Справа № 344/11635/24

Провадження № 11-кп/4808/424/24

Категорія ст.331 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - тримання під вартою з визначеним розміром застави продовжено до 16 вересня 2024 року включно. Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - тримання під вартою з визначеним розміром застави продовжено до 16 вересня 2024 року включно.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу. Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 негайно в залі суду з-під варти.

Вважає ухвалу суду необ`єктивною, незаконною, необґрунтованою.

Сторона захисту вказує, що ухвала суду не містить доводів, з яких суд виходив при вирішенні клопотання, та які докази досліджував. Водночас, в матеріалах справи не має жодного документу, яким би підтверджувалася доцільність обрання особі запобіжного заходу: ні протоколу затримання, ні повідомлення про підозру, ні доказів, які б обґрунтовували законність затримання особи та повідомлення їх про підозру, ні копій документів, які б підтверджували наявність (існування) ризиків, які формально перелічені як в клопотанні, так і в оскаржуваній ухвалі суду, ні копій характеризуючи даних на особу обвинуваченого, зокрема, які підтверджують майновий стан, репутацію обвинуваченого. Між тим, і в клопотанні прокурора не наведені обґрунтування щодо доцільності продовження особі виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Вважає, що відсутність будь-якого аналізу доказів та будь-яких мотивів в обґрунтування тримання під вартою, в оскаржуваній ухвалі, свідчать про те, що такий арешт є свавільним, ухвала незаконною, бо арешт продовжений формально автоматично. Звертає увагу на те, що продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечать вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканість, закріпленого у ч.2 ст. 29 Конституції України, згідно з якою "ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом" (рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 у справі № 1-28/2017 року)

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд провадження.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, просила задовольнити вимоги апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджує про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_8 під час досудового розслідування був автоматично продовжений судом у підготовчому судовому засіданні, що відбулося 25.06.2024 року та повторно автоматично продовжений під час судового розгляду 18.07.2024 року, тобто без перевірки судом обґрунтованості підстав для застосування запобіжного заходу.

Конституційний Суд України у рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, справа № 1-28/2017 (у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника обвинуваченого щодо перевірки причетності обвинуваченого до вчиненого правопорушення є неспроможними, оскільки суд першої інстанції під час підготовчого засідання суд повинен вирішити питання пов`язані із підготовкою до судового розгляду.

Крім того, відповідно до положень ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, чинним КПК України передбачена можливість суду продовжити запобіжний захід під час підготовчого судового засідання. При цьому, зазначений запобіжний захід було продовжено за клопотанням прокурора.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні і діяв до часу постановлення в підготовчому судовому засіданні ухвали Івано-Франківського міського суду від 25 червня 2024 року.

У підготовчому провадженні суд першої інстанції належним чином перевірив обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняв вмотивоване рішення, щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, колегія суддів зауважує, що на даний час в апеляційному порядку переглядається ухвала Івано-Франківського міського суду від 18 липня 2024 року, згідно з якою запобіжний захід був продовжений судом у встановленому законом порядку.

Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, а також про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави, у зв`язку з тим, що встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким (ч. 2 ст. 307 КК України) та нетяжким злочинами (ч. 1 ст. 317 КК України), дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності; можливість впливати на свідків; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Так, підставами вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, і у разі визнання його винуватими, ризик втечі для нього може бути менш небезпечним, ніж призначене покарання і процедура його відбування.

Суд першої інстанції правильно врахував те, що продовжує бути високим ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки розгляд кримінального провадження триває та ще не допитані свідки і обвинуваченому відомі їхні анкетні дані.

Підставами вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, є те, що обвинуваченому інкримінується вчинення декількох кримінальних правопорушень упродовж вказаного проміжку часу, а також те, що обвинувачений не працевлаштований, постійного джерела доходу не має.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З огляду на вищевказане, апеляційні твердження захисника обвинуваченого щодо відсутності доказів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України встановлені в ухвалі суду та підтверджуються матеріалами провадження.

В апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів щодо запобігання наявним ризикам в інший спосіб, ніж передбачений відповідним судовим рішенням.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5