ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/5119.10.10

За позовом

До

Про Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

стягнення 6030, 01 грн.

                                                                                       Суддя  Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача:       предст. Нікітіна О.А. за дов. № б/н від 19.07.2010 р.

 Від відповідача:  не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

      На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6030, 01 грн., з яких: 5604, 20 грн. –основний борг, 319, 32 грн. –пеня, 58, 11 грн. – встановлений індекс інфляції, 48, 38 грн. –3 % річних.

    Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі № 5/51 та призначено розгляд справи на 19.10.2010 р.

     Відповідач в судове засідання не з»явився, однак 05.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про припинення провадження в зв’язку з погашенням суми основного боргу.

    В судовому засіданні 19.10.2010 р. представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу в розмірі 5604, 20 грн. та просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

    Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

       27 березня 2010 року між Приватним підприємством «Фрут-Сервіс»(далі-постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (далі-покупець) було укладено договір поставки № 27/03-10.

На підставі даного договору постачальник зобов’язується на умовах, визначених даним договором здійснити поставку замовленого продовольчого товару, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити в термін та на умовах, визначених в цьому договорі (п. 1.1).

Вся сума по накладній повинна бути оплачена не пізніше ніж сім календарних днів, незалежно від того реалізував покупець товар чи ні. Фактом, що підтверджує оплату, є зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2).

       Термін дії договору сторони обумовили з моменту підписання його сторонами та діє впродовж одного року від дати підписання, вказаної в цьому договорі. (п. 8.1).

      На виконання умов договору поставки № 27/03-10 від 27.03.2010 р. позивач на підставі видаткових накладних № 164 від 30.03.2010 р.,  № № 168, 169 від 31.03.2010 р., № № 173, 174 від 01.04.2010 р., № № 178, 179 від 06.04.2010 р., № 230 від 26.05.2010 р. поставив відповідачу товар на суму 6026, 16 грн., проте відповідач свої зобов’язання щодо сплати коштів за отриманий товар виконав частково, сплативши кошти в сумі  421, 96 грн.

      У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

      Відповідно до пункту 2 статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

      Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

      Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Відповідач свої зобов’язання щодо сплати за отриманий товар вчасно не виконав, в зв’язку з чим станом на 15.04.2010 р. виникла заборгованість в розмірі 5604, 20  грн.  

      З наданих відповідачем копій платіжних доручень № 129 від 01.09.2010р. та № 136 від 06.09.2010 р. та № 165 від 21.09.2010 р. вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі  5604, 20 грн.

      За таких обставин, в частині стягнення основного боргу в сумі 5604, 20 грн. провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

       В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.3. договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 319, 32 грн.

      Відповідно до п. 4.3. договору за несвоєчасну сплату платежу за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла на момент виникнення заборгованості.

      Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

        Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

      Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

       Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

       Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

       Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

       Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення пені в розмірі 319, 32 грн. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

       Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 58, 11 грн. –встановлений індекс інфляції та 48, 38 грн.  - 3 % річних.

       Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

       Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

      Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають до стягнення 58, 11 грн. –встановлений індекс інфляції та 48, 38 грн.  - 3 % річних.

       Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством «Фрут-Сервіс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

       Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та борг відповідачем частково сплачено після порушення провадження у справі, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

     На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

      2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ОСОБА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Фрут-Сервіс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 7, кв. 43) 319 (триста дев»ятнадцять) грн. 32 коп. –пені, 58 (п’ятдесят вісім) грн. 11 коп. –встановлений індекс інфляції, 48 (сорок вісім) грн. 38 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00  коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В частині стягнення 5604, 20 грн. основного боргу провадження припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

     4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

     5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.Б.Іванова