Справа № 2- 3352\2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова в складі: головуючого – судді Цілюрик В.П., при секретарі Мельніковій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_6, служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Харкові ради про застосування наслідків нікчемного правочину, -
ВСТАНОВИВ
До суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину.
У судовому засіданні позивачка зазначила, що 31 серпня 2006 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчила договір довічного утримання №2053 між її батьком - ОСОБА_7, та двоюрідною бабусею, ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_7 передав свою 18/100 частину жилого будинку АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_3, яка у свою чергу зобов'язалася довічно його утримувати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. 26 вересня 2006 р. ОСОБА_3 подарувала частину домоволодіння сусідці ОСОБА_2 договором дарування №2255 посвідченого тим же приватним нотаріусом ОСОБА_6
Позивач вважає, що договір довічного утримання № 2053 від 31.08.06 не відповідає вимогам закону про нотаріальне посвідчення правочину, а саме ст.36 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою, на час укладання угоди, приватні нотаріуси зе вправі були посвідчувати договори довічного утримання. Відповідно до ч. І ст.220 ЦК України, недодержання цієї вимоги законодавства тягне за собою нікчемність правочину, і як іаслідок спричинює застосовування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Позивачка зазначила, що вона є дочкою померлого ОСОБА_7, і згідно ст.1261 ЦК України першочерговими спадкоємицями за законом. У встановлений законом термін подали, до державної нотаріальнрі,.контори, заяви про прийняття спадщини. Зазначена частина будинку зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 в Держеному реєстрі прав власності на нерухоме майно за договорам дарування №2255 від 26 вересню 2006 р., що дає відповідачу право незаконно володіти та користуватися чужим майном.
Позивачка просить суд визнати її першочерговою спадкоємицею і власницею 18/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, витребувати вказане майно з незаконного володіння ОСОБА_2, визнати останню та її сина ОСОБА_8 такими, що втратили право користування 18/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, зобов»язати управління у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_8 за адресою по АДРЕСА_1, зобов»язати КП ХМБТІ скасувати реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на 18/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, і зареєструвати вказане майно за ОСОБА_1
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав повністю, зазначивши, що договір довічного утримання відповідає вимогам Указу президента України № 932\98 від 23.08.1998 року «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні», відповідно до якого приватним нотаріусам надавалось право засвідчувати такого роду угоди.
ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, приватний нотаріус ОСОБА_6 та служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Харкові ради, які належним чином викликались у судове засідання до суду не прибули, причину неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд вирішує позов в межах заявлених вимог на підставі оцінки наданих сторонами доказів і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні встановлено, що 31 серпня 2006 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчила договір довічного утримання №2053 між батьком позивачки - ОСОБА_7, та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_7 передав свою 18/100 частину жилого будинку АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_3, яка у свою чергу зобов'язалася довічно його утримувати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. 26 вересня 2006 р. ОСОБА_3 подарувала частину домоволодіння сусідці ОСОБА_2 відповідно до договору дарування №2255 посвідченого тим же приватним нотаріусом ОСОБА_6
Таким чином на час розгляду справи власником спірного майно відповідно до витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно від 28.09.2006 р. є ОСОБА_2
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори про прийняття спадщини від померлого ОСОБА_7, але їй було відмовлено.
У відповідності до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Норми діючого Цивільного Кодексу України не містять положень щодо визнання судом особи першочерговим спадкоємцем після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, відповідно до діючого законодавства, визнання особи спадкоємцем здійснюється нотаріусом, а суд може встановити додатковий строк для звернення з заявою про прийняття спадщини.
Суд відмовляє у вимозі витребувати з володіння ОСОБА_2 18/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, так як відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 набула спірне майно відповідно до договору дарування №2255 від 26 вересня 2006 р. Вказаний договір оформлений належним чином, право власності зареєстровано. Вимоги про розірвання, визнання недійсним договору дарування не заявлені і судом не розглянуті. Таким чином на теперішній час ОСОБА_9 є власником спірного майна і витребувати у неї належне майно підстав не має.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном.
Тому суд відмовляє у і задоволенні вимог щодо визнання ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_8 такими, що втратили право на користування 18/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, тому що право користування є складовим права власності.
Статею 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти. користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З цих підстав суд відмовляє і у задоволенні вимог про зобов»язання управління у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_8 за адресою по АДРЕСА_1, зобов»язаеея КП ХМБТІ скасувати реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на 18/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, і зареєструвати вказане майно за ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 317, 378, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 5-11, 57-66, 88, 159, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.
Суддя