Справа № 302/1059/24

2/302/334/24

Номер рядка звіту 60

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року                                селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємиця), через представницю – адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулась до суду з цим позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лопушне Хустського району Закарпатської області помер її батько – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина. На час відкриття спадщини ОСОБА_3 мав право власності на житловий будинок в селі Лопушне та дев`ять земельних ділянок, які увійшли до складу спадщини. За життя спадкодавець склав заповітне розпорядження на свою доньку ОСОБА_1 . Позивачка прийняла спадщину та в установлений законом строк звернулась до нотаріуса за її оформленням. Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Сятиня Тетяна Степанівна відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість установити родинні відносини спадкодавця з позивачкою. Відмова нотаріуса була мотивована тим, що у свідоцтві про народження спадкоємиці було допущено описку в написанні прізвища батьків, зокрема й прізвища спадкодавця, а саме замість прізвища ОСОБА_4 було записано Біклян. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом до майна померлого батька ОСОБА_3

05 серпня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в підготовче засідання не з`явилась.

Представниця позивачки – адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 19 серпня 2024 року, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач – Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_2 поданою до суду заявою від 19 серпня 2024 року підтвердив фактичні обставини, викладені в позовній заяві та просив задовольнити вимоги позову.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка доводилась дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначені обставини доводяться свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 07 листопада 1978 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області 17 вересня 2018 року.

Відповідно до довідки № 249, виданої 21.02.2024 Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (а.с. 21) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 постійно проживала на день смерті в АДРЕСА_1 . Разом з нею постійно проживав її чоловік – ОСОБА_3 , 1936 р.н.

ОСОБА_5 за життя набула право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6494 га в урочищі «Яблунів» на території Торунської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033711 від 10 березня 2000 року (а.с. 23). На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.01.2024 було проведено державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,3781 га, якій присвоєно кадастровий номер 2122487900:03:004:0045 (а.с. 67-73) та площею 0,2713 га – кадастровий номер 2122487900:03:004:0046 (а.с. 74-79).

Відповідно до приписів статей 524-527, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) ОСОБА_3 прийняв спадщину за його померлою дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 й така йому належала з моменту відкриття спадщини – тобто з 14.09.2018. За життя ОСОБА_3 за свідоцтвом про право на зазначену спадщину не звертався й права власності на вказане майно не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Міжгірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с. 13). Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_3 за ним відкрилась спадщина.

Останнє місце проживання ОСОБА_3 , відповідно до довідки Торунського старостинського округу Міжгірської селищної ради від 26.12.2022 за № 618 (а.с. 20) було АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 1221 ЦК України зазначене місце є місцем відкриття спадщини за ОСОБА_3 . На час смерті з ним ніхто не проживав та не був зареєстрований.

За життя ОСОБА_3 набув право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6730 га в урочищі «Яблунів», що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033710 від 10 березня 2000 року (а.с. 24). На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.01.2024 було проведено державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,1985 га, якій присвоєно кадастровий номер 2122487900:03:004:0043 (а.с. 62-66) та площею 0,4745 га – кадастровий номер 2122487900:03:004:0042 (а.с. 57-61).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 025669 від 15 грудня 1995 року (а.с. 25) ОСОБА_3 набув право власності на земельні ділянки загальною площею 0,5016 га «Біля хати» та в урочищах «У краї-верхня», «У краї-нижня» й «На стрийовім». На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.01.2024 було проведено державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,0819 га, якій присвоєно кадастровий номер 2122487900:03:004:0041 (урочище «Біля хати»), площею 0,1910 га – кадастровий номер 2122487900:03:004:0044 (урочище «Біля хати»), площею 0,0783 га – кадастровий номер 2122487900:03:003:0053 (урочище «На стрийовім»), площею 0,0704 га – кадастровий номер 2122487900:02:003:0909 (урочище «У краї – верхня), площею 0,0800 га – кадастровий номер 2122487900:02:003:0009 (урочище «У краї – нижня)

Окрім того, ОСОБА_3 за життя, в 1973 році, побудував житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується виданими Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради: випискою з погосподарської книги за № 956 від 12.12.2023 (а.с. 22) та довідкою за № 668 від 27.06.2024 (а.с. 27). Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1973 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_3 житлового будинку в 1973 році передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується виданими Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради: випискою з погосподарської книги за № 956 від 12.12.2023 (а.с. 22) та довідкою за № 668 від 27.06.2024 (а.с. 27).

Відтак, суд доходить висновку, що до складу спадщини за ОСОБА_3 , який помер увійшли: земельні ділянки загальною площею 0,6494 га в урочищі «Яблунів» на території Торунської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033711 від 10 березня 2000 року, земельні ділянки загальною площею 0,6730 га в урочищі «Яблунів», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033710 від 10 березня 2000 року, земельні ділянки загальною площею 0,5016 га «Біля хати» та в урочищах «У краї» й «На стрийовім», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 025669 від 15 грудня 1995 року та житловий будинок АДРЕСА_1 .

12 квітня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, який цього дня було посвідчено секретарем Торуньської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого: один житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,5016 га згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №025669 від 15.12.1995, земельну ділянку площею 0,6730 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю І-ЗК № 033710 від 10.03.2000 та все інше майно, яке буде йому належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право – заповів дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

12 січня 2023 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Хустського районного нотаріального округу Сятиня Т.С. заяву про прийняття спадщини за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 17). Відтак, з врахуванням положень статей 1217, 1222, 1223, 1225, 1268-1270 ЦК України позивачка прийняла спадщину та відповідно до положень статей 1296 і 1297 ЦК України набула право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13.01.2023 № 71148570 (а.с. 18) підтверджується факт реєстрації спадкової справи.

Позивачка надала нотаріусу документи, які підтверджували право власності спадкодавця на майно, що увійшло до спадкової маси та їх характеристики, зокрема виписку з по господарської книги, технічні паспорти, державні акті на право власності на землю та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Сятиня Т.С. 01 квітня 2024 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) (а.с. 94, 95) . Вказана постанова мотивована неможливістю встановити родинні відносини між померлим ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Приватний нотаріус встановила, що при перевірці шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до Витягу з ДРАЦС від 26.03.2024 за № 00044221494 встановлено шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . При перевірці народження спадкоємиці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до Витягу з ДРАЦС від 26.03.2024 за № 00044221676 запис про народження не знайдено. Відповідно до витягу з ДРАЦС від 26.03.2024 за № 00044221990 знайдено запис про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в якому в графі про батька: ОСОБА_9 , відомості про матір: ОСОБА_10 . Такий же запис щодо імені позивачки та її батьків (в частині прізвища) міститься в свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 від 11 грудня 1970 року.

З наведених обставин, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, слідує, що вказані розбіжності в написанні імен спадкодавця й спадкоємиці перешкоджають позивачці в оформленні права власності на спадкове майно, при цьому відсутні інші способи встановлення родинних відносин.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.

Згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 7 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

З врахуванням положень ст. 294 ЦПК України, зважаючи, що встановлення факту родинних відносин пов`язано з вирішенням спадкового спору – встановлення зазначеного юридичного факту вирішується в порядку позовного провадження.

Суд доходить висновку, що факт родинних відносин, а саме факт, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а останні є її матір`ю і батьком, відповідно доводиться зазначеними вище доказами. Також при вирішенні цього питання суд враховує позицію щодо визнання фактичних обставин всіх учасників справи, зокрема третьої особи без самостійних вимог – ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом за її померлим батьком ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема на: земельні ділянки загальною площею 0,6494 га в урочищі «Яблунів» на території Торунської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033711 від 10 березня 2000 року, земельні ділянки загальною площею 0,6730 га в урочищі «Яблунів», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033710 від 10 березня 2000 року, земельні ділянки загальною площею 0,5016 га «Біля хати» та в урочищах «У краї» й «На стрийовім», згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 025669 від 15 грудня 1995 року та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_3 .

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом. Водночас суд встановив наявність перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а останні є її матір`ю і батьком, відповідно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом за її померлим батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом за її померлим батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , на земельні ділянки:

- кадастровий номер 2122487900:03:004:0041, місце розташування с.Лопушне, ур. «Біля хати», для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0819 га;

- кадастровий номер 2122487900:03:004:0044, місце розташування с.Лопушне, ур. «Біля хати», для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1910 га;

- кадастровий номер 2122487900:03:003:0053, місце розташування с.Лопушне, ур. «На стрийовім», для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0783 га;

- кадастровий номер 2122487900:02:003:0909, місце розташування с.Лопушне, ур. «У краї-верхня», для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0704 га;

- кадастровий номер 2122487900:02:003:0009, місце розташування с.Лопушне, ур. «У краї-верхня», для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0800 га;

- кадастровий номер 2122487900:03:004:0042, місце розташування с.Лопушне, ур. «Яблунів», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4745 га;

- кадастровий номер 2122487900:03:004:0043, місце розташування с.Лопушне, ур. «Яблунів», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1985 га;

- кадастровий номер 2122487900:03:004:0045, місце розташування с.Лопушне, ур. «Яблунів», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,3781 га;

- кадастровий         номер 2122487900:03:004:0046, місце розташування с.Лопушне, ур. «Яблунів», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2713 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ – 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя                                                О.І. Повідайчик