НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                                РІШЕННЯ

                                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ        

 19 жовтня 2010 року              справа № 2-1168-10                м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

                         головуючого                                      судді Ференс-Піжук О.Р.,

                                 при секретарі                                               Ковальчук О.М.,

                             за участю позивача                                      ОСОБА_1,

                 представник позивача                      ОСОБА_2,

                 відповідача                                                    ОСОБА_3,

                             представника відповідачів                          ОСОБА_4,

                             представника органу опіки

                             та піклування                                                Зектер Л.А.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про вселення у квартиру, усунення перешкод у користуванні житлом, виселення без надання іншого житлового приміщення та визначення порядку користування житловим приміщенням,-

встановив:

           11 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7  про вселення у квартиру, усунення перешкод у користуванні житлом, виселення без надання іншого житлового приміщення та визначення порядку користування житловим приміщенням.

           Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2000 року нею було куплено квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана позивачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, тому вважає, що їй належить ? частка даної квартири.  Після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_3, 08 травня 2007 року, він чинив їй перешкоди у користуванні даною квартирою і рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 березня 2008 року їй виділено в користування житлову кімнату площею 10,00 м.кв., відповідачу ОСОБА_3 разом із синами ОСОБА_8 та ОСОБА_3 житлові кімнати площею 16,1 м.кв. та 12,3 м.кв. Підсобні приміщення, а саме кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишено у загальному користуванні, а також зобов’язано ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкод у користуванні житловою кімнатою та підсобними приміщеннями. Проте відповідач ОСОБА_3 вселив в дану квартиру без згоди позивача ОСОБА_7 разом з її дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10  Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 створює їй та її дитині від другого шлюбу ОСОБА_6 нестерпні умови проживання в спірній квартирі, відповідач неодноразово бив її і тому вона разом з дитиною змушена була переїхати  до своєї матері де і проживає і по даний час. Просить суд вселити її разом з дочкою у квартиру № 69 в будинку № 34, що на 15-мікроайоні в м. Нововолинську. Встановити порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_1 виділивши їй  та її дочці ОСОБА_6  житлову кімнату площею 10,00 м.кв., разом з лоджією, що прилягає до неї. ОСОБА_3 Володимировимчу разом з синами ОСОБА_11 та ОСОБА_8 – кімнати площею 12,3 м.кв. та 16.1 м.кв. та лоджію, що прилягає до кімнати площею 12,3 м.кв. Підсобні приміщення, а саме кухню, коридор, ванну кімнату, туалет та комору залишити в загальному користуванні. Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод їй та її дочці ОСОБА_6 у користуванні житловою кімнатою площею 10,00 м.кв., лоджією, що прилягає до неї та підсобними приміщеннями. Виселити ОСОБА_7 та її двох дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Стягнути з відповідачів в її користь судові витрати по справі в сумі 1111,10 грн., з них 8,50 грн. сплаченого судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1065,60 грн. витрат на правову допомогу.

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги змінили, просили суд встановити порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_1 виділивши їй в користування та дочці ОСОБА_6 житлову кімнату площею 10,00 м.кв., разом з лоджією, що прилягає до неї. ОСОБА_3 Володимировимчу разом з синами ОСОБА_11 та ОСОБА_8 – кімнати площею 12,3 м.кв. та 16.1 м.кв. та лоджію, що прилягає до кімнати площею 12,3 м.кв. Підсобні приміщення, а саме кухню, коридор, ванну кімнату, туалет та комору залишити в загальному користуванні. Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод їй та її дочці ОСОБА_6 у користуванні житловою кімнатою площею 10,00 м.кв., лоджією, що прилягає до неї та підсобними приміщеннями. Виселити ОСОБА_7 та її двох дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Стягнути з відповідачів в її користь судові витрати по справі в сумі 1111,10 грн., з них 8,50 грн. сплаченого судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1065,60 грн. витрат на правову допомогу.

           Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 позов  визнали частково, не заперечують щодо виселення ОСОБА_7 із спірної квартири. Щодо встановлення порядку користування спільною власністю сторін, вважають, що підстав для задоволення таких вимог немає, оскільки  з визначенням такого порядку, будуть порушені права власників на повноцінне користування власністю.

     Відповідач ОСОБА_7 позов щодо її виселення з квартири, яка належить ОСОБА_1. та ОСОБА_3 визнала, не заперечує щодо звільнення квартири і виселення по місцю реєстрації разом з чоловіком ОСОБА_3 Зазначила, що її сини від першого шлюбу не проживають у спірній квартирі і тому підстав  для вирішення питання судом не вбачає.  

           Представник органу опіки і піклування Зектер Л.А. пояснила, що підстав для виселення неповнолітніх синів ОСОБА_7 із спірної квартири не вбачає, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо постійного проживання вказаних осіб у квартирі, яка належить на праві власності позивачу Кривов?яз  В.В. та ОСОБА_3

           Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, кожен окремо показали, що ОСОБА_1 з своєю дочкою ОСОБА_14 проживають у своєї матері, ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 оскільки відповідач ОСОБА_3 постійно бив та ображав позивача ОСОБА_1 та не давав можливості безперешкодно проживати в спірній квартирі, яка належить на праві власності сторонам ОСОБА_1. та ОСОБА_3

           Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів та їх представника, думку представника органу опіки і піклування, показання  свідків, дослідивши матеріали письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є підставним і підлягає до задоволення частково.

           Згідно положень ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

            Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

             Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 31 березня 2000 року, позивач ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).

            Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

                Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.  Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

               Згідно довідки Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області від 06 серпня 2010 року № 2423, позивач ОСОБА_1 за період з 25.02.2008 року по 17.11.2009 року десять разів зверталась в Нововолинський МВ УМВС зі скаргами на неправомірну поведінку ОСОБА_3 (а.с. 23).

             Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.            

            Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

            Враховуючи наведені  вимоги закону, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково і зобов’язує ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_6 перешкод у користуванні лоджією, площею 1,8 м.кв., що прилягає до кімнати, площею 10,00 м.кв. в квартирі АДРЕСА_1 та виселяє ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

            Щодо вимог позивача про встановлення порядку користування жилою квартирою АДРЕСА_1 то даний спір не підлягає розгляду, оскільки рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 березня 2008 року це питання вирішено і рішення суду набрало законної сили.

    Суд відмовляє у позові в частині виділення у користування  позивачу лоджії площею 1,8 м. кв., оскільки це приміщення розташоване у квартирі, що перебуває у спільній  власності сторін.

          Суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі по 4 (чотири) грн. 25 коп., та по 18 (вісімнадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і по 350 (триста п’ятдесят) грн.. витрат на правову допомогу, всього по 372 (триста сімдесят дві) грн.. 75 коп. з кожного.

            Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 368, 369, 386, 391 ЦК  України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.    

    Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_6 перешкод у користуванні лоджією, площею 1,8 м.кв., що прилягає до кімнати, площею 10,00 м.кв. в квартирі АДРЕСА_1.

          Виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

         В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_7 в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі по 4 (чотири) грн. 25 коп., та по 18 (вісімнадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і по 350 (триста п’ятдесят) грн.. витрат на правову допомогу, всього по 372 (триста сімдесят дві) грн.. 75 коп. з кожного.

    Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                         підпис    

Згідно з оригіналом

Рішення не оскаржувалося  до апеляційного суду Волинської області та набрало законної сили 02 листопада 2010 року.

Суддя                                                                 О.Р.Ференс-Піжук.