АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
- Ступакова О.А.
при секретарі – Букаровій Н.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Овідіопольської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів приватний нотаріус Куркан Надія Федорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, встановлення права спільної власності, визнання правочину - договору дарування житлового будинку недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 липня 2010 року, -
встановила:
18.10.2004 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 звернулися до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до виконкому Овідіопольської селищної ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів приватний нотаріус Куркан Надія Федорівна, про визнання незаконним рішення виконкому Овідіопольської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності, встановлення права загальної сумісної власності, визнання правочину - договору дарування недійсним, зобов'язання Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності.
Під час розгляду справи позивачами неодноразово змінювалися та уточнювалися позовні вимоги та змінювався склад учасників процесу.
10.08.2009 року позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 було подано до суду зміни та доповнення до позовної заяви шляхом викладення в новій редакції, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Овідіопольської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Справа № 22ц - 19039/2010р.
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 5
відповідачів приватний нотаріус Куркан Н.Ф., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, встановлення права спільної власності, визнання правочину - договору дарування житлового будинку, недійсним, в обґрунтування якого позивачі зазначили, що в період з 1997 р. по квітень 2003 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спільно побудували жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Будинок був побудований внаслідок безпосередньої праці зазначених осіб і на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_5
13 жовтня 2004 р. була отримана відповідь на адвокатський запит, з якого вони дізналися, що власником будинку є ОСОБА_6, яка отримала його у власність від ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 15 вересня 2004 р. Договір завірений приватним нотаріусом Куркан Н.Ф..
Право власності самої ОСОБА_5 на зазначений будинок, виникло на підставі рішення виконкому Овідіопольської селищної ради № 170 від 29 серпня 2001 р., на підставі якого було видано свідоцтво про право власності від 25 вересня 2001 р. (без номеру). ОСОБА_5 не може бути власником будинку, оскільки ані працею, ані внесенням особистих грошових коштів не приймала ніякої участі в створенні будинку, так як вона 1927 р. н., єдиним доходом є пенсія у розмірі 78 грн. та допомога дочки, вкладів в банківських закладах вона не має. Видача свідоцтва про право власності на будинок та його державна реєстрація проведені з порушенням діючого на час реєстрації порядку, встановленого Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, (далі Інструкція), затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 53 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за № 399/2839).
Так, згідно п. 1.8. Інструкції, «Державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено, та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності та при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти». Згідно п.4.1. Інструкції «Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11: а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію». На час видачі свідоцтва про власність будівництво будинку не було закінчено, він не був введений в експлуатацію. Земельна ділянка, на якій побудований будинок, дійсно знаходиться в користуванні ОСОБА_5, але к самому факту будівництва будинку, вона не має жодного відношення. Будинок побудований за її згодою.
В подальшому, Овідіопольське районне БТІ в порушення п.1.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445), зареєструвало будинок за відсутністю акту вводу його в експлуатацію у встановленому порядку, і матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» одним з принципів здійснення самоврядування в Україні, є принцип законності. Згідно ст. 31 Закону Украйни «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: б) делеговані повноваження: 1) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. Лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, на яке посилається виконком, не може бути підставою для реєстрації будинку, оскільки воно не зареєстровано в Міністерстві Юстиції України, не опубліковано в офіціальних засобах масової інформації визначених Указом Президента України «Про порядок офіціального оприлюднення правових нормативних актів та набрання ними законної сили», № 503/97 от 10 червня 1997 г., не доведено до відома населення, і, з таких підстав, є недійсним. Згідно п. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Вважають, що є підстави для встановлення права власності на спірний будинок на всіх осіб, які приймали участь в його побудуванні з таких підстав: відповідно до ст.12 Закону України «Про власність» (який діяв на час отримання свідоцтва про право власності): 1. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. 2. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також: на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Відповідно ст. 17. цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між: ними. Оскільки спірний будинок виник в наслідок спільної праці, то позивачі мають право на встановлення права власності на нього разом з відповідачами. ОСОБА_5 не могла бути єдиним власником будинку, оскільки будинок побудований внаслідок праце витрат позивачів і відповідачів.
Оскільки саме вони приймали участь в будівництві, то саме вони мають бути власниками спірного домоволодіння в рівних частках по 1/5 кожному. Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільств». Оскільки ОСОБА_5 не могла бути єдиним власником будинку, то вона й не мала права одноосібно приймати рішення про його відчуження на користь ОСОБА_6, так як право дарування будинку, відповідно п. З ст. 19 Закону «Про власність», повинно належати всім співвласникам. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали правочин - договір дарування, який суперечить Закону - п.З ст. 19 Закону «Про власність».
Відповідно до п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно п.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі вищенаведеного вони просили суд визнати недійсним: свідоцтво про право власності від 25 вересня 2001 р. (без номеру) видане на підставі рішення виконкому Овідіопольської селищної ради № 170 від 29 серпня 2001 р., встановити право спільної власності на жилий будинок № 108а по вул. Суворова в смг. Овідіополь, за ОСОБА_10 у розмірі 1/5, ОСОБА_3 у розмірі 1/5, ОСОБА_4 1/5, ОСОБА_5 у розмірі 1/5, ОСОБА_6 у розмірі 1/5, визнати недійсним правочин - договір дарування жилого АДРЕСА_1, укладений 15 вересня 2004 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Представник позивачів ОСОБА_11, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги в останній редакції, викладеної в змінах та доповненнях до позов шляхом викладення в новій редакції, від 10.08.2009 року підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Також, в зв'язку з проханням стороною відповідача та третіх осіб застосувати пропущення строку позовної давнини, без поважних причин, просили суд поновити строк позовної давнини, як пропущений з поважних причин, так як їм стало відомо про наявність свідоцтва лише в 2004 році по відповіді на адвокатський запит.
Представник відповідача ОСОБА_5, за довіреністю, ОСОБА_12 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_13 в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, вважали його безпідставним, просили суд в його задоволенні відмовити, а також застосувати наслідки пропущення без поважних причин строку позовної давнини.
Представник Овідіопольської селищної ради в судове засідання не з'явився, але 10.09.2009 року за вх. № 6857 на адресу суду надійшла заява від Овідіопольського селищного голови ОСОБА_14, у відповідності до якої Овідіопольська селищна рада позовні вимоги не визнала, просила розглянути справу на розсуд суду та без участі представника селищної ради.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів приватний нотаріус Куркан Н.Ф. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважала його безпідставним, просила суд в його задоволенні відмовити, а також застосувати наслідки пропущення без поважних причин строку позовної давнини.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів приватний служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_15 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважала його безпідставним, просила суд в його задоволенні відмовити, а також застосувати наслідки пропущення без поважних причин строку позовної давнини.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_6 відчужувати його, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.10.2004 року скасовані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 просять рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення № 12, 5 сесії, 21 скликання Овідіопольської селищної ради від 05.09.1991 року ОСОБА_5 під індивідуальну забудову виділено земельну ділянку площею 0,10 га за адресою - АДРЕСА_1.
На вказаній земельній ділянці було побудовано жилий будинок та на підставі рішенням виконкому Овідіопольської селищної ради № 170 від 29.08.2001 року, гр. ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності.
15.09.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, на підставі якого за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами № 108а по вул. Суворова в смт. Овідіополь Овідіопольського району Одеської області.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад за договором дарування.
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначено, що оскільки згідно зі ст. 17 ЗК і ст. 14 Закону України «Про власність» земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України «Про власність» таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу — жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї — жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2., ОСОБА_3 ОСОБА_4 не є членами родини гр. ОСОБА_5, які проживали разом та вели спільне з нею господарство.
Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
У відповідності до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи приватний нотаріус Куркан Н.Ф. та орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору дарування недійсним, було встановлено, що при укладенні договору дарування сторонами були додержані всі вимоги, встановлені ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим ОСОБА_5 в задоволенні позову було відмовлено.(т. 2 а.с. 3-4)
Крім того, не може бути визнаним недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок, в той час як не скасована чи не визнана незаконною підстава його видачі, а саме - рішення виконкому Овідіопольської селищної ради № 170 від 29 серпня 2001 року
При таких даних суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачів щодо встановлення права спільної власності на жилий АДРЕСА_1, за ОСОБА_10 у розмірі 1/5, ОСОБА_3 у розмірі 1/5, ОСОБА_4 1/5, ОСОБА_5 у розмірі 1/5, ОСОБА_6 у розмірі 1/5 та позовні вимоги щодо визнання правочину - договору дарування жилого АДРЕСА_1, укладений 15 вересня 2004 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недійсним - задоволенню не підлягають.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 липня 2010 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Овідіопольської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів приватний нотаріус Куркан Надія Федорівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, встановлення права спільної власності, визнання правочину - договору дарування житлового будинку недійсним - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков