АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
– Ступакова О.А.
при секретарі – Букаровій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» про стягнення різниці між фактично нарахованою заробітною платою та тією, яка повинна бути нарахована за період з 01.01.2001 до 14.02.2005 роки, та стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 16 листопада 2009 року, -
встановила:
13.03.2009 року позивачка звернулась до Кілійського районного суду з позовом про стягнення з відповідача різниці між фактично нарахованою заробітною платою та не нарахованою в порядку, передбаченому галузевою угодою та чинним законодавством за період з 01.01.2001 по 14.02.2005 роки та середньої заробітної плати за затримку виплати належних їй сум при звільненні за період з 15.02.2009 по 18.01.2008 року.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлений позов підтримала та пояснила, що ОСОБА_2 працювала в державному підприємстві Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» з 31.08.1984 по 14.02.2005 роки на посаді завідуючої канцелярією-секретаря; звільнена наказом по порту від 09.02.2005 року в зв'язку з переводом на інше підприємство. Згідно Галузевої Угоди між Міністерством транспорту України і Профспілкою робітників морського транспорту України на 2001 - 2003 роки, продовженої на 2004-2005 роки, а також Галузевої угоди на 2006-2009 роки встановлені мінімальні норми оплати праці і соціальні гарантії працівникам, що є обов'язковими для застосування на підприємствах і не обмежують права трудових колективів щодо їх поширення через колективні договори. Зазначеними Угодами передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок та посадових окладів встановлюються в колективному договорі, виходячи зі співвідношення рівня тарифних ставок і посадових окладів між окремими професійними групами працівників, в тому числі для професіоналів в розмірі трьох мінімальних розмірів тарифної ставки. Ці положення відповідачем не виконувалися, в зв'язку з чим ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата в меншому розмірі. Після її звільнення відповідач не виплатив позивачу заробітну плату в зазначеному обсязі, в зв'язку з
___________________________
Головуючий у першій інстанції Бошков М.І. Справа № 22ц-11769/2010р
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 53
чим представник позивача просив стягнути з відповідача різницю між фактично нарахованою заробітною платою та не нарахованою в порядку, передбаченому галузевою угодою та чинним законодавством за період з 01.01.2001 по 14.02.2005 року включно в розмірі 19054,27 гривень згідно наданого розрахунку та 56047,17 гривень середньої заробітної плати за затримку виплати належних ОСОБА_2 сум при звільненні з 15.02.2005 року по 16.11.2009 року, тобто по дату розгляду заявленого нею позову.
Представник відповідача, Лябах Р.І. позов не визнала та зазначила про необґрунтованість вимог ОСОБА_2
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 16 листопада 2009 року позов задоволений.
Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_2 різницю між фактично нарахованою заробітною платою та не нарахованою в порядку, передбаченому галузевою угодою та чинним законодавством за період з 01.01.2001 року по14.02.2005 року в сумі 19 054,24 гривень.
Зобов'язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» нарахувати та утримати із загальної суми заробітної плати ОСОБА_2 податок на доходи фізичних осіб та інші загальнообов'язкові платежі, якщо вони не нараховувались.
Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на користь держави 751 гривню судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Стягнення в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 928,05 гривень звернуто до негайного виконання.
Додатковим рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05 травня 2010 року стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 56047, 17 грн.
Не погодившись з цим рішенням Державне підприємство «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах скарги і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не виконувалися вимоги чинного законодавства про оплату праці, вимоги Галузевої угоди між Міністерством транспорту України і Профспілкою робітників морського транспорту України, щодо встановлення мінімальних норм оплати праці та соціальних гарантій працівникам, в результаті чого позивачці, яка працювала у відповідача не донараховано з 01.01.2004 року по14.02.2005 року в сумі 19 054,24 гривень., з розміром якої погодився представник відповідача та розмір якої не оспорюється відповідачем.
Крім того, судова колегія враховує, що відповідачем фактично визнано в судовому засіданні порушення законодавства про оплату праці, що стало причиною звільнення позивачки з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що вбачається з позовної заяви та матеріалів справи (а. с. 2, 11).
Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 56047 грн. 17 коп., розмір якого відповідачем не оспорюється, оскільки, суд обґрунтовано застосував вимоги ст. 117 КЗпП України до даних правовідносин і стягнув середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з дня звільнення по день ухвалення рішення суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, стягнувши з відповідача на користь позивачки різницю між фактично нарахованою заробітною платою та не нарахованою в порядку, передбаченому галузевою угодою і чинним законодавством за період з 01.01.2004 року по14.02.2005 року в сумі 19 054,24 гривень, та 56047 грн. 17 коп. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку під час звільнення.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, не ґрунтуються на законі та не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги, щодо невиплати заробітної плати позивачці відповідно до вищезазначеної Галузевої угоди в зв’язку з фінансовою кризою на підприємстві. Оскільки, відповідно до ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 10 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про колективні договори та угоди» колективний договір укладається з метою врегулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин на підставі чинного законодавства.
Обов’язковими при укладенні колективних договорів є положення, що містяться у регіональних, галузевих та Генеральній угоді. При внесенні у колективні угоди умов, що суперечать та не відповідають законодавству та угодам вищого рівня є недійсними.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» відхилити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 16 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» про стягнення різниці між фактично нарахованою заробітною платою та тією, яка повинна бути нарахована за період з 01.01.2001 до 14.02.2005 роки, та стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільненні – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Верховний Суд України протягом 20 днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Головуючий: В. А. Станкевич
Судді: О. А. Ступаков
О.Д. Варикаша