АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.,
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника прокуратури Одеської області, ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державного казначейства України, Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень, незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції, захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації,
в с т а н о в и л а:
03 травня 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями судді, обґрунтовуючи вимоги тим, що при розгляді цивільної справи за її позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та відшкодування шкоди, завданої внаслідок знищення водопровідної та каналізаційної труб, суддею були допущені численні порушення вимог закону.
Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_3 просила суд визнати дії судді при розгляді цивільної справи незаконними та відшкодувати їй майнову шкоду в розмірі 250 грн. і моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (т. 2, а.с. 3-5).
23 листопада 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до суддів Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень, обґрунтовуючи вимоги тим, що постановою судді Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_5 від 08 лютого 2005 року вона була притягнута до адміністративної відповідальності по ст. 185-3 КпАП України і на неї було накладено стягнення у виді арешту на строк 15 суток, який вона повністю відбула.
Постановою Голови Верховного Суду України від 17 травня 2006 року провадження у адміністративної справі було закрито за відсутністю в її діянні складу правопорушення. Постановою судді Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від 20 квітня 2005 року вона була притягнута до адміністративної відповідальності по ст. 185-3 КпАП України і на неї було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 102 грн., а також була ухвалена окрема постанова відносно неї, яку суд спрямував за місцем її роботи – Березівську ЗОШ № 3. Постановою Голови Верховного Суду України від 10 червня 2006 року вказані постанови були скасовані, справа направлена на новий розгляд. Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року провадження у справі було закрито за відсутністю події та складу правопорушення. Таким чином, ОСОБА_3 вважала, що на неї наклали адміністративні стягнення незаконно і вона має право вимагати відшкодування шкоди.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 3, 5, 6, 19, 21, 22, 24, 27, 28, 29, 55, 56, 60, 62, 64, 129 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 270, 275, 276, 280, 1166, 1167, 1176 ЦК України, позивачка ОСОБА_3 просила суд стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 60 грн., моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., з відповідача ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 60 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а також зобов’язати відповідачів принести їй публічні вибачення через СМІ – газети "Степовий маяк", "Чорноморські новини" та "Голос України" (т. 2, а.с. 68-70).
15 травня 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності, і посилаючись на те, що постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності по ст. 185-3 КпАП України, а також окрема постанова відносно неї скасовані, провадження у справах закрито, просила суд зобов’язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію про неї та направити достовірну інформацію про неї в педагогічний колектив Березівської ЗОШ №3 та інші органи, які керувалися вказаними постановами (т. 2, а.с. 94).
Тоді ж ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Березівського районного суду Одеської області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними постановами судді та адміністративним переслідуванням і просила стягнути на її користь з районного суду майнову шкоду в розмірі 559, 95 грн. (т. 2, а.с. 95-98), а згодом моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. (т. 2, а.с. 154).
Після скасування рішення суду першої інстанції, 23 липня 2008 року ОСОБА_3 уточнила вимоги і звернулася до суду з позовами:
до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконними постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним переслідуванням та захист честі і гідності, де посилаючись на вказані вище підстави, просила суд поновити її порушені права, захистити честь і гідність, зобов’язати відповідачів повідомити СМІ – газети "Степовий маяк" і Чорноморські новини" про її невинність, письмово повідомити трудовий колектив Березівської ЗОШ № 3 про скасування незаконних постанов від 08 лютого 2005 року, 20 квітня 2005 року та закриття провадження у справах відносно неї, стягнути на її користь з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 2 407, 27 грн. з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., з відповідачів Березівського
районного суду Одеської області, судді ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 149, 76 грн. з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. (т. 2, а.с. 293-298),
до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільної справи за її позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом, відшкодування шкоди, завданої знищенням труб, де посилаючись на вищевказані підстави, просила суд стягнути на її користь з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 250 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 111, 31 грн., моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 утрачений заробіток у зв’язку з участю в судових засіданнях (т. 2, а.с. 299-304),
до Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільної справи за її скаргою на неправомірні дії прокуратури Березівського району Одеської області, де посилаючись на вищевказані підстави, просила суд стягнути на її користь з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 178 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а також утрачений заробіток у зв’язку з участю в судових засіданнях (т. 2, а.с. 305-307).
17 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державного казначейства України, м. Київ, про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень, де посилаючись на підстави вказані у позовній заяві від 23 листопада 2006 року та ст. ст. 21, 27, 28, 29, 55, 62, 129 Конституції України, ст. ст. 16, 275, 1176, 1195 ЦК України, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", просила суд стягнути на її користь з Державного казначейства України утрачений заробіток за час тримання під арештом з 08 по 23 лютого 2005 року в розмірі 407, 75 грн., витрати на лікування в сумі 407 грн., на поштові відправлення в сумі 60 грн. і санаторно-курортне лікування та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. (т.1, а.с. 1-4).
Згодом 16 квітня 2008 року ОСОБА_3 доповнила вказані вимоги і просила суд відшкодувати їй за рахунок держави моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 200 000 грн. та компенсацію втраченого заробітку за участь в судових засіданнях (т. 1, а.с. 113-114).
18 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_3 остаточно уточнила вимоги і просила суд за позовами
до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільної справи, - стягнути на її і її дочки ОСОБА_8 користь з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 250 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 111, 31 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. та судові витрати, пов’язані з розглядом справи (т. 3, а.с. 155),
до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним переслідуванням та захист честі і гідності, - встановити факт приниження честі, гідність її та її дочки у 2005 році, зобов’язати відповідачів повідомити СМІ – газети "Степовий маяк" і Чорноморські новини" про її невинність, письмово повідомити трудовий колектив Березівської ЗОШ № 3 про скасування незаконних постанов від 08 лютого 2005 року, 20 квітня 2005 року та закриття провадження у справах відносно неї,
стягнути на її користь за рахунок державного бюджету майнову шкоду в розмірі 1 005, 95 грн. з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, моральну шкоду, завдану незаконним накладенням арешту в розмірі 500 000 грн. і накладенням штрафу в розмірі 200 000 грн. та судові витрати, пов’язані з розглядом справ, з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. (т. 3, а.с. 157-159),
до Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільної справи, стягнути на її користь з відповідачів Березівського районного суду Одеської області, судді ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 178 грн. з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати, пов’язані з розглядом справи (т. 3, а.с. 160-161).
Цивільні справи за вказаними позовами об’єднані в одне провадження.
Представник відповідача, Державного казначейства України, в судове засідання не з'явилася, але в письмових поясненнях проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і задоволенню не підлягають (а.с. 98-100).
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, але в письмових поясненнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_3 є безпідставними (т. 2, а.с. 327-328).
Представник відповідача, Березівського районного суду Одеської області, та відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися.
Останнім рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про отримання повісток про виклик в суд, позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 звернулися з заявами про розгляд справи за їх відсутності.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, пояснення на апеляцію представника прокуратури Одеської області ОСОБА_2., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, що законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 і відшкодування їй шкоди немає.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд порушив норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного провадження.
Статтями 126, 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.
Згідно з зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, постановлення рішення, зверненням рішення до виконання тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час апеляційному і касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції в позовному порядку, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Суд є органом, що вирішує скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб. Рішення суду оскаржуються в порядку, визначеному ст. 129 Конституції і законодавством про судочинство.
Відповідно до ст. 62 Конституції матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Однак і за таких обставин за зазначену шкоду перед особою відповідає не безпосередньо суд або суддя, а держава.
Тому суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суд виступає як будь-яка установа, а не орган, що здійснює правосуддя. У зв'язку з цим скарги, позови, спрямовані на це, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Оскільки чинним законодавством не передбачено відшкодування шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах, суд першої інстанції безпідставно розглянув по суті позовну заяву ОСОБА_3 в частині вимог до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції, захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного провадження (п. 1. ч. 1 ст. 205 ЦПК України)
Тому згідно із ст. 310 ЦПК України рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2005 року позивачка ОСОБА_3 була притягнута
до адміністративної відповідальності по ст. 185-3 КпАП України і на неї було накладено стягнення у виді арешту на строк 15 суток, який вона повністю відбула (т. 1 а.с. 13).
Постановою Голови Верховного Суду України від 17 травня 2006 року провадження у справі було закрито за відсутністю в діянні позивачки складу правопорушення (т. 1, а.с. 14-16).
Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2005 року позивачка ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності по ст. 185-3 КпАП України і на неї було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 102 грн., а також була ухвалена окрема постанова відносно неї, яку суд спрямував за місцем її роботи – Березівську ЗОШ № 3.
Постановою Голови Верховного Суду України від 10 червня 2006 року вказані постанови були скасовані, справа направлена на новий розгляд (т. 2, а.с. 74-75).
Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року провадження у справі було закрито за відсутністю події та складу правопорушення (т. 2, 76-77).
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органі дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду від 01 грудня 1994 року (далі – Закон від 01 грудня 1994 року), який набрав чинності з 16 січня 1995 року, у громадянинові виникає право на відшкодування шкоди, завданої незаконним застосуванням адміністративного арешту та накладенням штрафу у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 3 Закону від 01 грудня 1994 року у даному випадку громадянину відшкодовуються державою, зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода та судові та інші витрати, сплачені ним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у позивачки ОСОБА_3 виникло право вимагати відшкодування шкоди за незаконне накладення адміністративних стягнень у виді арешту та штрафу, зокрема, утрачений заробіток за час тримання під арештом, моральну шкоду та судові витрати, сплачені нею за рахунок держави.
З довідки Відділу освіти Березовської районної державної адміністрації № 747 від 06 листопада 2006 року вбачається, що за час тримання під арештом з 08 лютого по 23 лютого 2005 року позивачка ОСОБА_3 втратила заробіток в розмірі 407, 75 грн. (т. 1, а.с. 18).
Колегія суддів вважає, що у відповідності до положень ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та ст. 33 Закону України "Про оплату праці" вказаний втрачений заробіток підлягає індексації.
За період з листопада 2006 року по серпень 2010 року розмір втраченого заробітку з урахування індексу інфляції становить 646, 56 грн. (407, 75 грн. + 236, 81 грн.):
за листопад 2005 року - 7, 84 грн. (407, 75 грн. х 101, 8% : 100 – 407, 75 грн.),
за грудень 2005 року - 4, 17 грн. (407, 75 грн. х 100, 9% : 100 – 407, 75 грн.),
за 2007 рік - 68, 19 грн. (407, 75 грн. х 116, 6% : 100 – 407, 75 грн.),
за 2008 рік - 90, 93 грн. (407, 75 грн. х 122, 3% : 100 – 407, 75 грн.),
за 2009 рік - 50, 15 грн. (407, 75 грн. х 112, 3% : 100 – 407, 75 грн.),
за січень – серпень 2010 року – 17, 53 грн. (407, 75 грн. х 104, 3% : 100 – 407, 75 грн., а всього на суму 238, 81 грн. (7, 84 грн. + 4, 17 грн. + 68, 19 грн. + 90, 93 грн. + 50, 15 грн. + 17, 53 грн.).
Відповідно до ст. 4 Закону від 01 грудня 1994 року, відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи з достовірністю підтверджено, що незаконним застосуванням до позивачки ОСОБА_3 адміністративного арешту на 15 суток та накладенням штрафу, а також направленням окремої постанову за місцем її роботи, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, порушеннях нормальних життєвих зв'язків, погіршенні відносин у трудовому колективі, де позивачка працює вчителем, погіршені стану здоров'я, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням конкретних обставин справи та положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачці, повинен складати 5 000 грн.
Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості та., справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 при розгляді справи за її позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень витратила на почтові відправлення 82, 70 грн., що підтверджується документально (т. 2, а.с. 80-82).
Тому вказані витрати також підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
Інші витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки не доведено в судовому засіданні, що вони пов’язані з розглядом саме цій справи.
Колегія суддів вважає, що визначений розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню за рахунок держави достатній для відновлення душевного становища позивачки ОСОБА_3, а також усунення інших негативних наслідків, які мають розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване її звернення до суду.
Крім того, у відповідності до положень ст. 10 Закону від 01 грудня 1994 року, поновлюючи порушені права позивачки ОСОБА_3, у даному випадку необхідно письмово повідомити Відділ освіти Березовської районної державної адміністрації Одеської області та трудовий колектив за місцем її роботи – Березівську ЗОШ № 3, про скасування незаконних постанов Березівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2005 року та від 20 квітня 2005 року про накладення на неї адміністративних стягнень та закриття провадження у адміністративних справах відносно неї.
Отже, вимоги ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень, підлягають задоволенню частково в частині відшкодування за рахунок держави у встановленому законом порядку втраченого заробітку за час тримання під арештом в розмірі 646, 66 грн. з урахуванням індексу інфляції, моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., та витрат на поштові відправлення в сумі 82, 70 грн.
В іншій частині доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.
Неправильне застосування норм матеріального права, а саме, не застосування положень ст. 1176 ЦК України та Закону від 01 грудня 1994 року, а також п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і закриттю провадження у справі в частині вимог до суду і суддів і ухвалення нового рішення про задоволення позову частково в іншій частині вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1, п. 4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 червня 2010 року скасувати.
Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 до Березівського районного суду Одеської області, суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції, захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації закрити.
В частині вимог ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням адміністративних стягнень, ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог частково.
Стягнути з Державного бюджету України в встановленому законом порядку на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану незаконним накладенням адміністративних стягнень, у вигляді втраченого заробітку за час тримання під арештом в розмірі 646, 56 грн. з урахуванням індексу інфляції, моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., та витрат на поштові відправлення в сумі 82, 70 грн.
Повідомити Відділ освіти Березовської районної державної адміністрації Одеської області та трудовий колектив Березовської ЗОШ 1-ІІІ ступені № 3 про скасування незаконних постанов Березівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2005 року та від 20 квітня 2005 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративних стягнень та закриття провадження у адміністративних справах відносно неї.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький