ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.09.2006 | Справа №2-25/12774-2006А |
За позовом - ВАТ «Електромашинобудівний завод фірма «Селма» (м. Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 32-А)
До відповідача - ДПІ в м. Сімферополі ( м. Сімферополь, вул.М. Залкі 1\9).
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та спонукати вчинити певні дії.
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача – Шевченко О.В, предст., дов. у справі, Харманська Д.А., предст.,дов у справі.
Від відповідача – Рибалко Ю.Л., ст.. держ.подат.інспектор, дов у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом до суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0007292301\1 від 17.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 19037грн. і № 0007282301\1 від 17.07.2006р. про донарахування суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 46864грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 18746грн. та зобов’язати ДПІ в м. Сімферополі відновити на особистому рахунку суму бюджетного відшкодування у розмірі 19037грн.
17.08.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0007482301\1 від 17.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 19037грн. і № 0007402301\1 від 17.07.2006р. про донарахування суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 46864грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 18746грн. та зобов’язати ДПІ в м. Сімферополі відновити на особистому рахунку суму бюджетного відшкодування у розмірі 19037грн.
Відповідач просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов.
21.08.2006р. в порядку ст.. 150 КАС України по справі оголошено перерву до 04.09.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представник позивача - Харманська Д.А., предст., дов. у справі, представник відповідача- той ж самий.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма» зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконкомом Сімферопольської міської ради 30.05.1997р. та узято на податковий облік у ДПІ в м. Сімферополя.
19.06.2006року Державна податкова інспекція у м. Сімферополі винесла податкове повідомлення-рішення № 0007482301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 19037,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007402301/0 про донарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 46864,00грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 18746,00 грн., усього 65610грн.
Підставою для вказаних податкових повідомлень-рішень є акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Кастінг” та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за лютий 2006р. від 05.06.2006р. №3510/23-4/20732066 та акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Торгівельна марка „Тавр”, ПП „Сплав-Сервіс” та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за листопад 2005 р., лютий 2006р. від 09.06.2006р. №3603/23-4/20732066.
29 червня 2006 року позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 р. звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд спірних податкових повідомлень-рішень (вих. №1504 від 29.06.2006р.) 07 липня 2006 року у задоволенні цієї скарги було відмовлено. За наслідками розгляду скарги відповідач 17.07.2006р. виніс податкове повідомлення-рішення №0007482301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 19037,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007402301/1 про донарахування суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 46864,00грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 18746,00 грн.
Крім того, як витікає з особового рахунку позивача по ПДВ 30.06.2006 року відповідач виключив з обліку основних платежів позивача бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 19 037 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0007482301 (по декларації № 501220 від 19.01.2006 року)
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.
В період з 22.12.2005р. по 12.01.2006р. ДПІ у м. Сімферополі здійснила документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов’язання та до податкового кредиту відповідно до декларації за листопад 2005р., про що було складено відповідну Довідку від 12.01.2006р. №14/15-2/20732066.
З 06.04.2006р. по 25.04.2006р. ДПІ у м. Сімферополі здійснила документальну виїзну позапланову перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006р., про що було складено відповідну Довідку від 27.04.2006р. №78/23-4/20732066.
Як вбачається з перелічених документів, ДПІ у м. Сімферополі при здійсненні перевірки правильності розрахунку позивачем податку на додану вартість, а саме бюджетного відшкодування, порушень податкового законодавства не встановила.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі – Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарювання.
Таким чином, при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДПІ у м. Сімферополі порушень податкового законодавства у листопаді, грудні 2005р. та січні 2006р. не встановила.
Але 05.06.2006р. ДПІ у м. Сімферополі було складено Акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Кастінг” та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за лютий 2006р. від 05.06.2006р. №3510/23-4/20732066 та 09.06.2006 р. Акт додаткової позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА” з питань взаємовідносин з ПП „Торгівельна марка „Тавр”, ПП „Сплав-Сервіс” та правомірності віднесення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту ВАТ „Фірма СЕЛМА” за листопад 2005 р., лютий 2006р. від 09.06.2006р. №3603/23-4/20732066. Вказаними актами встановлено порушення позивачем розрахунку сум бюджетного відшкодування у той же період, який раніше було перевірено.
Суд вважає, що проведення „додаткової” перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.
Такі ж самі види перевірок встановлені пунктом 1.2 Порядку.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як вже було вказано вище, при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідачем порушень розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено, тому відсутні підстави для проведення додаткової перевірки. Крім того, додаткова перевірка здійснювалась значно пізніше ніж протягом 30 днів після камеральної перевірки.
Ані вказаними, ані іншими нормативними актами не передбачено право органу державної податкової служби проводити додаткову (по суті – повторну) перевірку правильності нарахування податків. Такий вид перевірки у законодавстві відсутній. Проведення додаткової перевірки тим більш є безпідставним за умови, що при проведенні перевірки у перший раз порушень законодавства встановлено не було. При проведенні додаткової перевірки відповідач на підставі тих самих документів зробив протилежні висновки.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач перевищив свої повноваження, встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.
Крім того, висновки Актів перевірки, на підставі яких складено спірні податкові рішення-повідомлення, щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не відповідають нормам податкового законодавства.
Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з системного аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі – Закон) визначено поняття бюджетного відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону визначено зміст термінів „податкове зобов’язання” та „податковий кредит”. Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим Законом.
При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Статтею 7 Закону встановлено порядок розрахунку та сплати податку на додану вартість. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Стаття 7 Закону, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати податку на додану вартість постачальниками грошима в бюджет. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Крім того, пп. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону передбачає: якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган ... у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. У даному випадку, актом перевірки така невідповідність не встановлена. Крім того, вказаною нормою передбачено право податкового органу відмовити у наданні бюджетного відшкодування, тоді як відповідач взагалі позбавив позивача права на податковий кредит (зменшив суми податкового кредиту).
Відповідачем в актах перевірок з посиланням на пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону зроблено висновок, що однією з обов’язкових підстав включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету постачальниками. Але при цьому відповідач не вказав, що мається на увазі сплата податку постачальниками всього ланцюгу господарських операцій, які передують операції з даним платником податку, а не тільки останнім постачальником у цьому ланцюгу. Крім того, у даній нормі Закону не вказано, що умовою включення до податкового кредиту є фактична сплата продавцем грошима до бюджету відповідних сум ПДВ, які заявлені до бюджетного відшкодування покупцем.
Більш того, вказаним підпунктом Закону забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Таким чином, відповідач в актах перевірок зробив невірні висновки, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень та безпідставного виключення з особового рахунку позивача ПДВ у сумі 19 037 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача засновані на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 6,80грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 06.08.2006року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0007482301\1 від 17.07.2006р. і № 0007402301\1 від 17.07.2006р.
3. Зобов’язати ДПІ в м. Сімферополі відновити на особистому рахунку Відкритого акціонерного товариства «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма» суму бюджетного відшкодування у розмірі 19037грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електромашинобудівний завод «Фірма «Селма», ( м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А, п\р 26002301321048 в КЦО ПІБ, МФО 324430, ЄДРПОУ 20732066) 3грн.40 коп. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.