ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

30 серпня 2006 р.

№ Б26/68-99

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

Полякова Б.М.- головуючого

 

Разводової С.С. (доповідач)

 

Муравйов О.В.

 

розглянувши   касаційну скаргу

Державного департаменту з питань банкрутства

 

на ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року

 

у справі

№ Б26/68/99 господарського суду Дніпропетровської області

 

за заявою

ДВАТ "Павлоградський завод "Буддеталь" ДХК "Дніпрошахтобуд"

 

до	ДВАТ "Тернавське ШБУ № 3"

 

про	визнання банкрутом

 

За участю представників сторін

від скаржника  - Гурин О.О. дов.,

від боржника    - Насупа О.В. дов.

 

                                                       ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою   господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року (суддя Камша Н.М.)  у справі № Б26/68/99 про визнання банкрутом ДВАТ "Тернівське" ШБУ №3" за заявою ДВАТ "Павлоградський завод "Буддеталь" ДХК Дніпрошахтобуд" строк ліквідаційної процедури продовжено до 01.11.2006 року, припинено повноваження ОСОБА_1як ліквідатора ДВАТ "Тернівське" ШБУ №3", призначено ліквідатором  ДВАТ "Тернівське" ШБУ №3" арбітражного керуючого ОСОБА_2., зобов'язано ОСОБА_1у 15-ти денний строк передати ліквідатору Сідьку С.В. печатки і штампи, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, матеріальні та інші цінності банкрута, зобов'язано ОСОБА_2. у строк до 01.11.2006 року подати на затвердження господарського суду звіт ліквідатора на підставі ст.ст. 2, 3-1, 22, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту -Закон), ст.ст. 53, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК).

 

 

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду першої інстанції, Державний департамент з питань банкрутства звернувся до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року в частині призначення ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2.,  посилаючись на порушення та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 

У відзиві на касаційну скаргу, арбітражний керуючий ОСОБА_2. заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

 

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

 

  Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону передбачено, що ліквідатор банкрута  призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Отже, одним із повноважень державного органу з питань банкрутства, яким відповідно до Указу Президента України від 23.10.2000р. № 1159 виступає Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, є надання господарському суду, у випадках передбачених Законом,  пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих.

Як встановлено судом першої інстанції, частка державної власності в статутному фонді боржника перевищує 25%.

Господарський суд, виступаючи, як орган державної влади, при призначенні розпорядника майна  керується ст. ст. 2, 3¹, 13 Закону, положення яких не зобов'язують його проводити будь-які додаткові заходи, як-то погодження, направлення листів з запитами тощо.

При цьому, під час розгляду справи завдання суду полягає у створенні належних умов для забезпечення реалізації прав учасниками справи, тому Закон передбачає, що ухвала про порушення справи про банкрутство (ч. 1 ст. 11 Закону), ухвала попереднього засідання (ч. 3 ст. 15 Закону) направляються учасникам справи та державному органу з питань банкрутства.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2006 року державний орган з питань банкрутства був належним чином повідомлений про необхідність надання кандидатури ліквідатора банкрута,  про що свідчить штамп суду з відміткою про відправку документа, яка відповідає п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75.

Однак вказаний орган не направив свою кандидатуру ліквідатора банкрута.

Отже, відповідний державний орган з питань банкрутства не реалізував надані Законом повноваження щодо внесення господарському суду пропозицій кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків.

Колегія суддів зазначає, що процесуальні дії у справі про банкрутство мають бути вчинені у строки, встановлені  Законом, отже господарський суд у справі про банкрутство обмежений чітко встановленими Законом строками.

 

          Судом першої інстанції встановлено, що провадження у справі про банкрутство ДВАТ "Тернівське" ШБУ №3" перебуває на стадії ліквідації, строк ліквідації закінчився 01.05.2006 року. Ліквідатор 03.05.2006 року до місцевого господарського суду подав клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури на 6 місяців, яке обґрунтоване наявністю залишків нереалізованого майна, непогашеної дебіторської заборгованості, закінчення строку дії ліцензії арбітражного керуючого, який виконує повноваження ліквідатора.            Комітетом кредиторів подано пропозицію щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2., що надав згоду на призначення.

         

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд зважаючи на те, що державний орган з питань банкрутства був залучений до участі у справі і йому було надано можливість подати пропозицію по кандидатурі ліквідатора, однак такої пропозиції не надійшло; у арбітражного керуючого ОСОБА_1у квітні 2006 року закінчився строк дії ліцензії; для вирішення питання завершення ліквідаційної процедури у справі має бути призначений ліквідатор; комітетом кредиторів подано пропозицію призначити ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2., який дав згоду на призначення, вірно дійшов висновку про необхідність припинення повноважень арбітражного керуючого  ОСОБА_1як ліквідатора банкрута та призначення ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2. і продовження строку ліквідаційної процедури на шість місяців до 01.11.2006 року.

           

         За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року  необхідно залишити без змін.

 

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   111⁵ , 111⁷,  111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України, -

 

ПОСТАНОВИВ :

 

1.          Касаційну скаргу Державного департаменту з питань банкрутства залишити без задоволення.

    2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року залишити без змін. 

 

Головуючий                                                                      Б.М. Поляков  

 

Судді                                                                                С.С. Разводова

 

                                                                                          О.В. Муравйов