Справа № 2а-2210/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Горейко М. Д.
секретаря: Гаврилюк Н.Я.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Львівській області про визнання нечинною та скасування постанови серії ВС №118542 від 09.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом про визнання нечинною та скасування постанови серії ВС №118542 від 09.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, визнання нечинним запису в талоні від 09.02.2010 року.
В судовому засіданні позивач уточнив вимоги та просив про визнання нечинною та скасування постанови серії ВС №118542 від 09.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що постановою інспектора УДАІ УМВС України в Львівській області від 09.02.2010 р. він визнаний винним в тому, що 09.02.2010 року о 11-40 год. в м. Львові по вул. Городоцька-Чернівецька, керуючи автомобілем марки Мітцубісі Лансер д.н.з. НОМЕР_1, проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора “червоний". У зв’язку з чим на нього накладено штраф у розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Вважав оскаржувану постанову незаконною, оскільки жодних перехресть на червоний сигнал світлофору він не перетинав. Працівник ДАІ зупинив його, повідомивши, що перевірка документів. Перевіривши документи, сказав, що ним вчинено проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, про що свідчать відеоматеріали. Заперечивши вчинення правопорушення, він повідомив інспектора, що в нього є два свідки, які як пасажири їдуть в його транспортному засобі та попросив надати йому відеоматеріал, в чому йому було відмовлено та складено протокол про адміністративне правопорушення і зразу же постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності без урахування фактичних обставин та його доводів. На прохання вказати в протоколі про адміністративне правопорушення прізвища його свідків та заслухати їх пояснення інспектор ДАІ відмовив і в графі свідки в протоколі про адміністративне правопорушення зробив прочерк. Жодних відеоматеріалів на підтвердження вчинення ним правопорушення інспектором не було додано і до постанови про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення.
Відповідач – представник УДАІ УМВС України в Львівській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положення ч.4 ст. 128 КАС України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення інспектором ДПС водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2010 року інспектором БДПС ВДАІ та АТІ м. Львова Назаренком Віталієм Олександровичем установлено, що ОСОБА_1 09.02.2010 р. о 11 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом марки Мітцубісі Лансер д.н.з. НОМЕР_1, в м. Львові проїхав перехрестя вулиці Городоцька-Чернівецька на заборонений сигнал світлофора. Узв’язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором ДПС дотримано не було.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином, вина є основною та обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення. Це психічне ставлення особи до вчинення нею суспільно-шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Як ствердив позивач в судовому засіданні, 09.02.2010 року о 11-40 год. перехрестя на заборонений сигнал світлофору він не проїжджав, Правил дорожнього руху не порушував. Згідно п. 16.8 ПДР України водій, виїхавши на перехрестя згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати в наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Відповідно до п 8.11. ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого світла або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у належному місці, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі.
Враховуючи ту обставину, що відповідач в судове засідання не з’явився та не виконав покладеного на відповідача згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України обов’язку доказування правомірності свого рішення, з урахуванням обставин, на які посилався позивач, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та повноважний згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП скасувати постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога підлягає до задоволення. Слід скасувати постанову серії ВС №118542 від 09.02.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 9, 247 ч.1 п.1, 280, 288, 293 КУпАП, ч.2 ст.71, ч.4 ст.128 КАС України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, –
постановив:
Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Львівській області про визнання нечинною та скасування постанови серії ВС №118542 від 09.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення задоволити.
Визнати нечинною та скасувати постанову серії ВС №118542 від 09.02.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Постанова суду не оскаржується.
Суддя: Горейко М. Д.