві, він зустрівся зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_4, яка була разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1, а також його сином ОСОБА_3  

Він почав розмовляти з колишньою дружиною з приводу його планів стосовно дитини, яку мав намір відвезти в санаторій м. Миргород. ОСОБА_4 дорікнула що в нього відсутні кошти на це, на що він їй заперечив і таким чином між ними виник словесний конфлікт. Вони почали голосно розмовляти один з одним використовуючи нецензурну лексику. Колишня теща ОСОБА_1 втрутилася в їхню розмову сказавши щоб ОСОБА_4 йшла додому бо з ним немає про що розмовляти. Він образливо висловився в бік бувшої дружини і вона вхопила його за одяг та  вдарила в обличчя та двічі в пах при цьому вибила з рук телефон який впавши розпався на частини. Зібравши телефон він з сином ОСОБА_3 пішов звідти не бажаючи продовжувати конфлікт. Будь яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не спричиняв. Остання обмовляє його оскільки вважає що він не пара її дочці.  

Не дивлячись на невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, його вина доводиться наступними доказами:  

- показаннями потерпілої ОСОБА_1,   яка в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_4, батьком ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_3.  

05.02.2010 року її дочка розірвала шлюб зі своїм чоловіком ОСОБА_2, оскільки той інколи її бив. Син ОСОБА_3 проживав з ними, однак інколи ОСОБА_2 з дозволу доньки спілкувався з ним та забирав на декілька днів до себе.  

27.03.2010 року її дочці зателефонував колишній чоловік ОСОБА_3 і попросив вивести дитину на вулицю, погуляти з ним. Вона пішла разом з донькою, оскільки був темний час доби і вона знала про агресивний характер бувшого зятя. Донька сказала, що ОСОБА_2  вже чекає на вулиці. Вийшовши бувшого зятя ще не було і трохи погулявши онук почав замерзати. Вони повернулися додому де вдягли онука тепліше і знову вийшли на вулицю. Приблизно о 19:00 год., вона разом з дочкою та онуком знаходилась неподалік під'їзду свого будинку №26 по пр. Глушкова в м. Києві і раптом побачила колишнього чоловіка своєї дочки ОСОБА_3, який підбіг до її дочки, на яку з розгону наскочив вдаривши її коліном в груди під серце. Далі по інерції ОСОБА_3 цим самим коліном вдарив її в живіт таким чином повалив їх на асфальт. Падаючи вона вдарилася головою об землю, однак не сильно, оскільки замортизувала зимова куртка. В голові у неї запаморочилося, однак через деякий час вони з донькою підвелися і остання обурена такою поведінкою почала з ОСОБА_3 сварку в ході якої вони обоє ображали один одного різними в тому числі й не цензурними словами. Вона розуміючи, що конфлікт поглиблюється сказала ОСОБА_4 майже в наказному порядку йти додому,  і та пішла в бік під’їзду. ОСОБА_3 наздогнав доньку і продовжив її бити. Вона підбігла до доньки і собою відгородила її від ОСОБА_2, який відштовхнув її і вона впала на асфальт. Далі  ОСОБА_2 наступив на її руку а потім ногою вдарив по руці. Не зупинившись на цьому ОСОБА_2 за відворот підняв її на ноги, після чого носаком завдав їй 3-4 удари по ногах, в ділянки нижче коліна. Від отриманих ударів вона впала на коліна, а  ОСОБА_2 схопив її за руки та протягнув її по асфальту приблизно на 1,5 - 2 метри, від чого вона отримала на колінах садна. Під час їх побиття у ОСОБА_2 випав телефон і розлетівся на декілька частин. Зібравши частини телефону він показував його перехожим, говорячи, що нібито його вибили у нього з рук і тут нічого злочинного не відбувається а проста сімейна сварка.    

Вона почала кричати, щоб викликали міліцію і ОСОБА_3, мабуть злякавшись, не став чекати та забравши дитину втік. Коли приїхали працівники міліції вона розповіла їм про злочин, а пізніше звернулась із офіційною заявою до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві, та отримавши направлення пройшла судово-медичне обстеження в Київському міському бюро судово-медичних експертиз.  

- показаннями свідка ОСОБА_4,   яка в судовому дала пояснення аналогічні до пояснень ОСОБА_1 Їй ОСОБА_2 також заподіяв тілесні ушкодження, однак вона не зверталася до ОВС та не бажає кримінального переслідування за вчинений щодо неї ОСОБА_3 злочин.  

- оголошеними в судовому засіданні показаннями малолітнього свідка ОСОБА_3,   який під час досудового слідства  пояснив, що його батько ОСОБА_2 з ними не проживає. Коли його мама та його батько жили разом, його батько бив його маму. Його самого батько часто бив чорним ременем по попі, від чого попа була червона. Потім він з мамою переїхав жити до бабусі на Теремки. Він не хоче, щоб його батько жив з ними, тому що той злий.  

Він пам'ятає, що якось навесні у вечірній час його батько побив його бабусю. Того вечора у батька випав телефон і розбився, після чого той розлютився та почав бити бабусю, а потім, коли та впала, почав тягнути бабусю по асфальту.  

  А.С.-39.  

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6,   яка під час досудового слідства пояснила, що раніше вона працювала консьєржем в будинку №26 по пр. Глушкова в м. Києві, але приблизно 22-23 серпня 2010 року вона звільнилась з роботи, оскільки відчула погіршення здоров'я. Мешканка вказаного будинку ОСОБА_1 є спокійною, ввічливою людиною і як мешканець будинку клопоту не завдавала, працівників міліції через її протиправні дії чи дії інших мешканців її квартири ніколи не викликали.  

А.С-40-41.  

- протоколом відтворення обстановки та обставин події   від 02.10.2010 року, в ході якого ОСОБА_1, знаходячись поблизу будинку №26 по пр. Глушкова в м. Києві, розказала та показала яким чином і де ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження.  

А.С.-59.  

- висновком експерта   №433/і від 10.09.2010 року, згідно з яким у ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синці: на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-3 п'ясних кісток; на передній поверхні лівого колінного суглобу; на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та правої гомілки у верхній третині; садна: на тильній поверхні лівої кисті в проекції нігтьової фаланги 2 пальця; на передніх поверхнях обох колінних суглобів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, і утворилися від, щонайменш, шестикратної дії тупих предметів, не виключено 27.03.2010 року.  

А.С-55-57.  

До показань підсудного ОСОБА_3 щодо непричетності його до виявлених у потерпілої ОСОБА_1 тілесних ушкоджень суд відноситься критично і не приймає їх до уваги. І навпаки покази потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд вважає правдивими такими що повністю розкривають картину вчиненого ОСОБА_3 злочину. Свої свідчення потерпіла ОСОБА_1 підтвердила також і в ході очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_2. Вони є логічними послідовними і не змінними з моменту написання заяви про злочин.  

Покази потерпілої та свідка також узгоджуються зі свідченнями малолітнього ОСОБА_3 в яких останній вказував на побиття бабусі ОСОБА_1 батьком ОСОБА_2.  

Окрім того конс’єрж ОСОБА_7, також підтверджуючи правдивість показів потерпілої стверджувала, що дійсно на її прохання викликала працівників міліції 27.03.2010 року у вечірній час.  

Також на момент розгляду справи будь якої інформації про побиття ОСОБА_1 в інший день березня місяця у суду не було не надавав такі докази і підсудний ОСОБА_2, а лише висловлював нічим не обґрунтовані припущення.    

Вина підсудного також підтверджується висновком судово-медичної експертизи №433/і від 10.09.2010 року (А.С. - 56-57) який є обгрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів.  

До всього сам підсудний ОСОБА_3, не заперечує наявності неприязних відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а також словесного конфлікту з ОСОБА_4, який виник 27.03.2010 року, приблизно о 19:00 год.  

На не щирий характер показів підсудного вказує також і те, що при проведенні очної ставки з ОСОБА_1, ОСОБА_3 вказував, що сам отримав декілька ударів ногою в пахову область від колишньої дружини ОСОБА_4, від яких, з його слів, у нього з рук випав мобільний телефон, детально описавши отримані удари (А.С- 49), а, будучи допитаний як підозрюваний (А.С. -46) та обвинувачений (А.С.-81) а потім і в судовому засіданні  ОСОБА_3 повідомив, що колишня дружина ОСОБА_4 вибила мобільний телефон з його рук. Такі розбіжності в показаннях ОСОБА_3 в сукупності з його відмовою пройти судово-медичне обстеження свідчить про його нещирість при дачі показань, характерну для винної особи, яка намагається уникнути кримінальної відповідальності за вчинені протиправні дії.  

Проаналізувавши докази по справі суд вважає що вина підсудного повністю доведена і кваліфікує дії ОСОБА_2  за ч. 1 ст. 125 КК України.  

При призначенні підсудному міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, має на утриманні малолітню дитину.  

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_3 судом не встановлено.  

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3 судом не встановлено.  

  На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити  покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125  КК України, у виді  штрафу.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -  

  ЗАСУДИВ:  

  ОСОБА_2 визнати винним, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу, в розмірі 50 п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.  

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - підписку про невиїзд.  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.  

  Суддя                                                     О.В.Бойко