№2-а-447\10

                                         ПОСТАНОВА

                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.11.2010р.                                                     м.Виноградів

Виноградівський районний  суд Закарпатської  області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі Н.В.Казимірській, за участю представників позивача по ордеру адвоката ОСОБА_1 та за дорученням ОСОБА_2, представника Боржавської сільської ради Виноградівського району за дорученням ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_7 до Боржавської сільської ради Виноградівського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними рішення сільської ради,

                                                           ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивованні тим, що позивач відповідно договору купівлі - продажу від 20.09.2000р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно купив житловий будинок АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на момент купівлі - продажу будинок був розміщений на земельній ділянці розміром 0,28 га., що підтверджується кадастровим планом та обмірами земельної ділянки по межах, в яких земельною ділянкою користувався продавець будинку. Крім того, продавець будинку користувався десятки років і земельною ділянкою розміром 0,12 га, яка розташована в АДРЕСА_1 що підтверджується кадастровим планом та обмірами земельної ділянки по межах, в яких земельною ділянкою користувався продавець будинку.

Далі позивач зазначає, що згідно ст.30 Земельного кодексу України (1991p.), до нього, при переході права власності на будинок, перейшло також і право на користування земельного ділянкою, на якій розміщені будинок, господарські будівлі, та на земельну ділянку для їх обслуговування. Право користування земельною ділянкою у цьому випадку не посвідчувалось сільською радою, оскільки дія ст. 23 ЦК України 1991 року була зупинена згідно з Декретом KM "15-92 від 26.12.92 року.

Проте, всупереч ст. ЗО ЗК України 1991 року, Боржавська сільська рада неправомірно надала із земель, які перейшли в користування до Позивача при переході до нього права власності на будинок та споруди, земельні ділянки відповідачу ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_5.

Зокрема, згідно до Рішення Боржавської сільради №34 від 08.11.2000р. ОСОБА_8 було надано земельну ділянку 0,15 га., яка розташована АДРЕСА_1 а згідно до Рішення 3-ї сесії 5-го скликання Боржавської сільради від 12.07.2006р. ОСОБА_9 було також надано земельну ділянку 0,04 га., яка розташована по АДРЕСА_1 При цьому, Боржавська сільрада рішення про вилучення від позивача частини земельної ділянки не приймала і позивач від цих земельних ділянок не відмовлявся.

На підставі наведеного позивач вважає, що вказані рішення сільради   є незаконними, оскільки право на користування землею перейшло до нього з моменту купівлі будинку в вересні 2000р. Крім того, відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ще до прийняття вказаного рішення сільради самовільно зайняли  ці ділянки від Позивача.

(Таким чином,.)

    Посилаючись на зазначене позивач вважає, що порушені його права, а відтак просить суд визнати рішення 12-ї сесії 23-го скликання Боржавської сільської ради №34 від 08.11.2000р. нечинним в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,15 га., розташованої в АДРЕСА_2 визнати рішення 3-ої сесії 5-го скликання Боржавської сільської ради від 12.07.2006р   нечинним   в   частині   надання  ОСОБА_9 земельної ділянки розміром 0,04 га., розташованої в АДРЕСА_2 та визнати нечинним Державний акт від 05.11.2007р. на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку №1 в по вул.Радгоспна, б/н в с.Боржавське, Виноградівського району для ведення особистого селянського господарства.

    В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підримали в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просили суд їх задоволити.

    Представник Боржавської сільської ради Виноградівського району в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення.

    В обгрунтування своїх заперечень він пояснив, що… а відтак просив суд в позовних вимогах позивачки відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки попередньому власнику будинку АДРЕСА_2 який придбав позивач, у 1997р. було передано у приватну власніть земельну ділянку в розмірі 0.07 га для будівництва та обслуговування будинку., позивачем не надано жодного документального доказу про належність йому земельної ділянки в розмірі 0.28 га, а відтак їм правомірно було надано оспорюваними рішеннями сільської ради земельних ділянок.

Крім цього відповідачі, посилаючись на вимоги ст.99 КАС України просили суд відмовити у задоволенні позову у зв»язку із пропущенням строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, відповідачів, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємов"язку, суд приходить до наступного.

Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

В судовому засіданні встановлено, що   позивач відповідно договору купівлі - продажу від 20.09.2000р. \а.с.5\ купив житловий будинок АДРЕСА_1, а відтак є власником даного будинку, що стверджено і даними Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно \а.с.6\. Відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 \а.с.7\ будинок позивача розміщений на земельній ділянці розміром 0,28 га, що підтверджується і обмірами земельної ділянки по межах, в яких земельною ділянкою користувався продавець будинку. Крім того, відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки \а.с.8\ позивач користується і земельною ділянкою розміром 0,12 га, яка розташована в АДРЕСА_1 що підтверджується обмірами земельної ділянки по межах, в яких земельною ділянкою користувався продавець будинку.

Приписами ст.30 Земельного кодексу України (1991p.) передбачено, що……, а отже до позивача при переході права власності на будинок, перейшло також і право на користування земельного ділянкою, на якій розміщені будинок, господарські будівлі, та на земельну ділянку для їх обслуговування.

   З матеріалів справи також вбачається, що Боржавська сільська рада неправомірно надала із земель, які перейшли в користування до позивача при переході до нього права власності на будинок та споруди, земельні ділянки відповідачам ОСОБА_4 та  ОСОБА_5, оскільки відповідно до Рішення Боржавської сільради №34 від 08.11.2000р. \а.с.10\ ОСОБА_8 було надано земельну ділянку 0,15 га., по АДРЕСА_2, а згідно до Рішення 3-ї сесії 5-го скликання Боржавської сільради від 12.07.2006р. \а.с.11\ ОСОБА_9 було також надано земельну ділянку 0,04 га., по АДРЕСА_2

Заперечуючи проти позову представник сільської ради послався на те, що вилучення від позивача, чи попереднього власника земельних ділянок сільська рада не приймала.

Відповідно до вимог ст.71 ч.1-2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта  владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні не здобуто доказів того, що Боржавська сільська рада приймала рішення про вилучення від позивача чив попереднього власника частини земельної ділянки і позивач від цих земельних ділянок не відмовлявся. Не надали відповідачі таких доказів і під час розгляду справи у суді.

          Між тим, п. 8 ч.І ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що ………, а отже Боржавська сільрада своїми протиправними діями, всупереч вимогам даної норми порушила права позивача на користування земельними ділянками……..

    Між тим, з матеріалів справи, які в обґрунтування своїх заперечень надали відповідачі, зокрема, з Архівного відділу Виноградівської РДАза №01-23\18 від 10.02.2010р. \а.с.56\ встановлено, що серед архівних справ сільської ради с.Боржавське за період з 1980р. по 2000р. рішення про зміну розміру земельної ділянки ОСОБА_11, мешканця АДРЕСА_2 (у якого придбав будинок позивач)- не має.

Крім цього, з листа Боржавської сільської ради за №02-11\113 від 22.12.2009р. вбачається, що у наявності позивача біля будинку по вул.Радгоспна-75 є 0,25 га землі.

    В суді встановлено, що передача спірних земельних ділянок проводилась без контрольних обмірів цих ділянок, без погодження меж земельних ділянок також не проводилось, а відтак при цих обставинах суд не може погодитись з заперченнями відповідачів про правомірність їх дій та законність оспорюваних позивачем рішень сільської ради.

    Відповідно до вимог ст.ст.99 КАС України

    Проте заперечуючи пр те, позивачка вказала, що строк позовної давності не пропустила, оскльіки про наявність оспорювних рішень вона дізналась лише при розгляді сприав у суді..

    Відповіднодо ст.100 КАСУадміністративний позов, поданий після закінчення строків, устанолениз законом, залишається без озгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

    Згідно із п.14 постанови Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р. за №2 приписи цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення прав суд відмовляє в його захисті саме  з підстав пропуску строку, при цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

    З огляду на викладене та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, статус особи…. суд приходить до переконання, що позивач пропустив встановлені законом строки звернення до суду з поважних причин.

З матеріалів справи, зокрема пояснень допитаних у суді свідків вбачається, що………………..

Поряд з цим суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання нечиним Державного акту від 05.11.2007р. на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку №1 по вул..Радгоспна- бн в с.Боржавське.

 На підставі наведеного, а також враховуючи достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

        Відповідно до вимог ст.3 Конституції України, ст.ст. Закону України … та керуючись ст.ст.7,71,86,159,161,163,167 КАС України , суд-

                                                          ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_7 до Боржавської сільської ради Виноградівського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними рішення сільської ради – задоволити частково.

    Визнати нечиними та скасувати рішення 12-ї сесії 23-го скликання Боржавської сільської ради №34 від 08.11.2000р. в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки розміром 0,15 га. в с.Боржавське, вул.Радгоспна-72 та рішення 3-ої сесії 5-го скликання Боржавської сільської ради від 12.07.2006р.  в   частині   надання  ОСОБА_9 земельної ділянки розміром 0,04 га. в АДРЕСА_2.

    В задоволенні вимог ОСОБА_7 щодо визнання нечинним Державного акту від 05.11.2007р. на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства- відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

      Головуючий:                                                                             А.А.Надопта