ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 р. | № 37/27-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Панченко Н.П., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Декор-Схід” |
на постанову | від 22.06.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 37/27-06 |
за позовом | АКБ “Райффайзенбанк Україна” в особі Харківської філії (надалі –Банк) |
до | ТОВ “Декор-Схід”; ЗАТ “Аргамак” |
про | звернення стягнення на майно |
за участю представників: |
від позивача | - Гусаров К.В., Карножицький В.В. |
від відповідача-1 | - Дьомін І.О. |
від відповідача-2 | - Дьомін О.О. |
в судовому засіданні 23.08.2006 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. (судді: Доленчук Д.О., Прохоров С.А., Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. (судді: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Гагін М.В.), позов задоволено: звернуто стягнення на майно, що знаходиться у заставі: товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130, та належить ТОВ “Декор-Схід”, а також на нерухоме майно –нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв. м., в літ. А-6 що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 та належить ЗАТ “Аргамак” на користь Банку. Крім цього, стягнуто з відповідачів на користь позивача 153985 грн. збитків.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Декор-Схід” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.09.2004 р. між Банком та ТОВ “Декор-Схід” (позичальник) укладено договір № 19/1-249/2004 (надалі –Кредитний договір) про надання кредитної лінії, що не перевищує 500000 дол. США на фінансування обігового капіталу, а саме - на закупівлю товару.
Банк свої зобов’язання виконав шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника грошових коштів, згідно із заявками позичальника, у відповідності до Кредитного договору, надав кредитні кошти ТОВ “Декор-Схід” на загальну суму 500000 дол. США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами.
Відповідно до п. 1.6.1 Кредитного договору дату остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту сторони визначили 10.09.2005 р.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 10.09.2004 р. між Банком (заставодержатель) та ТОВ “Декор-Схід” (заставодавець) укладено договір застави товарів в обороті № PL/2004-640, відповідно до умов якого заставодавець надав у заставу Банку належні йому товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884,20 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Декор-Схід” перед Банком за Кредитним договором, між Банком (іпотекодержатель) та ЗАТ “Аргамак” (іпотекодавець, поручитель) укладено договір іпотеки (майнова порука) № PL-SR/2004-641. Предметом цього договору (п. 2.1) є зобов'язання поручителя перед Банком солідарно відповідати за невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, а саме: в частині повернення кредиту в сумі 500 000 дол. США, наданого зі строком погашення 10.09.2005 р.; в частині сплати процентів за користування кредитними ресурсами відповідно до п. 1.4 Кредитного договору; в частині сплати пені та штрафних санкцій відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору.
Згідно п. 2.1 договору іпотеки (майнова порука) № PL-SR/2004-641 від 10.09.2004 р., ЗАТ “Аргамак” відповідно до Кредитного договору відповідає солідарно по зобов'язанням позичальника, а саме: у разі невиконання позичальником зобов'язань, поручитель зобов'язується повністю погасити наявну заборгованість, у тому ж обсязі, у тій валюті, на тих же умовах, в ті ж строки, як і позичальник. В будь-якому випадку порука за даним договором обмежується сумою у 500000 дол. США. На виконання умов цього договору поручитель надав в іпотеку Банку належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв. м., в літ. А-6, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4.
Судами досліджено, що протягом дії договору іпотеки (майнова порука) № PL-SR/2004-641 від 10.09.2004 р. його сторони неодноразово підтверджували прийняття на себе прав та обов'язків за договором, в тому числі і належним виконанням. Так, протягом дії договору іпотеки поручитель неодноразово виконував обов'язки щодо надання права представникам позивача відвідувати предмет іпотеки, знайомитись з його станом та фактичною наявністю (п. 5.4). За результатами таких перевірок представниками позивача та відповідачів складалися акти перевірки застави, які підписувалися їх представниками. Крім того, на адресу позивача надійшов лист, підписаний директором поручителя та скріплений його печаткою, в якому останній підтверджує факт укладення між ним та позивачем договору іпотеки та гарантує виконання всіх своїх зобов'язань за договором іпотеки.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом позичальник повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами, та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань позичальником.
Судами досліджено, що Банк виконав свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином, а ТОВ “Декор-Схід” свої зобов’язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконало.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Приймаючи рішення та постанову суди підставно виходили з того, що з урахуванням встановлених обставин у Банка виникло право задовольнити із вартості предмету застави свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та відсотків, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням Кредитного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні відносини сторін, що виникли між сторонами на підставі Кредитного договору, договору застави товарів в обороті № PL/2004-640 від 10.09.2004 р. та договору іпотеки (майнова порука) № PL-SR/2004-641 від 10.09.2004 р.; дослідили обставини належного виконання позивачем зобов’язань по перерахуванню кредитних коштів; дослідили обставини невиконання відповідачем зобов’язань по поверненню кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та пені, в порушення умов Кредитного договору та вимог законодавства; встановили розмір заборгованості; дійшли правомірних висновків про існування обставин, з якими закон пов’язує виникнення у Банку права звернути стягнення на заставлене майно за договором застави товарів в обороті та договором іпотеки (майнова порука); підставно задовольняючи позовні вимоги суди обґрунтовано врахували понесення позивачем збитків, спричинених невиконанням зобов’язань.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Декор-Схід” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. у справі № 37/27-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Панченко
В. Рибак