Справа № 2 -  53 / 10  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем    україни

26  жовтня  2010   року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Слепченко Я.В.,    

за участю:

      представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача  Кривенкової М.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу   за позовом ОСОБА_5  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 11 серпня  2008 року звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві посилався на те, що був одним із учасників ТОВ «Бурат-Агро» та був призначений його генеральним директором.  12 березня 2007 року новими учасниками ТОВ «Бурат-Агро» стали ОСОБА_6 та ЗАТ «Клуб сиру», правонаступником якого є ЗАТ «Індустріальна молочна компанія».  Після 12 березня 2008 року позивач звернувся з проханням повернути йому його частку, стосунки між новими учасниками та ним, як генеральним директором різко погіршилися.  

Через те, що позивач вимагав повернути належну йому частку та  намагався припинити руйнування підприємства та відновити його господарську діяльність, 20 травня 2008 року, погрожуючи фізичною розправою, його було відсторонено від роботи, вилучено печатку та статутні документи підприємства.

У зв’язку з неприязними стосунками з новими власниками підприємства, створенням неможливих умов для роботи, блокуванням його діяльності, під загрозою фізичного насильства щодо нього та дружини та звільненням багатьох працівників, вимушений був написати заяву від 01  червня 2008 року про звільнення з роботи за угодою сторін.  Своє звільнення вважає незаконним та проведеним з грубим порушенням трудового законодавства.

В поданій до суду заяві просив  суд  поновити його на роботі на посаді генерального директора ТОВ «Бурат-Агро» з 01 червня 2008 року, стягнути  середній заробіток за час вимушеного прогулу. Причини пропуску  строку на звернення до суду просив визнати поважними.

В  подальшому  13 квітня 2010 року позивач ОСОБА_5 подав до суду уточнену позовну заяву.  Посилався на те, що  його було незаконно, з порушенням трудового законодавства  20 травня 2008 року відсторонено від роботи, усунуто від виконання обов’язків, а 01 червня 2008 року наказом № 70-К  звільнено з посади генерального директора ТОВ «Бурат-Агро»  за угодою сторін. Вказував, що дана причина звільнення не відповідає дійсності, домовленість між сторонами досягнуто не було,  скласти заяву про звільнення  01 червня 2008 року його змусили шляхом застосування до нього та членів його сім’ї погроз, психічного та фізичного тиску.  Жодні домовленості щодо звільнення за згодою сторін досягнуті не були, тому вважає, що звільнення відбулося з ініціативи власника, на що потрібна згода профспілкового комітету.  Крім того,  його звільнення було проведено 01 червня 2008 року у вихідний день, що  є порушенням вимог трудового законодавства.

В уточненій позовній заяві  просив  суд поновити його на роботі на посаді генерального директора ТОВ «Бурат-Агро» з 01 червня 2008 року, стягнути з ТОВ «Бурат-Агро» середню заробітну плату   за час вимушеного прогулу по час ухвалення рішення   та стягнути 53568 грн.  в рахунок   відшкодування маральної шкоди.

В судових  засіданнях позивач та його  представник повністю підтримали позовні вимоги, викладені в поданих  до суду заявах, посилалися на викладені в них обставини. В рахунок відшкодування моральної шкоди просили суд стягнути суму, визначену судовою експертизою.

Представник відповідача та третьої особи, третя особа  в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали. Вважають, що позивача  звільнено з дотриманням норм трудового законодавства, за відсутності порушень зі сторони  роботодавця, тому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимога в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані по справі докази,   приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 перебував на посаді  генерального директора товариства ТОВ «Бурат-Агро».

Також встановлено, що згідно з договором уступки частки у статутному капіталі від 12 березня 2007 року, який було нотаріально посвідчено,   позивач ОСОБА_5 уступив, а ЗАТ «Клуб Сиру» прийняв частку в розмірі 10 % від статутного капіталу ТОВ «Бурат-Агро».   Крім того, відповідно до умов договору уступки частки у статутному капіталі  від 12 березня 2007 року  ОСОБА_7 уступила, а ЗАТ «Клуб Сиру» прийняв частку в розмірі 10 % від статутного капіталу ТОВ «Бурат-Агро», а за договором від 12 березня 2007 року  уступила, а ОСОБА_6 прийняв частку в розмірі 80 % від статутного капіталу ТОВ «Бурат-Агро».

Згідно зі статутом ТОВ «Бурат-Агро»,  що діяв  станом на час  спірних правовідносин, учасниками товариства є  ОСОБА_6 та ЗАТ «Індустріальна молочна компанія».   Згідно зі статутом товариства  вищим органом управління є загальні збори учасників,  до компетенція якого зокрема належить обрання та відкликання    виконавчого органу товариства.  

Також встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області  від 12 вересня 2008 року по справі № 16/177, яке вступило в законну силу, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ЗАТ «Індустріальна Молочна Компанія», ТОВ «Бурат-Агро»  про визнання недійсними договорів уступки частки у статутному капіталі від 12 березня 2007 року, протоколу № 4 та протоколу № 5  загальних зборів учасників ТОВ «Бурат» від 12 березня 2007 року, протоколу № 22 загальних зборів учасників ТОВ «Бурат-Агро» від 20 вересня 2007 року, а також визнання недійсним статуту ТОВ «Бурат», затвердженого протоколом № 22 від 20 вересня 2007 року відмовлено.

Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України  трудовий договір може бути припинено за угодою сторін.

Судом встановлено, що наказом від 01 червня 2008 року № 70-к звільнено ОСОБА_5, генерального директора товариства 01 червня 2008 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача, стала власноручно написана заява  ОСОБА_5  про звільнення за згодою сторін з 01 червня 2008 року    та  рішення загальних зборів учасників від 01 червня 2008 року (протокол № 6/а)  про відкликання  ОСОБА_5 з посади генерального  директора ТОВ «Бурат-Агро»  01 червня 2008 року.     При цьому звільнення позивача ОСОБА_5 було здійснено саме в строк, зазначений позивачем в поданій ним заяві.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.  

Оскільки припинення трудового договору між ОСОБА_5 та ТОВ «Бурат-Агро» відбулося саме за згодою сторін,  яка мала місце, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України,  в строк, визначений позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 про поновлення на роботі на посаді  генерального директора ТОВ «Бурат-Агро»  заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Звільнення позивача у  вихідний день не спростовує  наявність законних підстав на звільнення ОСОБА_5 та не може слугувати підставою для його поновлення на роботі.

Посилання позивача на те, що згоди не було досягнуто оцінюється критично, оскільки як встановлено судом, позивач звернувся до власника з відповідною власноручно написаною  заявою, де було викладене   його волевиявлення на звільнення з посади  саме за угодою сторін, а власник з іншого боку надав згоду таке на припинення трудового  договору з цієї підстави за п. 1 ст. 36 ЗКпП України шляхом видання відповідного наказу.

Посилання позивача та його представника ОСОБА_1 в судовому засіданні на  неправомірне відсторонення  20 травня 2008 року від займаної посади та на  те, що звільнення було проведено не уповноваженою особою – ОСОБА_3, є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідно до  протоколу № 6 загальних зборів учасників ТОВ «Бурат» від 21 травня 2008 року  учасники ТОВ «Бурат-Агро» вирішили провести перевірку фінансово-господарської діяльності товариства  та дій посадової особи товариства – генерального директора ОСОБА_5, призначити комісію для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності товариства та передати функції та повноваження генерального директора на період проведення перевірки ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року.  

Також встановлено, що згідно з наказом від 22 травня 2008 року № 86-В ОСОБА_3 цього числа приступив до виконання обов’язків в.о. генерального директора згідно рішення учасників ТОВ «Бурат-Агро». Таке рішення загальних зборів учасників товариства повністю узгоджується зі Статутом ТОВ «Бурат».

За таких обставин суд приходить до висновку, що  наказ про звільнення позивача ОСОБА_3 виданий в межах наявних у нього повноважень, а питання про звільнення вирішено уповноваженим органом.

Твердження представника позивача в судовому засіданні про те, що загальні збори учасників товариства 01 червня 2008 року були проведені з порушенням процедури їх скликання  не заслуговує на увагу. Правомірність скликання зборів учасників  не є предметом судового розгляду. Крім того, як вбачається з протоколу загальних зборів  № 6/а  від 01 червня 2008 року, на зборах були присутні всі учасники   товариства, які володіють 100 % статутного фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК – доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В поданій до суду позовних заявах позивач ОСОБА_5 посилається на  написання заяви про звільнення під впливом  застосування до нього психічного та фізичного тиску, внаслідок впливу певних умов та з погрозою звернення до правоохоронних органів.

При вирішенні справи судом враховується, що можливість звернення власника чи уповноваженого ним органу до правоохоронних органів не може бути оцінено як тиск на позивача, оскільки є  правом відповідних осіб, гарантованим законом.

Написання позивачем ОСОБА_5 заяви про звільнення 01 червня 2008 року під впливом фізичного тиску  не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджено поясненнями самого позивача, який вказував на наявність лише погроз, тобто  здійснення на нього психічного тиску.

В той же час судом встановлено, що 01 червня 2008 року заява про звільнення ОСОБА_5 була написана в м. Києві в присутності одного  ОСОБА_9  Присутність інших осіб при цьому, в тому числі і ОСОБА_3, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Як показаннями ОСОБА_9, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, так і дослідженими в справі доказами, не встановлено вчинення ним будь-яких протиправних дій щодо позивача   01 червня 2008 року.

Посилання позивача ОСОБА_5 на  вчинення щодо нього протиправних  дій ОСОБА_3 та ОСОБА_9 20 травня 2008 року  в його службовому кабінеті генерального директора  та примушування його до написання заяви про звільнення  судом оцінюється критично.

Між подіями  20 травня 2008 року   та 01 червня 2008 року, коли була написана ОСОБА_5 заява про звільнення, пройшов значний  проміжок часу, жодні підстави вважати, що написання позивачем 01 червня 2008 року заяви про звільнення стало результатом подій, що відбувалися 20 травня 2008 року відсутні.  У вказаний проміжок часу позивач з будь-якими зверненнями до правоохоронних органів не звертався.  

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3  та ОСОБА_9  заперечували  здійснення ними будь-яких дій, вчинених з метою примусити  позивача подати заяву про звільнення.  

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12  не були присутні під час розмови  між позивачем,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_9, тому їм не можуть бути відомі обставини подій, що відбувалися 20 травня 2008 року безпосередньо  в кабінеті ОСОБА_5

Свідку  ОСОБА_13, яка є донькою позивача,   обставини звільнення ОСОБА_5 відомі  лише з його слів, тому не можуть бути прийняті судом до уваги,  її пояснення  щодо погроз  на її адресу  та адресу близьких рідних невідомими  особами  судом оцінюються критично. Як встановлено в судовому засіданні,  до правоохоронних органів з відповідними заявами  ОСОБА_13  також не зверталася.  

Постанова  старшого слідчого прокуратури Київського району м. Полтави про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 жовтня 2010 року також не містить в собі даних на підтвердження  посилань позивача щодо здійснення на нього психічного   тиску.

Статтею  235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено підстав для поновлення позивача ОСОБА_5 на посаді генерального директора ТОВ «Бурат-Агро», позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів,  враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними  позовних вимог позивача ОСОБА_5  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.  Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позовних  вимог ОСОБА_5 про поновлення на роботі, обставина незаконного звільнення не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, підстави для  відшкодування моральної шкоди відсутні,   висновок № 320 судово-психологічної експертизи від 30 червня 2010 року    судом не приймається до уваги.

Судові витрати за розгляд справи в суді  суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.  ст. 209,   213- 215  ЦПК України, суд,   -

В И Р І Ш И В  :

    В задоволенні   позовних  вимог ОСОБА_5  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,   відшкодування моральної шкоди    відмовити.

    Судові витрати  за розгляд справи в суді віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Особи, які  брали участь у справі, але не були  присутні  у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий суддя         /підпис/         Н.Л.Яковенко

Суддя                             Н.Л.Яковенко