ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р.
| № 2-8/12484-2005 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Загальнокурортний будинок культури” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, м.Ялта |
на постанову | від 06.02.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 2-8/12484-05 Автономної Республіки Крим |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Звукспецмонтаж”, м. Ялта |
до | Дочірнього підприємства “Загальнокурортний будинок культури” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, м.Ялта |
про | спонукання до виконання певних дій |
За участю представників сторін:
від позивача – | Чураченко Д.О. |
від відповідача - | Трохимчук О.І. |
В С Т А Н О В И В :
Товариством з обмеженою відповідальністю “Звукспецмонтаж” заявлено позов до Дочірнього підприємства “Загальнокурортного будинку культури” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, м.Ялта про визнання за товариством частки у спільній частковій власності в розмірі –85,29 %, що складає 433302 грн., а за відповідачем в розмірі –14,71 % в сумі 74714 грн. та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до договору про співробітництво від 25.10.00 щодо розміру часток у спільній частковій власності.
На обґрунтування позову, товариство “Звукспецмонтаж” посилається на те, що товариством, за згодою відповідача були здійснені за свій рахунок невідокремлені поліпшення нерухомого майна, капітальний ремонт цілісного майнового комплексу –танцювального майданчику “Дружба”, в результаті чого частка товариства у спільній частковій власності збільшилася і складає 82,29 % в сумі 433302 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.05, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.06 позов задоволено.
За ТОВ “Звукспецмонтаж” та ДП “Загальнокурортний будинок культури визнано частки у праві спільної часткової власності в наступних розмірах :
-за ТОВ “Звукспецмонтаж” –85,29% на суму 433302грн.;
-за ДП “Загальнокурортний будинок” –14,71 % в сумі 74714 грн.
Зобов'язано внести зміни до п.4.1 договору про співпрацю від 25.10.00 року, виклавши його в наступній редакції: “Частки сторін за договором про співробітництво від 25.10.00 визначаються в наступних розмірах: ДП “Загальнокурортний будинок культури” –14,71 %, що складає 74714 грн., ТОВ “Звукспецмонтаж” –85,29 % , що складає 433302 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що факт здійснення позивачем за свій рахунок невідокремлених поліпшень спільного майна доведено належними доказами. Зокрема, це проектно-кошторисна документація на проведення поліпшень, акт приймання виконаних робіт, аудиторський висновок про джерела фінансування будівництва, висновок експерта.
В результаті внесення товариством “Звукспецмонтаж” у відповідності до договору про співпрацю від 25.10.00 невідокремлених поліпшень в розмірі 358588,8 грн., частка товариства у загальному частковому майні збільшилася пропорційно цього внеску і складає 85,29%.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП “Загальнокурортний будинок культури” просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірне майно не належало на праві власності одній із сторін, тому не могло бути внесено як внесок в спільну діяльність і не може бути визначено як сумісна часткова власність сторін .
Крім того, п.5.4 договору встановлено, що позивач із загальних коштів, отриманих від ведення спільної діяльності проводить ремонт і інші необхідні дії для підтримання майна в необхідному стані.
Відповідно до цього пункту, відповідач вважав, що ремонт проводиться із загальних коштів, отриманих від спільної діяльності, тим паче, що доходів від спільної діяльності відповідач не отримував.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 25.10.00 “Загальнокурортний будинок культури” Дочірнього підприємства “Ялтакурорт” та товариством з обмеженою відповідальністю “Звукспецмонтаж” укладено договір про співпрацю.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що грошові та майнові внески сторін, що внесені для виконання зобов'язань за договором на момент його підписання залишаються у власності сторін і узагальненню не підлягають, а майно, що створене чи придбане сторонами в результаті спільної діяльності складає їх загальну часткову власність і враховується на окремому балансі.
Для досягнення спільної мети, що викладена у п.1.1 договору та Протоколах № 1 і № 2 до договору про співпрацю “Загальнокурортний будинок культури” ДП “Ялтакурорт” передав у якості внеску цілісний майновий комплекс - танцювальну площадку “Дружба” та танцювальний зал Будинку культури.
ТОВ “Звукспецмонтаж” у якості внеску передало обладнання, що необхідно для організації центру відпочинку та розваг, звукову та освітлювальну апаратуру, обладнання для організації пункту громадського харчування.
Вартість майна, що була передана ТОВ “Звукспецмонтаж” для спільної діяльності за договором від 25.10.00 складала 74714 грн., а “Загальнокурортного будинку культури” ДП “Ялтакурорт 24600 грн. Загальна вартість майна складала 149428 грн.
Протоколами № 1 та № 2 до договору сторони домовилися, що їх внески є рівними по 50%, тобто по 74714 грн.
Умовами договору ( п.5.4 ) встановлено, що сторона, на яку покладено ведення спільних справ за рахунок коштів, отриманих за результатами спільної діяльності здійснює ремонт та інші дії для підтримання майна в необхідному стані або його поліпшення.
Згідно протоколу № 1 та № 2 до договору про співпрацю, ведення спільних справ покладено на товариство “Звукспецмонтаж”.
Звертаючись з листом ( арк. спр. 56 т.1 ) до Генерального директора ДП “Ялтакурорт”, директор “Загальнокурортного будинку культури” зазначає про те, що танцювальна площадка “Дружба” і Будинок культури знаходяться у вкрай незадовільному стані, по суті –розвалені. Об'єкти не приносять ніякого прибутку.
У зв'язку з цим директор просить дозволити укласти з товариством “Звукспецмонтаж” договір про спільну діяльність, оскільки “Загальнокурортний будинок культури” ДП “Ялтакурорт” не є юридичною особою і від свого імені не вправі укладати угоди.
У якості внеску у спільну діяльність, зазначено в листі, товариство “Звукспецмонтаж” зобов'язується профінансувати і здійснити капітальний ремонт вказаних об'єктів, прибудувати пункт громадського харчування, туалет, а також передати, необхідну для організації відпочинку і розваг звукову і освітлювальну апаратуру.
Позивач, як вбачається з матеріалів справи, здійснив капітальний ремонт об'єктів, переданих відповідачем для спільної діяльності та передав відповідне обладнання, необхідне для досягнення спільної мети.
Згідно ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність ( спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно ...” Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору або фактичних обставин.
Протоколами № 1, № 2, № 3 до договору про співпрацю зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що їх внески у спільну діяльність є рівними і складають 50%.
Задовольняючи позовні вимоги товариства “Звукспецмонтаж” про збільшення його частки у спірному майні до 85,29% суди не з'ясували всі фактичні обставини справи та дійсні права та обов'язки сторін за угодою про співробітництво.
Зокрема, у листі директора “Загальнокурортного будинку культури” від 07.08.00 за № 59 повідомляється, що товариство “Звукспецмонтаж” зобов'язалося у якості внеску до спільної діяльності здійснити ремонт об'єктів, що призначалися для спільної діяльності, прибудувати пункт громадського харчування та туалет, а також передати звукову і освітлювальну апаратуру.
Умовами договору про співробітництво ( п.5.4) від 25.10.00 передбачено, що сторона, на яку покладено ведення спільних справ ( у даному випадку –ТОВ “Звукспецмонтаж”) за рахунок коштів, отриманих в результаті спільної діяльності, здійснює ремонт та інші необхідні дії для підтримання майна або його поліпшення.
З аналізу умов договору про співпрацю вбачається, що ремонт об'єктів, які передавалися “Загальнокурортним будинком культури” ДП “Ялтакурорт” до спільної діяльності, мав бути здійснений ТОВ “Звукспецмонтаж” за рахунок коштів, отриманих від спільної діяльності.
Розглядаючи спір, суди мали чітко з'ясувати, чи надавав згоду “Загальнокурортний будинок культури” ДП “Ялтакурорт” на зміну умов договору, тобто на те, щоб ремонт, або “невідокремлені поліпшення майна” були здійснені не за рахунок коштів від спільної діяльності, а за власний рахунок ТОВ “Звукспецмонтаж” і таким чином була збільшена частка товариства у спільному майні. Крім того, суди мали з'ясувати, чи врахували сторони угоди вартість земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти, що передані до спільної діяльності, чи отримували сторони прибуток від спільної діяльності та як він розподілявся до здійснення ремонту об'єктів та після ремонту об'єктів.
Не з'ясовано судами і повноваження “Загальнокурортного будинку культури” ДП “Ялтакурорт” щодо розпорядження майном, яке передано ним до спільної діяльності.
Згідно ч.3 ст. 357 Цивільного кодексу України –співвласник має право на відповідне збільшення частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення у справі ухвалені з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого, правильно застосувати закон, що регулює спірні правовідносини та прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.06 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.05 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суддів.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
тє