ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 15/207-42/395-6/540 | 01.10.07 |
За позовом до про | Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» стягнення 65605515,09 грн. |
Суддя Ковтун С.А. |
Представники:
Від позивача | не з’явились |
Від відповідача | Ноготкова С.В. (за дов. № юр-172 від 29.08.2007) |
Відповідно до ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні була оголошувались перерви з 06.09.2007 по 10.09.2007, з 10.09.2007 по 21.09.2007, з 21.09.2007 по 01.10.2007.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 236716208,35 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договором купівлі-продажу природного газу № 29/103-Г від 28.03.2003, трьох процентів річних за прострочення платежу в розмірі 5010714,59 грн. та 22344417,73 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов’язання за вказаним договором щодо повноти та своєчасності оплати поставленого газу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2005 позов було задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 змінено рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2005 в частині стягнення пені. Зокрема, апеляційний суд зменшив розмір пені до 11172208 грн. В іншій частині рішення було залишено без змін.
16.06.2005 постановою Вищого господарського суду України скасовано вищевказані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд. Підставою для їх скасування стало не з’ясування питання наявності умов цивільно-правової відповідальності, не перевірення доводів відповідача про відсутність вини у несвоєчасному розрахунку та неможливість розрахунку через наявність безспірного боргу перед ним позивача у розмірі, який перевищує ціну позову.
За результатами нового розгляду господарський суд міста Києва 28.09.2005 повторно прийняв рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 222381250,01 грн. боргу, 14334958,34 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, три проценти річних з простроченої суми в розмірі 5010714,59 грн., 22344417,73 грн. пені.
Вказане рішення було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007, оскільки зобов’язання за договором припинені на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2005.
Вищий господарський суд України, переглядаючи рішення у касаційному порядку, погодився з висновком апеляційної інстанції щодо припинення зобов’язань у відповідача на суму основного боргу в розмірі 222381250,01 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків від інфляції, трьох процентів річних, пені, та рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2005 щодо задоволення цих вимог були скасовані і справу у відповідній частині передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд (постанова Вищого господарського суду України від 10.07.2007).
Підставою для направлення судових рішень на новий розгляд стало не встановлення наступних обставин: строк виконання зобов’язання відповідача за договором № 29/103-Г; факт виконання його у встановлений строк; дата отримання позивачем заяв про зарахування; період прострочення.
Під час нового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог до 65605515,09 грн., які складаються з 11151115,08 грн. пені, 44724875 грн. інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних у розмірі 9729525,01 грн.
Одночасно позивач зазначив, що на виконання умов договору № 29/103-Г та додаткових угод до нього газ постачався відповідачу щомісячно починаючи з березня по грудень 2003 року, строк оплати за який було встановлено до 10 числа, наступного за місяцем поставки. Протягом дії договору відповідач оплати не здійснював і зобов’язання за ним були припинені виключно на підставі заяв про зарахування, отриманих позивачем 05.03.2005.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, за твердженням відповідача, саме невиконання зобов’язання позивачем за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та договором № 29/152-г від 18.04.2003, всього на загальну суму 217038371,1 грн., спричинило неможливість відповідача здійснити своєчасні розрахунки з позивачем. У зв’язку з цим, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення санкцій.
Крім того, відповідач не погоджується з річним періодом нарахування позивачем пені, оскільки ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, який, на його думку, є спеціальним строком позовної давності, зазначаючи одночасно про його зарахування. Також відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних, оскільки правовідносини за договором є господарськими, тобто регулюються виключно Господарським кодексом України, яким не передбачено такого виду відповідальності як збитки від інфляції та три проценти річних.
17.09.2007 відповідачем подано клопотання щодо звільнення його від відповідності за договором № 29/103-Г від 28.03.2003 перед позивачем в частині сплати пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних на підставі ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
28.03.2003 між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Укрнафта" був укладений договір № 29/103-Г (далі - Договір), за яким позивач зобов’язався передати відповідачу у березні 2003 року природний газ, отриманий на виконання Угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001, який знаходиться в підземному сховищі газу дочірньої компанії "Укртрансгаз", а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах, визначених Договором.
Факт передачі газу підтверджується шляхом підписання між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі газу, який є підставою для розрахунків між сторонами (п. 3.3 Договору).
Остаточний розрахунок за переданий газ повинен бути проведений не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки (п. 5.2. Договору).
31.03.2003 сторонами було підписано акт № 1-29/103-Г приймання-передачі природного газу, відповідно до якого за Договором НАК «Нафтогаз України»передала, а ВАТ «Укрнафта»прийняло в березні 2003 року природний газ в обсязі 50000000 куб. м. за ціною 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 13812500 грн. Таким чином, оплата вказаного обсягу газу повинна була надійти не пізніше 10 квітня 2003 року.
У подальшому сторонами було підписано ряд додаткових угод до Договору, якими було погоджено обсяг та ціну газу, що передається у наступних місяцях, а саме:
- додаткова угода № 1 від 01.04.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 50000000 куб. м. у квітні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб., м. на суму 13812500 грн.;
- додаткова угода № 2 від 10.04.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 30000000 куб. м. у квітні-травні 2003 року вартістю 276,25 куб. м. за 1000 куб. м. на суму 8287500 грн.;
- додаткова угода № 3 від 29.05.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 80000000 куб. м. у травні 2003 року вартістю 276,25 кв. м. за 1000 куб. м. на суму 22100000 грн.;
- додаткова угода № 4 від 24.06.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 80000000 куб. м. у червні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 22100000 грн.;
- додаткова угода № 5 від 01.07.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 30000000 куб. м. у липні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 8287500 грн.;
- додаткова угода № 6 від 23.07.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 80000000 куб. м. у липні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 22100000 грн.;
- додаткова угода № 7 від 28.07.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 30000000 куб. м. у серпні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 8287500 грн.;
- додаткова угода № 8 від 28.08.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 70000000 куб. м. у серпні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 19337500 грн.;
- додаткова угода № 9 від 29.08.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 120000000 куб. м. у вересні-грудні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 33150000 грн.;
- додаткова угода № 10 від 26.09.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 85000000 куб. м. у вересні-жовтні 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 23481250 грн.;
- додаткова угода № 11 від 27.10.2003, якою передбачено приймання-передача природного газу в обсязі 100000000 куб. м. у листопаді 2003 року вартістю 276,25 грн. за 1000 куб. м. на суму 27625000 грн.;
На виконання умов зазначених Додаткових угод, що є невід’ємними частинами Договору, позивач передав відповідачеві природний газ, що знайшло своє відображення у наступних актах приймання-передачі природного газу:
- акт № 2-29/103-Г від 14.04.2003 - передано в квітні газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 3-29/103-Г від 23.04.2003 - передано в квітні 2003 року газ в обсязі 50000000 куб. м. вартістю 13812500 грн.;
- акт № 4-29/103-Г від 29.05.2003 - передано в травні 2003 року газ в обсязі 80000000 куб. м. вартістю 22100000 грн.;
- акт № 5-29/103-Г від 25.06.2003 - передано в червні 2003 року газ в обсязі 80000000 куб. м. вартістю 22100000 грн.;
- акт № 6-29/103-Г від 23.07.2003 - передано в липні 2003 року газ в обсязі 80000000 куб. м. вартістю 22100000 грн.;
- акт № 7-29/103-Г від 31.07.2003 - передано в липні 2003 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 8-29/103-Г від 29.08.2003 - передано в серпні 2003 року газ в обсязі 29188188 куб. м. вартістю 8063236,94 грн.;
- акт № 8/1-29/103-Г від 29.08.2003 - передано в серпні 2003 року газ в обсязі 40811812 куб. м. вартістю 11274263,07 грн.;
- акт № 9-29/103-Г від 31.08.2003 - передано в серпні 2003 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 10-29/103-Г від 26.09.2003 - передано в вересні 2003 року газ в обсязі 5000000 куб. м. вартістю 1381250 грн.;
- акт № 11-29/103-Г від 30.09.2003 - передано в вересні 2003 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 12-29/103-Г від 31.10.2003 - передано в жовтні 2003 року газ в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 13-29/103-Г від 31.10.2003 - передано в жовтні 2003 року газ в обсязі 80000000 куб. м. вартістю 22100000 грн.;
- акт № 14-29/103-Г від 30.11.2003 - передано в листопаді 2003 року в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.;
- акт № 15-29/103-Г від 30.11.2003 - передано в листопаді 2003 року в обсязі 100000000 куб. м. вартістю 27625000 грн.;
- акт № 16-29/103-Г від 31.12.2003 - передано в грудні 2003 року в обсязі 30000000 куб. м. вартістю 8287500 грн.
Таким чином, оплата за переданий газ, як було зазначено вище, повинна бути здійснена відповідачем до 10-го числа місяця наступного за тим, у якому було передано природний газ.
Зобов’язання відповідача щодо оплати одержаного газу були припинені 05.03.2005 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача від 28.02.2005 № юр-435-197 та заяви від 28.02.2005 № юр-434-198. Вказані заяви були отримані позивачем 05.03.2005, що підтверджується підписом особи, уповноваженої на одержання кореспонденції, а тому, в силу ч. 2 ст. 601 ЦК України, датою припинення зобов’язань є дата одержання заяви.
Таким чином, зобов’язання відповідача щодо оплати газу, одержаного за Договором у березні 2003 року у сумі 13812500 грн., є простроченими з 11.04.2003 по 04.03.2005; у квітні 2003 року у сумі 22100000 грн., є простроченими з 11.05.2003 по 04.03.2005; у травні 2003 року у сумі 22100000 грн., є простроченими з 11.06.2003 по 04.03.2005; у червні 2006 року у сумі 22100000 грн. - з 11.07.2003 по 04.03.2005; у липні 2003 року у сумі 30387500 грн. - з 11.08.2003 по 04.03.2005; у серпні 2003 року у сумі 27625000,01 грн. грн. - з 11.09.2003 по 04.03.2005; у вересні 2003 року у сумі 9668750 грн. - з 11.10.2003 по 04.03.2005; у жовтні 2003 року у сумі 30387500 грн. - з 11.11.2003 по 04.03.2005; у листопаді 2003 року у сумі 35912500 грн. 11.12.2003 по 04.03.2005; у грудні 2003 року у сумі 8287500 грн. - з 11.01.2004 по 04.03.2005.
Таким чином, відповідачем були порушені вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.2 Договору визначено, що за порушення строку платежу покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки і НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який в силу ч. 2 ст. 9 ЦК України визначає особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки ЦК України не врегульовано період нарахування пені, визначення останнього повинно здійснюватись з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 72 Цивільного кодексу УРСР, скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, виходячи з умов Договору № 29/103-Г від 28.03.03р., та законодавства, що діяло до набрання чинності Цивільним кодексом України, строк позовної давності для пред’явлення вимог по сплаті пені за березень 2003 року, квітень 2003 року та травень 2003 року сплив до набрання чинності Цивільного кодексу України.
Таким чином, пеня за прострочення плати підлягає нарахуванню за червень 2003 року –з 11.07.2007 по 11.01.2004, за липень 2003 року - з 11.08.2003 по 11.02.2004, за серпень 2003 року - з 11.09.2003 по 11.03.2004, за вересень 2003 року - з 11.10.2003 по 11.04.2004, за жовтень 2003 року - з 11.11.2003 по 11.05.2004, за листопад 2003 року - з 11.12.2003 по 25.05.2004, за грудень 2003 року - 1 1.01.2004 по 25.05.2004.
З урахуванням облікової ставки НБУ. яка у вказаний період становила 7%, пеня складає 11161710,96 грн.
Попри це, оскільки позивач обмежив вимоги про стягнення пені 11151115,08 грн., вона підлягає стягненню у вказаному розмірі.
Також є обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних від простроченої суми.
Зокрема, обов’язок сплати вказаних сум покладається на відповідача ст. 625 ЦК України.
Посилання відповідача на ту обставину, що ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки правовідносини за договором є господарськими і регулюються виключно ГК України, є необґрунтованими, оскільки в силу ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є ЦК України, саме його предметом є регулювання зобов’язального права, у тому числі і відповідальності за порушення зобов’язання, і ГК України не містить імперативної вказівки, що виключно його нормами врегульована відповідальність за порушення зобов’язання.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Згідно ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Пунктом 3 ст. 83 ГПК України, суду при прийнятті рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5125/5126 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі № 15/207-42/395 від 30.01.2007 станом на 31.12.2003 заборгованість позивача перед відповідачем складала: по договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та додаткових угодах до нього - 143912273,62 грн.; по договору № 29/152-г від 18.04.2003 –88126097,48 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку відповідача.
Окрім того, відповідно до висновку експертизи, позивач мав також заборгованість перед відповідачем за мировою угодою від 20.05.2003 в сумі 174679644,18 грн. згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 3/17/14/78 від 01.01.1998.
При цьому, як зазначається в експертизі, наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договорами № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000, № 29/152-г від 18.04.2003 та мировою угодою від 20.05.2003 була підтверджена перевіряючими ДПІ у Печерському районі м. Києва при проведенні перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ „Укрнафта” за період з 01.01.2002 року по 01.07.2005 року.
Таким чином, виходячи з висновку експертизи КНДІСЕ № 5125/5126 від 30.01.2007, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем на момент подання позову позивачем складала 406 781 015,28 грн.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сумі основного боргу становив 222381250,01 грн., що є значно меншим від суми заборгованості позивача перед відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 3 ст. 551, ч. 2 ст. 616 ЦК України, ч. 3 ст. 219 ГК України, та п. 3 ст. 83 ГПК України, та в зв’язку з поданим відповідачем клопотання, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 5575557,54 грн. та звільнити відповідача від відповідальності по сплаті 44724875 грн. збитків від інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 9729525,01 грн. повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, рахунок 260099301255 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код 00135390) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, рахунок 260053012609 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код 20077720) 5575557,54 грн. пені.
У позові в частині стягнення 44724875 грн. збитків від інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 9729525,01 грн. Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” відмовити повністю.
Суддя | С.А. Ковтун |
Рішення підписано 31.10.2007