ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 15/208-42/396-6/542 | 01.10.07 |
За позовом до про | Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» стягнення 7361799, грн. |
Суддя Ковтун С.А. |
Представники:
Від позивача | не з’явились |
Від відповідача | Ноготкова С.В. (за дов. № юр-172 від 29.08.2007) |
Відповідно до ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні була оголошувались перерви з 06.09.2007 по 10.09.2007, з 10.09.2007 по 21.09.2007, з 21.09.2007 по 01.10.2007.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” про стягнення 26151387,8 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договором купівлі-продажу природного газу № 29/1031-Г від 30.12.2003, трьох процентів річних за прострочення платежу в розмірі 162395,26 грн. та 194874,30 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов’язання за вказаним договором щодо повноти та своєчасності оплати поставленого газу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2005 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 25866000 грн. основного боргу, 3010230,9 грн. інфляційних нарахувань, 723532,31 грн. трьох процентів річних, 475960,05 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 змінено рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2005 в частині стягнення пені. Зокрема, апеляційний суд зменшив розмір пені до 237980,02 грн. В іншій частині рішення було залишено без змін.
16.06.2005 Вищий господарський суд України скасував вищевказані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, направивши справу на новий розгляд. Підставою для їх скасування стало не з’ясування питання наявності умов цивільно-правової відповідальності, не перевірення доводів відповідача про відсутність вини у несвоєчасному розрахунку та неможливість розрахунку через наявність безспірного боргу перед ним позивача у розмірі, який перевищує ціну позову.
За результатами нового розгляду господарський суд міста Києва 28.09.2005 повторно прийняв рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 25866000 грн. боргу, 3010230,9 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 723532,31 грн. три проценти річних з простроченої суми, 471614,85 грн. пені.
Вказане рішення було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007, оскільки зобов’язання за договором припинені на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2005.
Вищий господарський суд України, переглядаючи рішення у касаційному порядку, погодився з висновком апеляційної інстанції щодо припинення зобов’язань у відповідача на суму основного боргу в розмірі 18563326,62 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків від інфляції, трьох процентів річних, пені, та рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2005 щодо задоволення цих вимог були скасовані і справу у відповідній частині передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд (постанова Вищого господарського суду України від 10.07.2007).
Підставою для направлення судових рішень на новий розгляд стало не встановлення наступних обставин: строк виконання зобов’язання відповідача за договором № 29/1031-Г; факт виконання його у встановлений строк; дату отримання позивачем заяв про зарахування; період прострочення.
Під час нового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог до 7361799,35 грн., які складаються з 474217,95 грн. пені, 5417968,66 грн. інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних у розмірі 1469612,74 грн.
Одночасно позивач зазначив, що відповідач зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2003 № 29/1031-Г не виконав, доказів належної оплати за договором не надав. Протягом дії договору відповідач оплати не здійснював і зобов’язання за ним були припинені виключно на підставі заяв про зарахування, отриманих позивачем 05.03.2005.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, за твердженням відповідача, саме внаслідок невиконання зобов’язання позивачем за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та договором № 29/152-г від 18.04.2003, всього на загальну суму 217038371,1 грн., спричинило неможливість відповідача здійснити своєчасні розрахунки з позивачем. У зв’язку з цим, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення санкцій.
Крім того, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних, оскільки правовідносини за договором є господарськими, тобто регулюються виключно Господарським кодексом України, яким не передбачено такого виду відповідальності як збитки від інфляції та три проценти річних.
17.09.2007 відповідачем подано клопотання щодо звільнення його від відповідності за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 перед позивачем в частині сплати пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних на підставі ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
30.12.2003 між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Укрнафта" був укладений договір № 29/1031-Г (далі - Договір), за яким позивач зобов’язався передати відповідачу у січні-червні 2004 року природний газ, отриманий на виконання Угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах, визначених Договором.
Продавець складає акт приймання-передачі газу. Вказані акти є підставою для розрахунків (п. 3.3, п. 3.4. Договору).
Остаточний розрахунок за переданий газ повинен бути проведений не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків (п. 5.2. Договору).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві природний газ, що знайшло своє відображення у наступних актах приймання-передачі природного газу:
- акт № 1-29/1031-Г від 31.01.2004 - передано у січні 2004 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8536500 грн.;
- акт № 2-29/1031-Г від 29.02.2004 - передано у лютому 2004 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8793000 грн.;
- акт № 3-29/103-Г від 31.03.2004 - передано у березні 2004 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8536500 грн.
Таким чином, оплата за переданий газ, як було зазначено вище, повинна бути здійснена відповідачем не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу.
Зобов’язання відповідача щодо оплати одержаного газу в розмірі 18563326,62 грн. були припинені 05.03.2005 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача від 28.02.2005 № юр-435-197 та заяви від 28.02.2005 № юр-434-198. Вказані заяви були отримані позивачем 05.03.2005, що підтверджується підписом особи, уповноваженої на одержання кореспонденції, а тому, в силу ч. 2 ст. 601 ЦК України, датою припинення зобов’язань є дата одержання заяви. Зобов’язання відповідача перед позивачем за поставлений газ за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 в розмірі 7302673,38 грн. залишились не виконаними.
Таким чином, зобов’язання відповідача щодо оплати газу в сумі 18563326,62 грн., одержаного за Договором у січні 2004 року у сумі 8536500 грн. є простроченими з 16.02.2004 по 04.03.2005; у лютому 2004 року у сумі 8793000,00 грн. є простроченими з 15.03.2004 по 04.03.2005; у березні 2004 року у сумі 1 233 826,62 грн. є простроченими з 15.04.2004 по 04.03.2005. Зобов’язання відповідача щодо оплати частини газу в сумі 7302673,38 грн., отриманого в березні 2004 року є простроченими з 15.04.2004 по 13.09.2007.
Таким чином, відповідачем були порушені вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.2 Договору визначено, що за порушення строку остаточного платежу покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який в силу ч. 2 ст. 9 ЦК України визначає особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оскільки ЦК України не врегульовано період нарахування пені, визначення останнього повинно здійснюватись з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Судом було здійснено перерахунок пені. Зокрема, пеня за прострочення плати підлягає нарахуванню за січень 2004 року –з 16.02.2004 по 15.08.2004, за лютий 2004 року - з 15.03.2004 по 14.09.2004, за березень 2004 року - з 15.04.2004 по 14.10.2004 та складає за вказаний період 473373,45 грн.
Також є обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних від простроченої суми.
Судом зроблено перерахунок інфляційних збитків та трьох процентів річних, за результатами якого інфляційні збитки складають 5303500,51 грн., три проценти річних –1304492,22 грн.
Обов’язок сплати вказаних сум покладається на відповідача ст. 625 ЦК України.
Посилання відповідача на ту обставину, що ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки правовідносини за договором є господарськими і регулюються виключно ГК України, є необґрунтованими, оскільки в силу ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є ЦК України, саме його предметом є регулювання зобов’язального права, у тому числі й відповідальності за порушення зобов’язання, і ГК України не містить імперативної вказівки, що виключно його нормами врегульована відповідальність за порушення зобов’язання.
Проте, ч. 2 ст. 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Згідно ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5127/5128 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі № 15/208-42/396 від 27.03.2007 станом на 31.12.2003 заборгованість позивача перед відповідачем складала: по договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 року та додаткових угодах до нього - 143912273,62 грн.; по договору № 29/152-г від 18.04.2003 –88126097,48 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку відповідача.
Окрім того, відповідно до висновку експертизи, позивач мав також заборгованість перед відповідачем за мировою угодою від 20.05.2003 в сумі 174679644,18 грн. згідно договору купівлі-продажу природного газу № 3/17/14/78 від 01.01.1998.
При цьому, як зазначається в експертизі, наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договорами № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000, № 29/152-г від 18.04.2003 та мировою угодою від 20.05.2003 була підтверджена перевіряючими ДПІ у Печерському районі м. Києва при проведенні перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ „Укрнафта” за період з 01.01.2002 року по 01.07.2005 року.
Таким чином, виходячи з висновку експертизи КНДІСЕ № 5127/5128 від 27.03.2007, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем на момент подання позову позивачем складала 406781015,28 грн.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сумі основного боргу становив 25866000 гривень, що є значно меншим від суми заборгованості позивача перед відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 616 ЦК України, ч. 3 ст. 219 ГК України, та в зв’язку з поданим відповідачем клопотання, суд вважає за можливе звільнити відповідача від відповідальності по сплаті збитків від інфляції та трьох відсотків річних повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, рахунок 260099301255 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код 00135390) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, рахунок 260053012609 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код 20077720) 473373,45 грн. пені.
У позові в частині стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” відмовити повністю.
Суддя | С.А. Ковтун |
Рішення підписано 31.10.2007