Справа № 372/3959/24

Провадження № 1-кп-318/24

В И Р О К

іменем України

20 серпня 2024 року                                                                                                

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024096110000011 від 19.01.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Встановлено, що відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України – об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

       Відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N , і боєприпасів  до  неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

       Відповідно до Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин,  підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька,  спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 293) завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Однак, всупереч вказаним вимогам законодавства України ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання бойових припасів, в квітні 2024 року, перебуваючи в лісосмузі поблизу р. Стугна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, незаконно придбав-знайшов 250 патронів калібру 5,6 мм (.22 LR), які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, які поклав до себе в кишеню штанів в які був одягнений та переніс до квартири, в якій проживає, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу.

31 травня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області №372/2852/24 1-кс.-686/24 від 24.05.2024 року проведено обшук вказаної квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено 250 патронів калібру 5,6 мм (.22 LR), які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї.

Таким чином, ОСОБА_5  обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачений просили затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Захисник підтримав.

Судом встановлено, що 05.07.2024 року між прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області, з одного боку, та обвинуваченим, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком і покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Обвинувачений дав згоду на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив положення угоди щодо беззастережного визнання себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі обвинувального акту, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст.474 КПК України судом не встановлені.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що своїми діями ОСОБА_5 вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, ці дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, за якою належить призначити обвинуваченому міру покарання, узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 , який застосовано на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 03.07.2024 року слід скасувати.

Цивільний позов по справі не пред`являвся.

Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого в повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369,  374, 394, 474, 475  КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05 липня 2024 року між прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області та ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового терміну – одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на Обухівський районний відділ філії державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області.

Скасувати запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання, який застосовано на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 03.07.2024 року.

Речові докази – мобільний телефон Asus X01AD, який упакований в спецпакет №PSP2153657, мобільні телефони марки: Iphone (3 шт.) Xiaomi Redmi, Poogee, які упаковані в спецпакет - повернути власнику; наркотичний засіб канабіс масою 1,70 г. та екстракт канабісу масою 0,702 г., які упаковані в полімерний пакет білого кольору - знищити; 250 патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, які є гвинтівковими спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, калібру 5,6 мм (.22LR), що споряджені без оболонковими кулями, які упаковані у спецпакет № 0015296 - передати на потреби Збройних Сил України.

Стягнути з  ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 3 029 гривень 12 копійок.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1