Справа № 2-а-353/10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  11 листопада 2010 року  Скадовський районний суд Херсонської  області у складі:  

головуючого   судді                                                          Василенка  В.В.,  

при секретарі                                                                Гаран Л.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Скадовська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії і провести її виплату з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має статус „дитина війни" та відповідно до ст.6 зазначеного Закону має право, як дитина війни з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% відсотків від мінімальної пенсії за віком, однак така допомога відповідачем йому не виплачувалась, звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону відповідач залишив без задоволення. Крім того, зазначив, що пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005р. №3235-ІУ та пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006р. №489-У дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік та 2007 рік відповідно, проте рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними п.3 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" відповідно, якими зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Про належні йому як дитині війни, виплати йому повідомлено не було, тому про порушення його прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації в серпні 2010 року.  Просив суд поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача з нарахування та виплати щомісячної державної соціальної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року з підвищенням її на 30% від мінімальної пенсії за віком та провести її виплату.  

Позивач в судове засідання не з’явився, просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просив задовольнити їх в повному обсязі.  

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, виклавши свою позицію у письмових запереченнях, у яких зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №1261 від 24.10.2007 року, при цьому у п.9 вказаного Положення передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Законом України „Про соціальний захист дітей війни" також не передбачено, що дану виплату дітям війни повинні проводити з бюджету саме Пенсійного фонду України. Правових підстав для задоволення позовних вимог не має, оскільки згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладеною в новій редакції, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 122 КАС України у зв'язку із клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.  

Дослідивши матеріали справи, викладені в позовній заяві, враховуючи письмові заперечення проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Як вбачається із положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, а саме:  

ст.1 - дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років;  

ст.6 - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком;  

ст.7 - фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

У судовому засіданні встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і у відповідності до ст.1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу "дитини війни", а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. За даними відповідача починаючи з січня 2008 р. позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом "дитини війни" у наступних розмірах: з 01 січня 2008 року – 47,00 грн.; з 01 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня - 48,20 грн.; з 1 жовтня - 49,80 грн.  

Відповідно до п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року №489-У, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/07 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України вона має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.  

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року зворотної дії в часі не має і на період до 9 липня 2007 року не поширюється, при цьому з 9 липня 2007 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007, вищевказані норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а отже, з цього часу повністю відновлено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".  

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких "дітям війни" (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, які були внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зворотної дії в часі не має і на період із 1 січня 2008 р. до 22 травня 2008 р. не поширюється. Тобто із 22 травня 2008 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 10-рп/2008 - вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а отже, з цього часу було відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.  

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає можливим задоволення позовних вимог в частині перерахування недоплаченої, як "дитині війни", щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року.  

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для "дитини війни" є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є "дітьми війни", тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян зі згаданим статусом на соціальний захист.  

Представник відповідача вказує, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.  

За умови відсутності у Державному бюджеті України коштів на виплату щомісячних надбавок "дітям війни" створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.  

Проте, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.  

Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Так, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005 року).  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.  

У той же час, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання "дитині війни" надбавки до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Враховуючи, що позивач наділений державою правовим статусом "дитина війни", вказаний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши "дітей війни" зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є "дітьми війни".  

Таким чином, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист "дітей війни".  

Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії "дітям війни" чинним законодавством, оскільки ст. 6 Закону визначено, що "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.  

Більше того, як вбачається із п.п.1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.  

Суд, діючи в межах заявлених позивачем вимог, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов до висновку, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся, тривало з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.  

Разом з тим, позивач з поважних причин порушив  процесуальний строк звернення до суду, у зв'язку з чим, з урахуванням матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.  

Відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Статтею 99 ч.2 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про факт порушення його прав з засобів масової інформації в серпні 2010 року, тому суд вважає можливим поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.  

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку та виплати пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії  позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, як особі, що має статус "дитини війни" відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, врахувавши при цьому, що позивачу фактично була нарахована та виплачена надбавка до пенсії, як особі зі статусом "дитина війни", в наступних розмірах: з 01 січня 2008 року – 47,00 грн.; з 01 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня - 48,20 грн.; з 1 жовтня - 49,80 грн.  

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Всупереч наведеним вище вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства України, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 19, 70, 71, 99, 159-163, 167, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії і провести її виплату з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити.  

  Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області з нарахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області здійснити перерахунок і виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії ОСОБА_1, як особі, що має статус "дитини війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за виключенням здійснених виплат.  

  В частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Скадовському районі Херсонської області судові витрати на користь ОСОБА_1 відмовити.  

  Постанова може бути оскаржена до Одеського Апеляційного Адміністративного суду через Скадовський районний суд з подачею копії апеляції до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя               Василенко В.В.