Справа № 126/320/22

Провадження №11-кп/801/1029/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді                               ОСОБА_2 ,

суддів:                                                     ОСОБА_3 ,

                                                                  ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання         ОСОБА_5 ,

за участю:        

прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,                

захисника                                                       ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2024 продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на шістдесят днів до 03.10.2024.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_7  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2024 та застосуванні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що ОСОБА_8 утримується під вартою безпідставно, докази, які б підтверджували його винуватість у вчиненні злочинів, у матеріалах провадження відсутні. Також зазначає про відсутність будь-яких ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, крім того, у зв`язку із хворобою та проведеною хірургічною операцією у ОСОБА_8 значно погіршився стан здоров`я і йому необхідне лікування, яке в умовах ізоляції провести неможливо.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, це унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1  ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.

Так, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , та продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують обраний запобіжний захід.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, а тому реальними залишаються ризики, зазначені в оскаржуваній ухвалі.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Судом першої інстанції не встановлено фактів неможливості утримання обвинуваченого ОСОБА_8 в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» за станом здоров`я, з чим погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:        

                 ОСОБА_2               ОСОБА_3 ОСОБА_4