№ 2- 252

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    11 листопада 2010 року                                                            Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

   в складі: головуючого

                                                                                                              судді  Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.                                                                                                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат, –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 і ОСОБА_2 05 листопада 2007 року звернулися до суду з позовом до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Позивачі в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилалися на те, що ОСОБА_1 22 серпня 2007 року з відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на житловому масиві Парус м. Дніпропетровська робив грошовий переказ своєму брату ОСОБА_2, що знаходився в м. Генічеську Херсонської області на відпочинку, але отримати вказаний переказ в той же день брат не зміг через неточність даних, ці дані вимушені працівники банку уточнювали і знову пересилати до м. Генічеська, він втрачав час, закінчився час роботи відділення банку і гроші брат отримав лише на наступний день. Вважає вказане протиправним, оскільки кошти брату потрібні були саме в той день, коли був переказ з м. Дніпропетровська, відповідач свої зобов’язання не виконав, гроші відразу не видав, відповіді не надавав. Він писав звернення до відповідача про усунення вказаного, але нічого зроблено не було. Вони понесли витрати, їм завдана моральна шкода. Просили стягнути з відповідача 8 грн. – послуги за переказ, 16.80 грн. пеня за просрочення виконання роботи, моральну шкоду та судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

         Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_1 22 серпня 2007 року з відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на житловому масиві Парус м. Дніпропетровська робив грошовий переказ своєму брату ОСОБА_2, що знаходився в м. Генічеську Херсонської області на відпочинку, але отримати вказаний переказ в той же день позивач не зміг через неточність даних переказу, ці дані вимушені працівники банку уточнювали: прізвище та ініціали відправника, суму переказу та свої дані для підтвердження особи отримувача переказу, але надані позивачем дані не співпали з даними грошового переказу і тому вони вимушені були тоді відмовити позивачу в його отриманні і уточнити вказані данні. Гроші позивач отримав в повному обсязі наступного дня після уточнення всіх даних. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких зобов’язань відносно позивачів на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і моральної шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення позивачів і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в другій половині дня 22 серпня 2007 року з відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на житловому масиві Парус м. Дніпропетровська робив грошовий переказ своєму брату ОСОБА_2, що знаходився в м. Генічеську Херсонської області на відпочинку, але отримати вказаний переказ відразу в той же день позивач не зміг через неточність даних переказу, помилка була виявлена в 15.58 того ж дня, ці дані вимушені працівники банку уточнювали: прізвище та ініціали відправника, суму переказу та свої дані для підтвердження особи отримувача переказу, але надані позивачем дані не співпали з даними грошового переказу і через 40 хвилин вказане було уточнено і виправлено, інформація надійшла до з відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Генічеську, її обробка зайняла декілька хвилин, а з урахуванням графіку роботи цього відділення (до 17.00) вказані кошти в цей же день позивач не отримав. А видано їх було йому зранку наступного дня. Гроші позивач отримав в повному обсязі.

Відповідно до умов здійснення переказу, з якими був ознайомлений під особистий розпис ініціатор переказу в заяві від 22 серпня 2007 року та надав згоду щодо їх виконання, відправник самостійно повідомляє отримувача про реквізити переводу, в тому числі його контрольний номер. Для отримання переводу отримувач повинен самостійно звернутися до банку та надати правильні реквізити переводу (прізвище та ім'я відправника, суму переказу, контрольний номер). Банк отримувача не несе відповідальності за відмову у виплаті переказу при невідповідності даних, зазначених ініціатором переказу, даним, наданим отримувачем. Не отримана сума переказу підлягає поверненню до банку відправника після спливу одного року з дати прийому заяви на переказ. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ несе платник.

Відповідач з урахуванням графіку роботи свого відділення в м. Генічеську видав позивачу кошти, в переказі не було зазначено, що кошти повинні були вручені позивачу в саме той же день, тобто в день переказу.

    Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

           Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями відповідача, пов’язаними з неналежним виконанням своїх службових обовязків  позивачам було зараз завдано ушкодження здоров’я, майнової шкоди та прямих  збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Що стосується пені, то по цим зобов’язанням пеня не передбачалася, крім того, кошти було виплачено позивачу без просрочення платежу відразу наступного дня після уточнення даних відправника та отримувача переказу, поштові витрати позивачі понесли в звязку з поштовою операцією переказу, вона відповідачем виконана, вимога безпідставна. Отже, в діях банку відсутні ознаки неправомірності та вини, немає ознак порушення цивільного зобов'язання, отже, відсутні правові підстави для застосування заходів цивільної відповідальності і задоволення позову.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності маральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачам моральних страждань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно позивачів по відправленню і видачі вказаного переказу, а позивачі цього не довели, відповіді позивачам на їх звернення надавалися, твердження позивачів про наявність будь-яких інших зобов’язань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивачів стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

    Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 23, 526, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя -