ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/136 | 08.08.07 |
За позовом Приватне підприємство "Вессвіт Ко"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гламор "
про стягнення 2791,43 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Представники:
Від позивача - Одут Н.А. - представник.
Від відповідача – не з’явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 485-к від 12.07.2006 року в розмірі –2702,17 грн., 3% річних –13,39 грн., пені –75,87 грн., а також витрат по сплаті державного мита, та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року було порушено провадження в справі № 47/136 та призначено до розгляду 11.07.2007 року.
В судовому засіданні 11.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 05.06.2007 року не виконав, відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/136 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 11.07.2007 не з’явився, причини неявки не повідомив
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.07.2007 року.
В судове засідання 18.07.2007 року повноважні представники позивача та відповідача не з”явилися, однак від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, внаслідок неможливості забезпечити участі повноважного представника позивача в судовому засіданні 18.07.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 08.08.2007 року
В судовому засіданні 08.08.2007 року представник позивача в зв”язку з частковим погашенням заборгованості уточнив позовні вимоги відповідно до яких просив стягнути з відповідача залишкову суму боргу в розмірі –300 грн., 3% річних –13,39 грн., пені –75,87 грн., а також витрат по сплаті державного мита, та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/136 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 08.08.2007 не з’явився, причини неявки не повідомив
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства “Всесвіт Ко” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гламор” заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
12.07.2006 року між Приватним підприємством “Всесвіт Ко”, в якості постачальника з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гламор”, в якості покупця, з –другої, було укладено Договір №485_к, згідно умов якого Постачальник зобов”язується поставити товар у кількості та асортименті, замовленим Покупцем, а Покупець зобов”язується його прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 3.1 вищенаведеного Договору відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару Покупцем згідно видаткових накладних Постачальника платіжним доручення на поточний рахунок Постачальника.
Згідно п.4.1 Договору №485_к від 12.07.2006 року у разі прострочення термінів оплати згідно умов п.п. 3.1. 3.2. Покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати.
На виконання умов Договору №485_к від 12.07.2006 року Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар за видатковими накладними № К000003043 від 06.02.2007 року на суму –652,13 грн., № З –000003043 від 06.02.2007 року на суму –539,64 грн, № К-000005375 від 28.02.2007 року на суму –1321,46 грн., та № К- 000006025 від 06.03.2007 року на суму – 188,94 грн.
Постачальником поставлено, а Відповідачем прийнято визначений у вищенаведених накладних товар, на загальну суму –2702,17 грн., що підтверджується підписами повноважних представників сторін та печатками юридичних осіб.
Проте, відповідно до пояснень представника позивача, в порушення умов Договору №485_к від 12.07.2006 року та взятих на себе зобов”язань відповідачем оплата за переданий позивачем у власність товар не проведена. Станом на 10.05.2007 року заборгованість покупця перед продавцем складала 2702,17 грн., що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.
На день розгляду справи у суді (08.08.2007 року), позивач уточнив свої позовні вимоги відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі - 300 грн., в зв”язку з тим, що після подачі позову до суду відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар. Отже, згідно Договору №485_к від 12.07.2006 року та накладних № К000003043 від 06.02.2007 року, № З –000003043 від 06.02.2007 року, № К-000005375 від 28.02.2007 року, та № К- 000006025 від 06.03.2007 року відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар 300 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем на даний час, за розрахунком позивача, складає: 300 грн. –основний борг, розмір 3% річних –13,39 грн. та пеня –75,87 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Стаття 265 визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Приватне підприємство “Всесвіт Ко”- умови Договору № 485_к від 12.07.2006 року виконав в повному обсязі та належним чином: позивачем (постачальник) було поставлено відповідачу (покупець) товару згідно видаткових накладних на загальну суму 2702,17 грн а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Гламор” –свої обов’язки за зазначеним договором по повній оплаті переданого у власність товару –не виконав. На даний час у відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю “Гламор” перед позивачем –Приватне підприємство “Всесвіт Ко”- за переданий позивачем, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар існує заборгованість в сумі 300 грн., яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку. Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію за Договором № 485_к від 12.07.2006 року в розмірі 300 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.
Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статі 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов’язання по повній та своєчасній оплаті отриманого від позивача товару за Договором № 485_к від 12.07.2006 року належним чином досі не виконав, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем на даний час складає –300 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за вищенаведеним Договором відбувалось:
Відповідачем 06.02.2007 року, 28.02.2007 року та відповідно 06.03.2007 року прийнято визначений у накладних № К000003043 від 06.02.2007 року, № З –000003043 від 06.02.2007 року, № К-000005375 від 28.02.2007 року, та № К- 000006025 від 06.03.2007 року товар, на загальну суму –2702,17 грн., що підтверджується підписом повноважної особи Покупця та скріплено печаткою юридичної особи. Пунктом 3.1 Договору № 485_к від 12.07.2006 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 21 календарного дня з моменту підписання Покупцем накладної.
Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов’язання відповідно до п. 3.1 Договору № 485_к від 12.07.2006 року по своєчасній оплаті переданого позивачем товару в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов’язання (остаточний строк виконання якого сплив 27 березня 2007 року, як останній день оплати згідно п. 3.1 Договору), яка відповідно до розрахунку позивача склала –75,87 грн., розмір пені за розрахунком суду складає:
- відповідно до накладної № К000003043 від 06.02.2007 року (652,13 грн. х 8,5% облікова ставка НБУ) х 73 дні (прострочення оплати за період з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 22,17 грн.;
- відповідно до накладної № З –000003043 від 06.02.2007 року (539,64 грн. х 8,5% облікова ставка НБУ) х 73 дні (прострочення оплати за період з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 18,35 грн.;
- відповідно до накладної № К-000005375 від 28.02.2007 року (1321,46 грн. х 8,5% облікова ставка НБУ) х 51 день (прострочення оплати за період з 21.03.2007 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 31,39 грн.;
- відповідно до накладної № К- 000006025 від 06.03.2007 року (188,94 грн. х 8,5% облікова ставка НБУ) х 45 днів (прострочення оплати за період з 27.03.2007 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 3,96 грн., всього 22,17 грн. + 18,35 грн. + 31,39 грн. + 3,96 грн. = 75,87 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором № 485_к від 12.07.2006 року є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі –в сумі 75,87 грн.
Також суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов’язання по повній та своєчасній оплаті поставленого йому позивачем товару за Договором № 596_к від 14.09.2006 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по повній оплаті поставленого згідно Договору товару у розмірі 2702,17 грн., яка на даний час відповідачем в повному обсязі не погашена, та беручи до уваги те, що з 27.12.2007 року по 10.05.2007 року (згідно розрахунку позивача) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по своєчасній оплаті наданих послуг за Договором № 485_к від 12.07.2006 року, а позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг за укладеним договором, суд вважає заявлену вимогу законною та обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Згідно доданого до позову розрахунку, і з яким погоджується суд, сума 3% річних за прострочення виконання зобовязання складає 13,39 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не наведено обставин щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного підприємства “Всесвіт Ко” до –Товариства з обмеженою відповідальністю “Гламор”- задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гламор” (код ЄДРПОУ 32250009, юридична адреса: 02230, м. Київ, вул. Щорса,3, фактична адреса: 01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 25/2, р/р № 260043222 в ЗКФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 300090), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт Ко” (код ЄДРПОУ 34453618, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 11, фактична адреса: 02660. вул. Пухівська, 1-А, р/р 260043014347 в АБ “Національні інвестиції” в м. Києві МФО: 300498) суму заборгованості в розмірі 300 (триста) грн., суму 3% річних –13 (тринадцять) грн. 39 коп., суму пені –75 (сімдесят п”ять) грн. 87 коп., а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.