Справа № 161/3184/23 Провадження №11-кп/802/607/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

21 серпня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року про задоволення клопотання про вжиття заходів, передбачених ст.330 КПК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013190130000036, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року видалено обвинувачену ОСОБА_4 із зали судового засідання тимчасово для продовження судового розгляду 09.08.2024 та на наступне судове засідання, дату якого буде узгоджено після видалення останньої.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року скасувати.

Мотивуючи свої вимоги захисник ОСОБА_3 вказує на незаконність вказаної ухвали суду.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.

Стаття 24 КПК України гарантує право на оскарження процесуального рішення. Водночас, вказаною нормою дане право пов`язано з передбаченим цим Кодексом порядком на таке оскарження.

Таким чином, реалізація права апеляційного оскарження рішень суду, ухвалених у кримінальному провадженні, забезпечується в порядку, визначеному КПК України.

Так, положеннями статті 392 КПК України визначено перелік судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції, не набрали законної сили та можуть бути оскаржені  в апеляційному порядку, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Тобто, окремому оскарженню в апеляційному порядку за змістом положень ст.392 КПК України підлягають виключно ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

При цьому, оскарження ухвали про видалення обвинуваченої із зали судового засідання, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, зазначеними положеннями не передбачено.

З матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_3 оскаржує ухвалу місцевого суду про видалення обвинуваченої із зали судового засідання, яка не підлягає оскарженню відповідно до вимог ст.392 КПК України.

Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що рішення суду першої інстанції про видалення обвинуваченої із зали судового засідання не може бути предметом самостійного апеляційного оскарження.

Відповідно до п.4 ст.399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду, яка не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені під час судового провадження в суді першої інстанції.

На підставі наведеного і керуючись ч.4 ст.399 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2024 року про задоволення клопотання про вжиття заходів, передбачених ст.330 КПК України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.

Суддя Волинського

апеляційного суду                                                         ОСОБА_2