№ 2-а-2380/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2010 року                                                                  Ленінський районний  суд  м. Вінниці

в складі:  головуючого судді: Голоти Л.О.,  

при секретарі: Пишний О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці молодшого сержанта міліції Дзіся Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що відповідно до постанови інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці молодшого сержанта міліції Дзісь А.М. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн.

Вважаючи постанову такою, що винесена з порушеннями вимог чинного законодавства, позивач вказуючи на відсутність події адміністративного правопорушенні, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вказану вище постанову в  справі  про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи  повідомлявся завчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, і від нього не надійшло ні письмових заперечень по суті пред’явлених вимог, ні  заяви про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно протоколу серії АВ1 № 066323 по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2010 р. складеного інспектором ДПС роти ДПС м. Вінниці молодшим сержантом міліції Дзісь А.М., 23.08.2010 р. о 22 год. 11 хв. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Пежо Експерт», державний номер НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год.,  рухався зі швидкістю 83 км./год., за що передбачено відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0601058.

Постановою серії АВ № 251375 по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2010 р. ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.

Пунктом 12.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що водієві забороняється  перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 — 12.7, і зокрема, згідно п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, крім іншого, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В ст. 245 КУпАП  зазначено, зокрема, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 3.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та застосувати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

         Враховуючи наявність спору щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення суд зважає на те, що при винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується Кодексом адміністративного судочинства, відповідно до ч.2 ст. 9 якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2  ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду ні заперечень по суті пред’явлених позовних вимог ні доказів в обґрунтування наявності події зазначеного в протоколі та оскаржувані постанові адміністративного правопорушення.

На спростування доводів позивача щодо відсутності події вказаного правопорушення відповідачем не надано суду жодних заперечень чи доказів, які б їх спростовували доводи зазначені в позові, зокрема щодо використання приладу «Беркут» № 0601058. Відтак на переконання суду обставини вказані в постанові, а саме факт перевищення швидкості вказаним авто, не підтверджено належними та достатніми доказами.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи пояснення позивача, щодо відсутності події вказаного правопорушення та викладені обставини справи і зважаючи на те, що правомірність винесення оскаржуваного рішення законодавець покладає саме на суб’єкта владних повноважень і приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду жодних заперечень проти позову чи достовірних доказів в підтвердження дійсності факту події такого правопорушення, суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню, оскільки обставини, щодо вчинення адміністративного правопорушення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, що в свою чергу вказує на те, що постанова про адміністративне правопорушення є протиправною.

Крім того, не надавши суду своїх пояснень та заперечень відповідач не довів правомірність своїх дій, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.  

Враховуючи наведене та керуючись ст. 11, ч.2 ст.71, ст.ст. 86, 158 - 163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії АВ № 251375 від 23.08.2010 р. в справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС роти ДПС м. Вінниці молодшим сержантом міліції Дзісь Андрієм Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 гривень.  

Постанова суду остаточна та оскарженню не підлягає.

            Суддя:  /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: