ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2007р. | м.Київ | № 38/156-А |
17 год. 05 хв.
За позовом | Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області |
До | Київської міської ради |
Третя особа | Шевченківська районна у місті Києві рада – Третя особа 1 Товариство з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП” –Третя особа 2 |
Про | визнання нечинним п.15 таблиці 5 додатку 11 до рішення від 27.12.01р. |
Головуючий суддя Власов Ю.Л.
Суддя Сулім В.В.
Суддя Станік С.Р.
Секретар судового засідання Долга О.Р.
Представники: |
Від позивача | Баклан О.В. |
Від відповідача | не з’явився |
Від третьої особи 1 Від третьої особи 2 | Науменко О.П., Ринковий В.І. Гудков А.В. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання нечинним пункту 15 таблиці 5 “Інші галузі (торгівля, громадське харчування, побут, транспорт тощо)” додатку 11 “Перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва” до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва”, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. В порушення ст.13, 19, 140, 143 Конституції України, Відповідач вніс до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва майно, яке не було та не є комунальною власністю. Частиною 2 ст.35 Закону України “Про власність” передбачено, що у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці суб’єктами права власності. Коли та яким чином Відповідачу було передано у комунальну власність майно, вказане в п.15 таблиці 5 додатку 11 до рішення, не відомо. Отже, Відповідач не був власником майна визначеного у спірному пункті додатку до рішення.
Верховною Радою України в 1998р. був прийнятий Закон України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”. 21.09.1998р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”. Доказів про дотримання Відповідачем вимог зазначених нормативно-правових актів при прийнятті Відповідачем рішення не має.
На відміну від Відповідача Третя особа 2 користується об’єктами нерухомості, розташованими за адресою: Київська область, Броварський район, с. Калинівка, вул. Ігорева, 2, з початку їх будівництва. Вказані об’єкти нерухомості постійно знаходяться на балансі у Третьої особи 2. Крім того, Третя особа 2 має державний акт на право користування земельною ділянкою на якій розташовані всі спірні об’єкти нерухомості.
Підтвердженням права власності Третьої особи 2 на об’єкти, зазначені у спірному пункті, є також технічний паспорт на об’єкти нерухомості, наданий Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Позивач вважає, що спірним пунктом рішення Відповідач порушив права та законні інтереси Позивача щодо самостійного вирішення питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Відповідач заперечив проти задоволення адміністративного позову з огляду на наступне. Власником майна, вказаного у спірному пункті рішення, була спочатку територіальна громада в особі Старокиївської районної в м. Києві ради, а вже після прийняття Відповідачем спірного рішення територіальна громада в особі Шевченківської районної у м. Києві ради. Отже, Позивач не мав права оформлювати Третій особі 2 право власності на об’єкти нерухомості, які не належали ані Позивачу, ані Третій особі 2.
Позивач стверджує, що нібито Відповідач вніс до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва майно, яке не було та не є комунальною власністю міста Києва. При цьому, Позивач на підтвердження вказаного не надав суду відповідних доказів, натомість дане твердження спростовується актами приймання-передачі майна, які є в матеріалах справи.
Третя особа 1 заперечила проти задоволення позову заявленого Позивачем з огляду на наступне. Підтвердженням того, що майно належить до комунальної власності є договори оренди нерухомого майна, відповідно до яких майно, вказане у спірному пункті було передано в строкове платне користування Третій особі 2 строком на 2 роки. Дія вказаних договорів продовжувалась відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. В процесі проведення адміністративно-територіальної реформи та ліквідації районів, з метою формування точного переліку майна, що перебувало у комунальній власності територіальної громади Старокиївського району, ліквідаційною комісією була зібрана інформація з усіх установ та організацій району у користуванні яких знаходилось комунальне майно району. Таку інформацію надавала і Третя особа 2, оскільки в її орендному користуванні перебувало комунальне майно Старокиївського району, в тому числі, майно вказане у спірному пункті рішення.
Перебування майна на балансі Третьої особи 2 не є підтвердженням її права власності, а являється формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.
Крім того, Позивач не вказує яке само його право передбачене Конституцією та законами України було порушено при прийнятті спірного пункту рішення, оскільки не існує законного права Позивача вирішувати питання місцевого значення шляхом розпорядження чужим майном.
Третя особа 2 підтримала Позивача та у поданих поясненнях вказала про наступне. Немає жодного доказу, що Відповідач був власником зазначених об’єктів нерухомості. Пунктом 4.1. рішення встановлено: “Виконавчому органу Київської міської ради забезпечити приймання передачу об’єктів згідно з п.2, 3 цього рішення”. Доказів про приймання-передачу об’єктів нерухомості суду не надано. Враховуючи викладене, на цей час не має жодних доказів, які належним чином підтверджують перехід права власності від Відповідача до Третьої особи 1. В додатку до цього рішення в селищі Калинівка перелічено 21 об’єкт нерухомості, в той час в свідоцтві про право власності, яке має Третя особа 2 є посилання на 25 об’єктів нерухомості, розташованих за цією адресою. Крім того, свідоцтва про право власності на вказані у спірному пункті рішення об’єкти нерухомого майна немає ані Відповідач, ані Третя особа 1.
Господарським судом заслухані пояснення присутніх представників сторін, досліджені подані докази. За результатами слухання присутніх представників сторін, дослідження доказів, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до акту прийому-передачі станом на 01.03.1993р. у комунальну власність Старокиївського району торговельно-закупівельного підприємства колишнього Старокиївського оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату, що було у комунальній власності м. Києва, були передані овочесховища (міст 24 т.т.) в с. Калинівка, Броварського району.
Згідно з договорами оренди нерухомого майна від 01.09.2001р. Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва було передано в оренду (строкове платне користування) Третій особі 2 нежитловий будинок за адресою: Київська область, Броварський район, село Калинівка –овочесховище загальною площею 2601,9 кв.м., овочесховище загальною площею 2629,8 кв.м., цех по ремонту контейнерів загальною площею 664,3 кв.м., магазин загальною площею 44,8 кв.м., овочесховище загальною площею 2641,3 кв.м., овочесховище загальною площею 666,3 кв.м., овочесховище загальною площею 645,6 кв.м., цех по зарядці акумуляторів загальною площею 188 кв.м., фасувальний цех –962 кв.м., овочесховище загальною площею 2969,7 кв.м., їдальня загальною площею 197,8 кв.м., овочесховище загальною площею 89,5 кв.м., овочесховище загальною площею 2618,2 кв.м.
27.12.2001р. Відповідачем було прийнято рішення “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва” №208/1642, відповідно до п.2 якого було затверджено переліки об’єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва з додатками 2-11.
Відповідно до п.15 таблиці 5 додатку 11 до рішення від 27.12.2001р. до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва було включено майно РДА, передане в оренду “Старокиївське ТЗП”, що знаходиться в с. Калинівка, в т.ч.: овочесховище –2618,20 куб.м.; цех зарядки –188,00 куб.м.; їдальня –197,80 куб.м.; овочесховище –2629,80 куб.м.; овочесховище 2601,90 куб.м.; вагова будівля –89,50 куб.м.; котельня –645,60 куб.м.; склад овочевий –666,30 куб.м.; будівля фасування –962,00 куб.м.; овочесховище –2641,30 куб.м.; овочесховище –2969,70 куб.м.; цех з ремонту контейнерів –664,30 куб.м.; фінська домівка –664,30 куб.м.; фінська домівка – 44,80 куб.м.; водонапірна башта –75,00 куб.м.; пожежний резервуар; насосна станція; трансформаторна підстанція; бетонний паркан; компресорний цех –650,00 куб.м.; виконробська домівка.
28.02.2006р. Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради було прийнято рішення №18 про оформлення права власності, відповідно до якого було вирішено оформити за Третьою особою 2 право власності на об’єкти нерухомості Калинівського овочесховища: овочесховище №1 –площею 666,5 кв.м. овочесховище №2 –площею 2646,7 кв.м.; овочесховище №3 –площею 2671,2 кв.м.; овочесховище №4 –площею 2631,4 кв.м.; овочесховище №5 – площею 2659,0 кв.м.; овочесховище №7 –площею 2967,9 кв.м.; овочесховище №9 –площею 586,9 кв.м.; компресорний цех –площею 490,8 кв.м.; майстерня –площею 172,8 кв.м.; трансформаторна –площею 103,5 кв.м.; грядільня –площею 55,8 кв.м.; цех по ремонту контейнерів –площею 666,4 кв.м.; фасовочний цех –площею 1116,1 кв.м.; фінський будинок –площею 71,4 кв.м.; їдальня –площею 212,9 кв.м.; контора –площею 120,2 кв.м.; прохідна –площею 68,7 кв.м.; водонапірна башта; фінський будинок –площею 76,8 кв.м.; котельня –площею 204,0 кв.м.; цех зарядки акумуляторів –площею 188,2 кв.м.; вагова –площею 28,7 кв.м.; диспетчерська –площею 33,5 кв.м.; каналізаційна –площею 14,5 кв.м.; станція перекачки води –площею 6,4 кв.м., що знаходяться за адресою: с. Калинівка, вулиця Ігорева №2 Броварського району Київської області.
13.03.2006р. Третій особі 2 на підставі рішення від 28.02.2006р. було видано свідоцтво про право колективної власності на вказані в рішенні об’єкти, що знаходяться за адресою с. Калинівка, вулиця Ігорева №2 Броварського району Київської області. Вказане також підтверджується витягом Броварського бюро технічної інвентаризації від 13.03.06р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
З вказаних вище правоположень вбачається, що особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та законних інтересів. Як вбачається з матеріалів справи Відповідач прав та охоронюваних законом інтересів Позивача не оспорює, а отже в даному випадку мова може йти лише про порушення спірним пунктом додатку до рішення Відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.
Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71, ч.1,4 70 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, вказані норми Кодексу прямо передбачають, що обставини, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, Позивач має довести суду належними та допустимими доказами.
У поданому позові та інших матеріалах справи Позивач стверджує, що рішення Відповідача у спірній частині порушує права та інтереси Позивача на самостійне вирішення питань місцевого значення, передбачених ч.1, 3 ст.140, ч.1 ст.143 Конституції України та ч.1 ст.2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до ч.1,3 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про місцеве самоврядування” місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з підпунктом 6.1. п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в тому числі, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Отже, вказаними вище нормами Позивачу надані реєстраційні повноваження з оформлення прав власності певних осіб на певне майно з видачею свідоцтва про право власності у випадку виникнення у цих осіб такого права власності на підставі певних правовстановлюючих документів. При цьому, дані повноваження стосуються виключно відносин реєстрації органами державної влади та місцевого самоврядування прав власності певних осіб на певне майно, та не входять до змісту власне відносин власності на це майно.
Як встановлено судом, 27.12.2001р. Відповідачем було прийнято рішення “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва” №208/1642, відповідно до п.2 якого були затверджені переліки об’єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва з додатками 2-11.
Відповідно до п.15 таблиці 5 додатку 11 до рішення від 27.12.2001р. до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва було включено майно РДА, передане в оренду “Старокиївське ТЗП”, що знаходиться в с. Калинівка, в т.ч.: овочесховище –2618,20 куб.м.; цех зарядки –188,00 куб.м.; їдальня –197,80 куб.м.; овочесховище –2629,80 куб.м.; овочесховище 2601,90 куб.м.; вагова будівля –89,50 куб.м.; котельня –645,60 куб.м.; склад овочевий –666,30 куб.м.; будівля фасування –962,00 куб.м.; овочесховище –2641,30 куб.м.; овочесховище –2969,70 куб.м.; цех з ремонту контейнерів –664,30 куб.м.; фінська домівка –664,30 куб.м.; фінська домівка – 44,80 куб.м.; водонапірна башта –75,00 куб.м.; пожежний резервуар; насосна станція; трансформаторна підстанція; бетонний паркан; компресорний цех –650,00 куб.м.; виконробська домівка.
Отже, вказаним рішенням у спірній частині Відповідач визначив та затвердив право комунальної власності Третьої особи 1 на певне майно, при цьому право власності на вказане майно входить до змісту власне відносин власності на це майно, та ніяким чином не стосується відносин, які можуть виникати в подальшому при реєстрації права власності на це майно.
З наведеного вбачається, що рішення Відповідача у спірній частині регулює виключно відносини комунальної власності Третьої особи 1 на певне майно, при цьому ніяким чином не стосується відносин реєстрації права власності на це майно, та ніяким чином не обмежує прав та інтересів Позивача щодо виконання ним своїх повноважень з оформлення права власності на це майно з видачею свідоцтва про право власності певним особам (Відповідачу, Третій особі 1, Третій особі 2, іншим особам) на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на це майно.
Відповідно до ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень Позивача, останній звернувся до суду з позовною заявою про визнання рішення Відповідача у спірній частині недійсним також з підстав належності вказаного майна Третій особі 2.
Отже, Позивач в порушення ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України також звернувся до суду за захистом не своїх, а приватних прав власності Третьої особи 2 на вказане майно за адресою: Київська область, Броварський район, селище Калинівка, вул. Ігорева, 2.
З вищенаведених обставин Господарський суд міста Києва вважає, що Позивачем не доведено суду порушення спірним рішенням Відповідача прав та охоронюваних законом інтересів саме Позивача, а тому в позові належить відмовити.
Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Суддя В.В. Сулім
Суддя С.Р. Станік
Постанова складена та підписана 29.10.07р.