Справа № 22ц-6004/2010 Головуючий у 1-й інстанції – ГОРДІЄЦЬ Л.В.
Категорія – цивільна Доповідач – ШЕВЧЕНКО В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ЛАКІЗИ Г.П.,
суддів: ШЕВЧЕНКА В.М., БОБРОВОЇ І.О.,
при секретарі МАРЧЕНКО О.О.,
за участю: ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про примусове вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зупинити провадження у даній справі; скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Вселено ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 8,50 грн. судового збору та, а всього стягнуто в рахунок повернення судових витрат 45,50 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом незаконно було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду судом іншої справи за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру, оскільки дані справі взаємопов”язані між собою. Таким чином, судом грубо порушені положення п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України. Апелянт зазначає, що виконання оскаржуваного рішення суду є неможливим без виділення в натурі частки позивачки, яка у відношенні до житлової площі становить 7 кв.м. та чіткого визначення, де вона в квартирі знаходиться, посилаючись на те, що судом не встановлено на яку саме житлову площу в квартирі необхідно вселити позивачку. Також апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, зазначаючи, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували наявність у неї порушеного права власності, тобто позивачкою не надано доказів про існування права власності, яке виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, на ј частину спірної квартири.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, після смерті якого залишилась спадщина, яка складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 Інша Ѕ частина вказаної квартири належить ОСОБА_5 Дані факти підтверджуються рішенням Ніжинського міського суду від 18.12.1998 року та ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 04.11.2009 року9 (ас.10, 14)
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом яке видано 10 червня 2010 року, спадкоємцями на Ѕ частину належної ОСОБА_9 спірної квартири є його мати ОСОБА_7 та його син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1( ас.8).
Користуватись спірною квартирою позивачка не може, оскільки відповідачка замінила замки на вхідних дверях, ключів від якого позивачці не надала, не впускає її до квартири.
Про наявність конфліктів між сторонами з приводу користування спірною квартирою свідчать неодноразові звернення позивачки до правоохоронних органів(.ас 15-17).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Право власника квартири використовувати помешкання для власного проживання закріплене у ст. 383 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.1267 ЦК прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з моменту її прийняття. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено достовірно судом першої інстанції, за позивачкою в Ніжинському МБТІ 28.09.2010 року зареєстровано право власності на ј частину спірної квартири, що підтверджено витягом з реєстрації права власності нерухомого майна.
За таких обставин, встановивши порушення прав позивачки на користування квартирою що належить їй на праві часткової власності, коли один із співвласників квартири своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності, суд обгрунтовано у відповідності із положенням ст.391 ЦК задовольнив заявлений позов та вселив позивачку до спірної квартири. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те що, у позивачки на час відкриття провадження у справі було відсутнє право для звернення до суду з позовом, оскільки позовна заява ОСОБА_7 була подана нею до суду для захисту порушеного права користування квартирою які їй належали під час розгляду справи в суді.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність зупинення провадження у справі у зв”язку із відкриттям провадження по іншій цивільній справі, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру. Оскільки результати розгляду зазначеної справи, безпосередньо не впливали на вирішення розглянутої справи, тому що обставини, які є підставою позову ОСОБА_8, та заперечень проти нього, не є предметом дослідження в справі.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення суду є неможливим без виділення в натурі частки позивачки в квартирі, тому що учасники спільної часткової власності здійснюють правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном за спільною згодою, у разі розбіжностей щодо здійснення зазначених повноважень, це питання за позовом кожного з них може вирішити суд.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: