Справа № 2-А-1294
2010 рік
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого – судді Гайдук В.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання певних дій щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі, в якому просить про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, здійснюючи ці виплати в подальшому. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має статус “дитини війни”, у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” такими, що не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись згідно рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 01.04.2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була призупинена. Також, законодавчо не було врегульовано питання у цьому році фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Тому, вимоги позивача про зобов’язання провести підвищення пенсії з 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та копією паспорту. (а.с.4-6).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році, суд виходить з наступного.
Законом України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ ?несення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року – 605 грн., з 1 липня 2008 року – 607 грн.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В позовній заяві позивач просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року без зазначення кінцевого строку стягнення. Суд вважає для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.
Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Позивач просив поновити йому строк для звернення до адміністративного суду, оскільки його законні права було обмежено шляхом прийняття нормативно-правових актів вищої сили.
Враховуючи віковий та соціальний стан позивача, його необізнаність в законодавстві, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права щодо виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити строк звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 за захистом права на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: