Справа № 2-А-1536

2010р.

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі : головуючого  - судді Гайдук В.Г.

при секретарі - Іваняк Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лутугине адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду у  визнанні незаконними дій посадових осіб УПФУ в Лутугинському районі, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни, -                        

 В с т а н о в и в:

30 вересня 2010р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним  позовом, посилаючись на наступне. Він є інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» віднесений до інвалідів війни. З 01.01.2004р. він мав право на щомісячне підвищення пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла з 01.01.2004 року до 31.12.2005 року). Виплату такого підвищення до пенсії покладено на Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області. Відповідач у період з 01.01.2004р. до 31.12.2005р. виплачував йому підвищення, як інваліду війни, у розмірі 58 грн.17 коп., чим порушив ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту». Даний розмір розраховувався з розміру мінімальної пенсії за віком 16 грн.62 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду,  визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо застосування при нарахуванні щомісячного підвищення до пенсії інваліду війни 2 групи постанови Кабміну України від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яки здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни в період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р. в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, а саме: з 01.01.2004р. по 26.05 2004р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 268 грн., з 27.05.2004р. по 11.12.2004р. – 284 грн.69 коп., з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. – 332 грн. У судове засідання позивач не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Компанієць І.А. позовні вимоги позивача не визнала, пояснила, що Законом України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ с подальшими змінами від 23.11.1995р. № 458/95 передбачалося, що  позивачу як інваліду війни 2 групи пенсія підвищувалась у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Вищезазначене підвищення до пенсії проводилося до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005р. № 2939-1У, так з 01.01.2006р. після внесення змін інвалідам війни пенсія підвищується по 2 групі на 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі нараховувало позивачу підвищення до пенсії  як інваліду ІІ групи у зазначений ним період у розмірі 58 грн. 17 коп., виходячи з мінімальної пенсії за віком 16 грн.62 коп., встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996р. Крім того, згідно ст. 28 Закону  України № 1058-1V мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму у випадку, коли чоловіки мають 25років страхового стажу, тоді як позивач має тільки 7 років, також позивач пропустив строк звернення до суду, а тому просила відмовити позивачу в задоволенні позову.  

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1  та довідкою до акту огляду МСЕК серії НОМЕР_2.  Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» віднесений до інвалідів війни, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів-інвалідів війни.  /а.с.5-6/.

  Позивач отримував підвищення до пенсії як інвалід війни 2 групи згідно Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року у розмірі 58 грн.17 коп., проти чого не заперечувала і представник відповідача.  

 Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993р. № 3551-ХІІ в редакції, що діяла  на час спірних відносин до 01 січня 2006р., інвалідам війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується : інвалідам 1 групи – у розмірі 400%  мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

 За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Згідно зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти й державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000р. винятково законами України визначається розмір мінімальної заробітної плати й розмір мінімальної пенсії за віком.

 Згідно зі ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  в редакції, чинній до 12 січня 2005р.,  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузях статистики.

 Отже, підвищення по пенсії як інваліду війни за період з 01 січня 2004р. по 11 січня 2005р. повинно нараховуватися і виплачуватися виходячи с середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній – 2003р., та 2004р., а не прожиткового мінімуму, як просить позивач.

 Згідно зі ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 23 грудня 2004р. № 2291-ІV, які набрали чинності з моменту опублікування, з 12 січня 2005р., мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня 2004р. № 2089 - ІV встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 332 грн.

 Отже, підвищення по пенсії як інваліду війни повинно нараховуватися і виплачуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 332 грн. за період з 12 січня 2005р. по 31 грудня 2005р.            

Доводи відповідача про те, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів № 1 від 03.01 2002р. базовим для обчислення розміру спірного підвищення до пенсії слід брати 16 грн. 62 коп., є необґрунтованими, оскільки винятково законами України визначається розмір мінімальної заробітної плати й розмір мінімальної пенсії за віком.

 Посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму у випадку, коли чоловіки мають 25 років страхового стажу, а позивач має тільки 7 років страхового стажу, суд вважає необґрунтованим.  Як вбачається зі змісту ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” наявність 25 років страхового стажу необхідно у разі призначення мінімальної пенсії за віком. Позивачем же ставляться вимоги не про призначення пенсії, а про перерахунок підвищення до пенсії, розмір якого визначається виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 ст. 92 Конституції України дія положень спеціального закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін цього закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13,16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005р. по справі № 1-21/2005, який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і  сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція  та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст. 22 Конституції України не допускається.

Судові витрати слід віднести на рахунок Державного бюджету.      

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9,11,17,18,71,104,158,160-163,167 КАС України,  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 23 грудня 2004р. № 2291-ІV і Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня 2004р. № 2089- ІV, суд –

 В и р і ш и в:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

  Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Лутугинському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи, у розмірі меншому за встановлений ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01 січня 2004р. по 31 грудня 2005р.  

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  недораховану суму щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи, згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком  за період  з 01 січня 2004р. по 11 січня 2005р.,  виходячи з 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік; з 12 січня 2005р. по 31 грудня 2005р., - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік »   з урахуванням виплачених сум;  в задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2010р.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного  адміністративного суду через Лутугинський районний суд Луганської області.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративнгоо судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  Копія апеляційної скарги  одночасно  надсилається  особою, яка її подає до суду аппляційної інстанції.  

              Суддя :