Судове рішення #11841551

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ   Справа № 22ц-17196/10                                                    Головуючий у першій інстанції: Гаращенко Д.Р.  Категорія ЦП:                 Доповідач  Цюра Т.В.                                                                                            

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 18 жовтня 2010 року                                                                                        м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,  

Суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.  

при секретарі: Гліжині Є.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Одеської області  апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2010 року про забезпечення позову Акціонерного товаририства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення кредиту,-

  В С Т А Н О В И  Л А :  

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2010 року клопотання представника позивача про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_1, на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_5 .

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу на вказану ухвалу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального  та процесуального права, просили  ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2010 року про забезпечення позову – скасувати і постановити нову ухвалу.  

Заслухавши пояснення, перевіривши законність  і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду,  колегія суддів  дійшла висновку, про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Так, судом було достовірно встановлено, що 31 березня 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про повернення кредиту в сумі 705 772грн.20коп.

Представник позивача у судовому засіданні заявила клопотання про забезпечення позову, у якому просила накласти арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_1, на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_5, яка являється поручителем по кредитному договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 залишив питання на розсуд суду.

Інші відповідачі у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до п.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3. ст.. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що надані в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою позовним вимогам.

Доводи апелянтів про те,  що вид забезпечення позову не є співмірним з позовними вимогами не відповідає дійсності.

З вищезазначеного вбачається, що оскарження ухвали суду є наміром співвідповідачів уникнути відповідальності за невиконання умов  договору і, як наслідок позбавити позивача права на повернення наданих кредитних коштів, шляхом вчинення перешкод в зверненні стягнення на майно, яке належить співвідповідачам.

Крім того, накладення арешту на майно відповідача не зупиняє та не обмежує його у праві володіння та користування цим майном.

Тому, зроблені судом висновки повністю відповідають матеріалам та обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК                     України, колегія суддів ,-

  У Х В А Л И  Л А:  

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2010 року про забезпечення позову Акціонерного товаририства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське Регіональне Управління» Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення кредиту – залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                 Т.В. Цюра  

  Судді:                   Є.С. Сєвєрова  

                    С.О. Погорєлова  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація