Справа № 22ц-5783/2010 Головуючий у 1-й інстанції - ДЕРКАЧ О.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – ШЕВЧЕНКО В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ЛАКІЗИ Г.П.,
суддів: БОБРОВОЇ І.О., ШЕВЧЕНКА В.М.,
при секретарі РАЧОВІЙ І.І., МАРЧЕНКО О.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”- Корабельникової Н.В., представника відповідача ОСОБА_9- ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 вересня 2010 року у справі за позовом в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, ОСОБА_12 про визнання недійсним правочину,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 вересня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що висновок суду про те, що не потрібно нотаріально посвідченої згоди позивачки при укладенні спірного договору іпотеки є помилковим. Апелянт вважає, що заява, яку ОСОБА_9 підписав у нотаріуса про те, що він не перебував у „фактичних шлюбних відносинах”, а також про те, що предмет іпотеки належить йому на „праві особистої приватної власності”, не може бути належним доказом із-за своєї суперечливості між її змістом та змістом спірного іпотечного договору. Також висновок суду про недоведеність факту проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_9 однією сім”єю є безпідставним, оскільки даний факт підтверджується договором про спільне проживання однією сім”єю, показаннями свідка ОСОБА_14, заявою позивачки у простій письмовій формі про відсутність заперечень про укладення спірного договору іпотеки. Апелянт посилається на те, що договір іпотеки було укладено з порушенням ч.3 ст.65 СК України, ч.2 ст.6 Закону України „Про іпотеку”, ст.203 ЦК України, так як не було її згоди на його укладення, оскільки предмет іпотеки було придбано в період перебування у фактичних шлюбних відносинах, а тому вона на підставі положень ст.74 СК України є співвласницею спірної будівлі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
По справі встановлено, що 24.04.2007 року між Чернігівською обласною спілкою споживчих товариства в особі та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу не житлової будівлі – магазину, позначену в витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно літерою „А-1” загальною площею 120,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1.
27.04.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_9 передав безоплатно у власність ОСОБА_12 Ѕ частину не житлової будівлі – магазину, позначену в витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно літерою „А-1” загальною площею 120,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1
18.09.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб(ас.22).
23 жовтня 2007 року між ТОВ „Укрпромбанк ” та ОСОБА_9 був укладений Кредитний Договір №38\КВ-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії ( в іноземній валюті), за яким Банк відкрив позичальнику – ОСОБА_9 відновлювальну відкличну кредитну лінію, і надав кредитні кошти в 110000 доларів США, з 23 жовтня 2007 року і до 23 жовтня 2012 року. Додатковим договором №38\КВ-07 від 25 червня 2008 року сторони дійшли згоди змінити пункт 1.1 Кредитного договору від 23.10.2007 року визначивши ліміт кредитування в 240000 доларів США.(ас.40-50).
25.06.2008 року між ТОВ „Український промисловий банк” та ОСОБА_9 і ОСОБА_12.(„Іпотекодавці”) було укладено іпотечний договір № 38/Zквіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2850, який забезпечує вимоги іпотекодержателя ( ТОВ „Український Промисловий Банк”), за кредитним договором № 38/КВ-07 від 23.10.2007 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії та за додатковим договором № 38/КВ-07/1 від 25.06.2008 року до кредитного договору. Відповідно до п.1.2 зазначеного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: не житлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 259,4 кв.м.(ас.32-39). 17 липня 2008 року, Договором про внесення змін та доповнень №1 до зазначеного Іпотечного договору були внесені зміни в п.п.1.1 Іпотечного договору( ас.32-39).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п”ятою та шостою статті 203 ЦПК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом( нікчемний правочин).
Відповідно до положень ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об”єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
Як вбачається з витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, що здійснена Чернігівським МБТІ 3 травня 2007 року, власниками не житлової будівлі розташованої на перехресті АДРЕСА_1( предметом іпотеки) яка за договором іпотеки від 25 червня 2008 року забезпечувала вимоги іпотекодержателя (ТОВ” Укрпромбанк”) за Кредитним договором №38\КВ-07 від 25 червня 2008 року є в рівних частках по 1\2 кожному ОСОБА_9 та ОСОБА_12.(ас.30).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання даного договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на момент укладання договору іпотеки за позивачкою не було зареєстровано право спільної власності на предмет іпотеки – не житлову будівлі - магазин, позначену в витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно літерою „А-1” загальною площею 120,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, а тому при посвідченні спірного договору іпотеки була не потрібна нотаріально засвідчена її згода на укладення договору ( на що вона посилається в апеляційній скарзі), у зв”язку з чим відсутні підставі для визнання його недійсним. Також судом вірно встановлено, що позивачка не стороною вказаного правочину, зміст якого жодним чином не зачіпає прав останньої.
Апеляційний суд вважає, що виходячи із характеру оспорюваного правочину що забезпечує виконання основного зобов”язання нерухомим майном, він має належну юридичну силу, оскільки відповідає вимогам які встановлені ст.203 ЦПК і не були при цьому порушені.
Виходячи з матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав, що при посвідченні Іпотечного договору №38 квіп-08 від 25 червня 2008 року, та Договору про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного Договору 38\квіп-08від 17 грудня 2008 року необхідна була нотаріально засвідчена згоди позивачки, про що йдеться у ст.6 Закону України „Про іпотеку”, і на яку посилається апелянт; оскільки нерухоме майно що було предметом іпотеки не належало позивачці та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, і на момент укладення Іпотечного договору відповідач ОСОБА_9, надав письмову заяву про належність йому 1\2 частини предмету іпотеки на праві особистої приватної власності , проти чого не заперечувала і ОСОБА_11 ( ас.90-91).
Апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що іпотечний договір має бути визнаний недійсним в цілому, оскільки такий був укладений з порушенням ч.2 ст.65 СК України, тому що іпотека є видом забезпечення виконання зобов”язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належним іпотекодавцю, договір іпотеки не створює обов”язків для будь- яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст.65 СК України не застосовуються.
Крім того згідно з положеннями ст. 23 Закону України „Про іпотеку”, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.
Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: