ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.07 м. Київ 34/194-А
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Время+”
До Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві
Про визнання недійсним висновку та прийнятих на його основі рішень
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Карбовська О.В.
Представники:
від позивача: Шеремет М.Ф. - директор
від відповідача: Бабій М.В. дов. від 05.02.2007 №152-07/6-0187
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинним висновку Державної інспекції з контролю за цінами та прийняті на його основі рішення, в т.ч. № 61 від 15.05.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни на суму 918,84 грн. як такого, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову посилається на те, що висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ТОВ „Время+”, а також прийняте на його підставі рішення від 15.05.2006 р. № 61 про застосування до позивача економічних санкцій, прийнято відповідачем виходячи з встановленого факту порушення позивачем вимог п. 1.2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення”. Вказане розпорядження не опубліковано в газеті „Хрещатик” як того вимагає п. 1 рішення Київської міської ради № 138/239 від 04.02.1999 р. „Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів”, а відтак дане розпорядження не набуло чинності і тому відсутні порушення п. 1.2 цього розпорядження. Крім того, п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/3273 від 16.12.2004 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення” рекомендовано судам України врахувати те, що граничний рівень торговельної надбавки на лікарські засоби та вироби медичного призначення повинен встановлюватися в процентному відношенні до оптової ціни виробника (митної вартості), оскільки інших граничних тарифів та порядку їх визначення законодавством не передбачено.
Відповідач в запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують, мотивуючи наступним. Розпорядження КМДА від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення” зареєстровано в Управлінні юстиції 11.07.2002 р. за № 51/454, а отже згідно Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” набув чинності через 10 днів після його реєстрації. При перевірці формування роздрібних цін на лікарські засоби, що були отримані від комерційних підприємств України, виявлено порушення позивачем вимог п. 1.2 Розпорядження КМДА від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення”, що призвело до необґрунтованого одержання ТОВ „Время+” виручки за період з 01.05.2005 р. по 01.05.2006 р. в розмірі 306,28 грн., яка згідно ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” підлягає вилученню у доход бюджету разом зі штрафом у двократному розмірі.
В судовому засіданні 06.07.2007 р. представник позивача звернувся із уточненнями позовних вимог (від 06.07.2007 р. вих. № 31), згідно яких просить визнати недійсним (як такий, що базується на розпорядженні КМДА, яке не набрало чинності і не може бути застосоване) акт перевірки № 236 від 10.05.2006 р. Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві ТОВ „Время+” та прийнятих на його підставі: висновок про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ТОВ „Время+”; рішення № 61 від 15.05.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; претензію № 152-07/3-571 від 15.05.2006 р. на суму 918,84 грн.; припис № 65 від 15.05.2006 р. про усунення порушення державної дисципліни цін; постанову № 45 від 15.05.2006 р. по справі про адміністративне правопорушення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві було проведено перевірку формування та застосування цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення на ТОВ „Время+” за період з 01.05.2005 р. по 01.05.2006 р., за результатами якої складено акт від 10.05.2006 р. № 236.
Відповідачем за наслідками вказаної перевірки було прийнято висновок про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ТОВ „Время+”, яким запропоновано винести рішення про застосування економічних санкцій на загальну суму 918,84 грн., яка підлягає вилученню до бюджету відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, в тому числі штраф в розмірі 612,56 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем 15.05.2006 р. було прийнято рішення № 61 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у ТОВ „Время+” в доход державного бюджету суму 306,28 грн. та штраф в сумі 612,56 грн.
15.05.2006 р. було прийнято та направлено ТОВ „Время+” припис № 65 про усунення порушення державної дисципліни цін, яким Відповідач вимагає усунути встановлене порушення дисципліни цін та привести ціни у відповідність до вимог чинного законодавства.
В ході проведення вибіркової перевірки формування роздрібних цін на лікарські засоби, які були отримані від комерційних підприємств України, було виявлено порушення товариством вимог п. 1.2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення” в частині завищення затвердженого рівня роздрібної торговельної надбавки. Підприємством при формуванні цін при роздрібній реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення застосовувалися торговельні надбавки в розмірі від 27,0 до 40,0 відсотків, що перевищує граничний розмір на 2,0 –15,0 відсотків. Завищення роздрібних цін складає від 0,01 до 2,13 грн. за одиницю. Сума необґрунтовано одержаної виручки за період з травня 2005 р. по квітень 2006 р. становить 306,28 грн.
Враховуючи зазначене, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у їхній сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно ж до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Так, пунктом 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють), зокрема, граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, - на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти, - на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок;
Відповідно до вказаної постанови Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядженням від 2 липня 2002 року № 1292 „Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення” (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 11 липня 2002 р. за N 51/434), пунктом 1.2 якого встановлено, що граничний рівень роздрібної надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, на рівні не вище ніж 25 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.
Питання визначення митної вартості регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України".
Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем, що при нарахуванні надбавок позивачеві відповідач виходив з фактичної відпускної ціни продавця, яку зафіксовано в бухгалтерських документах позивача (покупця) відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні" і митна вартість товару при нарахуванні торговельної надбавки відповідачем не застосовувалася. Позивач же нараховує торговельну націнку від оптової ціни виробника, яку зазначено в накладних поставника (продавця товару) і яка відрізняється від відпускної ціни, зазначеної в тих же накладних. З акту перевірки вбачається нарахування відповідачем надбавки в розмірі 25 % саме до "митної вартості", як і визначено нормативними документами, а не за відпускною ціною, як вважає відповідач.
Таким чином, відповідачем не застосовано при здійсненні перевірок підприємства відповідача порядку формування ціни від митної вартості.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До того ж, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення” було зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 11.07.2002 р. за № 51/34 та опубліковано в щотижневику „АПТЕКА”, № 29 за липень 2002 р.
Відповідно до ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” визначено, що нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
При цьому, ч. 5 цієї норми визначено, що нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Згідно ст. 22 Закону України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Рішенням Київської міської ради III сесія XXIII скликання від 4 лютого 1999 року № 138/239 „Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів” встановлено, що рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Частиною 3 ст. 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
За таких обставин, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 р. № 1292 „Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення” не було доведено до відома населення в порядку визначеному чинним законодавством України, то такий нормативно-правовий акт є нечинним, а отже не створює жодних правових наслідків, зокрема також для позивача.
Суд враховує, що статтею 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оскільки рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 15.05.2006 р. № 61 ґрунтуються на акті, який не відповідає чинному законодавству, господарський суд м. Києві дійшов висновку про те, що таке рішення є незаконним.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність свого рішення в частині застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни та припису № 65 від 15.05.2006 р. про усунення порушення державної дисципліни відповідач суду не довів.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсними (нечинними) акт перевірки № 236 від 10.05.2006 р. Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві ТОВ „Время+” та прийнятих на його підставі: висновок про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ТОВ „Время+”; претензію № 152-07/3-571 від 15.05.2006 р. на суму 918,84 грн., а також постанову № 45 від 15.05.2006 р. по справі про адміністративне правопорушення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій и бездіяльності.
Акт перевірки № 236 від 10.05.2006 р. Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві ТОВ „Время+”, : висновок про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ТОВ „Время+”; претензія № 152-07/3-571 від 15.05.2006 р. на суму 918,84 грн. не є рішенням суб’єкта владних повноважень –відповідача (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру, а тому спір про визнання акту перевірки, висновку про вилучення в доход бюджету сум, претензія недійсними не належить до адміністративної юрисдикції.
Згідно ч. 1 ст. 18 КАС України справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Отже, господарському суду м. Києва позовні вимоги в частині оскарження постанови № 45 від 15.05.2006 р. по справі про адміністративне правопорушення не підсудні.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 61 від 15.05.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Визнати недійсним припис Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 65 від 15.05.2006 р. про усунення порушення державної дисципліни цін.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Время+” судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Митрохіна
Дата підписання повного тексту постанови 03.08.2007