Справа № 11-549/10 Головуючий в 1 інстанції Ющук О.С.
Категорія ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 12 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого судді – Лозовського А.О. ,
суддів – Матата О.В., Опейди В.О.,
за участю прокурора – Старчука В.М.,
потерпілої – ОСОБА_2,
підсудних – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого різноробочим ТзОВ «Ерго Волинь», жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, в порядку ст. 89 КК України несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 2(два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, студента ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 2(два) роки позбавлення.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 та на підставі ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо ОСОБА_3 протягом двох років іспитового строку, а ОСОБА_4 одного року не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженим до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 20 березня 2010 року, близько 23.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, в м. Луцьку по пр. Волі таємно викрали майно ОСОБА_2, а саме, кредитну картку "Приват Банку", яка в той момент перебувала в користуванні її внука ОСОБА_5 та достовірно знаючи пін-код вказаної кредитної картки, о 02.09 год. 21 березня 2010 року шляхом проведення операції по зняттю готівки через банкомат "Приват Банк" по вул. Лесі Українки, 67 в м. Луцьку здійснили операцію по зняттю готівки в сумі 3000 грн., о 02.18 год. шляхом проведення операції по зняттю готівки через банкомат "Приват Банк" по вул. Крилова, 1 в м. Луцьку здійснили операцію по зняттю готівки в сумі 500 грн., о 02.19 год. шляхом проведення операції по зняттю готівки через банкомат "Приват Банк" по вул. Крилова, 1 в м. Луцьку здійснили операцію по зняттю готівки в сумі 200 грн.. Загальна сума знятих грошей становить 3700 грн., сума комісійних, які були зняті в результаті зняття готівки, становить 148 грн., всього потерпілій було завдано матеріальних збитків на загальну суму 3848 грн.
В апеляції прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині засудження ОСОБА_3 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_3. Засуджений ОСОБА_3 збитки потерпілій не відшкодував, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Тому вважає призначене ОСОБА_3 судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України є надто м’яким. Прохає скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_3 та постановити новий, яким призначити останньому покарання без застосування ст. 75 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілу, яка пояснила, що ОСОБА_6 їй повністю відшкодував збитки і просила залишити вирок без змін, засуджених, які заперечили апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки суду, про винуватість засуджених у таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи, визнаними судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказах та є правильними і в апеляції не оспорюються.
Дії засуджених вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України .
Твердження прокурора в апеляції про те, що призначене покарання засудженому ОСОБА_3 із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі через м’якість покарання, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання , він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ухвалюючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_3, суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення, навівши ряд обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину засудженим, дані про його особу та інші обставини справи, що дали підстави для застосування ст.75 КК України.
Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_3 вчинив злочин, який відноситься до середньої тяжкості, будь-яких негативних наслідків від вчиненого злочину не настало. Засуджений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризуються за місцем проживання, раніше вчинив злочин у неповнолітньому віці, за який судимість погашена у встановленому законом порядку.
Враховано думку потерпілої, яка не на полягала на суворому покаранні підсудного ОСОБА_3 В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла пояснила, що збитки їй повністю відшкодовані.
Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням належним чином вмотивовано і ґрунтується на законі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування вироку внаслідок м’якості призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника прокурора м. Луцька залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий/ підпис/ А.О. Лозовський
Судді/ підписи/ О.В. Матат, В.О. Опейда
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області А.О. Лозовський