ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 349/207/23

провадження № 61-7188св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Новояворівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року у складі судді Рибія М. Г. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року

у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Новояворівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 03 грудня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2020 року. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . З вересня

2020 року позивач самостійно виховував доньку, проживав з нею

в м. Новояворівську Львівської області. З моменту переїзду доньки до нього матір до ОСОБА_5 не дзвонила, не навідувалася, хоча знає і її номер телефону,

і місце проживання. Він як батько не чинить жодних перешкод для спілкування матері з донькою. Під час вирішення в суді спору про визначення місця проживання дитини матір навіть не з`явилася до суду.

ОСОБА_1 вважав, що зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїми обов`язками, а тому

є всі підстави для позбавлення її батьківських прав стосовно дочки

ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від

05 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.Зважаючи на обставини справи (окреме проживання матері і дочки, травма старшої дочки ОСОБА_8

і подальша її смерть, неприязні відносини між сторонами та їхніми родичами, небажання дочки спілкуватися з матір`ю, сплата аліментів на утримання дочки) свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками та її вини у невиконанні своїх батьківських обов?язків не має.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяківа Д. І. залишено без задоволення.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням основних інтересів дитини, зокрема з умовою збереження її зв`язку з рідною матір`ю.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяків Д. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня

2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що після переїзду доньки проживати

з батьком до м. Новояворівська, Львівська обл., мати по суті перестала спілкуватися з донькою та брати будь-яку участь у її вихованні, що свідчить про ухилення матері від виконання обов?язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повною загальної середньої освіти. При розгляді справи в суді першої інстанції була допитана донька Стелла, яка вказала на небажання спілкуватися з матір?ю, оскільки, проживаючи з матір?ю, вона терпіла постійні напади та знущання з її боку, що суди не врахували. Крім того, орган опіки та піклування 15 березня 2023 року виніс висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав, який без належного обґрунтування був відхилений судами попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня

2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі

№ 753/2025/19, від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц,

від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року

у справі № 459/3411/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.

27 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 03 грудня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2020 року.

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_7 .

З вересня 2020 року ОСОБА_7 постійно проживає разом з батьком

в м. Новояворівську Львівської області, що визнається сторонами та підтверджується актами обстеження умов проживання від 29 грудня 2020 року та від 22 листопада 2022 року.

04 лютого 2021 року Рогатинський районний суд Івано-Франківської області видав судовий наказ (справа № 349/155/21), згідно з яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця з 02 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від

09 вересня 2021 року у справі № 349/666/21 визначено місце проживання

ОСОБА_7 разом з її батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 21 листопада 2022 року № 154, виданої Новояворівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Новояворівської міської ради, ОСОБА_7 навчається в Новояворівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 у 8-Б класі.

За змістом характеристики, виданої директором Новояворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 та класним керівником, ОСОБА_4 навчається у цій школі

з 03 вересня 2020 року. Батько постійно цікавиться навчанням дочки та приділяє належну увагу її вихованню. Контактів з мамою учениці за цей час не було.

Згідно з довідкою від 16 березня 2023 року № 23, виданою Рогатинським ліцеєм № 1 Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_4 навчалась в Рогатинському ліцеї № 1 з 1-го по 6-й клас (2015-2021 роки). Протягом навчання в ліцеї мати постійно цікавилась шкільним життям дитини. Спілкувалась з педагогами, відвідувала батьківські збори. Дитина регулярно відвідувала заняття в ліцеї, була завжди охайна та доглянута.

Відповідно до характеристики, виданої КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_2 працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Рогатинської підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги Галицької станції екстреної (швидкої) медичної допомоги з 01 січня 2014 року. За час роботи зарекомендувала себе позитивно як кваліфікований фахівець. Дисциплінарних порушень правил внутрішнього трудового розпорядку та техніки безпеки не допускала.

Виконавчий комітет Новоявоірвської міської ради рішенням від 15 березня

2023 року № 126 затвердив висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від

20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист

і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться

з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено

в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі

№ 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі

№ 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, зокрема того, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили

б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками щодо малолітньої доньки, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав

є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову

в задоволенні позовних вимог, що відповідатиме основним інтересам дитини, зокрема збереженню її зв`язку з рідною матір`ю.

Суди також взяли до уваги, щоОСОБА_2 бажає спілкуватися з донькою та заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано, відповідно до приписів частини шостої статті 19 СК України, не погодились з рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 15 березня 2023 року № 126 про затвердження висновку стосовно доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_7 , оскільки він не

є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, не містить відомостей, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Апеляційний суд надав оцінку небажанню самої Стелли спілкуватися з матір`ю, правильно зазначивши, що в цьому випадку така обставина не є беззаперечною підставою для задоволення позову, оскільки ця ситуація може змінитися, тоді як йдеться саме про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , а не про визначення місця проживання дитини.

Розглядаючи цей спір, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні

й обґрунтовані судові рішення, які відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська