Справа № 2-2351/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі – Толоконніковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и в:
20 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 26 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно до якого, він передав у власність відповідачки грошові кошти в розмірі 3700,00 грн., які ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути йому в термін до 26 жовтня 2009 року, але не виконала свого зобов'язання. На його неодноразові усні звернення до відповідачки щодо повернення боргу, остання не реагує, гроші не повертає. Просив стягнути з відповідачки на його користь суму основного боргу у розмірі 3700,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 81,00 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача та позивач заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки та відповідачка позов не визнали у повному обсязі, пояснили, що розписку відповідачка писала під тиском, без свідків, однак до правоохоронних органів до суду чи прокуратури за захистом своїх прав не зверталась.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 вересня 2009 року був укладений договір позики грошових коштів у розмірі 3700 грн. 00 коп. з кінцевим строком повернення боргу до 26 жовтня 2009 року, що підтверджується розпискою підписаною особисто ОСОБА_2 (а. с. 4, 9).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України по договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути грошові кошти в термін до 26 жовтня 2009 року, але не виконала свого зобов'язання, борг відповідач вчасно не погасила. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до відповідача про повернення боргу не реагує.
Згідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений законом термін, одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведені обставини викладені в позовній заяві та підтверджені письмовими доказами у справі, натомість посилання відповідачки на те, що її примусили написати розписку є безпідставними та не доведеними у судовому засіданні, оскільки сама ж ОСОБА_2 зазначила, що з моменту підписання розписки пройшов рік, однак до жодних правоохоронних органів, прокуратури чи суду за захистом своїх прав вона не зверталась. На підстави вищевикладеного, враховуючи пояснення у судовому засіданні сторін, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 3700,00 грн. та три відсотки річних від простроченої суми, але не у розмірі визначеному позивачем (оскільки позивач на вимогу суду не надав розрахунок, яким він керувався при вирахувані знічених відсотків), а у розмірі визначеному з розрахунку 3700,00 грн. х 3% : 365 х 176 днів (з 26.10.2009р. – 20.04.2010р.) у сумі 52 грн. 80 коп., на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у сумі 171 грн. 00 коп., з яких: судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.1,2). Таким чином, всього стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума у розмірі 3923 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-216, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 3700 грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 52 грн. 80 коп., судові витрати у сумі 171 грн. 00 коп., а всього 3923 грн. 80 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.В. Нізік