Справа  № 2-3703\10р.            

              РІШЕННЯ

                                                                      Іменем України  

5 листопада  2010 р.  Саксаганський   районний  суд   міста   Кривого Рогу

 в складі  головуючого -  судді Ан О.В.        

при секретарі – Плахотіній  Л.І.

 за  участю представника позивача - ОСОБА_2

                    представника відповідача -  Ратушної Ольги Вікторівни                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  суду  в    м. Кривому Розі  цивільну  

справу за позовом: ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»  про відшкодування моральної шкоди, суд

                                                              В С Т А Н О В И В:                      

        Позивач звернувся  до  суду  з  позовом  про  відшкодування  моральної шкоди,  причиненої  в результаті   отримання  професійного захворювання.   В обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що з 1998р.  працював прохідником на шахті «Октябрська» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». В 2008р. звільнений в зв'язку з виходом на пенсію. Рішенням  ЛЕК Українського науково-дослідного інституту  промислової  медицини йому було встановлено від 10.01.08р. професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна і попереково – крижова на фоні спондилоартрозу, нестабільності сегменту  з вираженими статико - динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу, деф. артрозу і періартрозу ліктьових суглобів, деф. артрозу дрібних суглобів кистей, деф. артрозу колінних суглобів; периферичний нейроваскулярний синдром верхніх і нижніх кінцівок. В результаті отримання профзахворювання було складено Акт розслідування  професійного  захворювання   №  12,  в пункті 17 Акту…  встановлено, що причиною  профзахворювання явилась робота в умовах важкої фізичної  праці, що перевищувала гранично допустимий рівень, в пункті 19 Акту зазначено, вину адміністрації ВАТ «Криворізький залізорудний  комбінат», порушення вимог ст..13 Закону України «Про охорону праці» та ст..153 КЗпроП України. В 2008р. по  висновку  МСЕК йому первинно встановлено 35% втрати професійної  працездатності. При наступному переогляді в 2009р. відсоток втрати працездатності залишився у тому ж розмірі і встановлений на безстроково, його визнано  інвалідом  3 групи. Позивач зазначив, що саме з вини підприємства – відповідача, він втратив працездатність, являється інвалідом, по причині вищезазначеного змушений переносить фізичні болі, а звідси і моральні переживання: турбують болі в шийному та попереково – крижовому відділі хребта, оніміння кінцівок, утруднена хода, внаслідок больового синдрому, головний біль. В  результаті в його житті   виникли    вимушені  зміни, тому він змушений  докладати  багато  зусиль  для організації  свого  життя.  Так,  для   недопущення  погіршення  стану  свого   здоров’я  змушений  постійно проходити курс лікування, але покращення в стані здоров’я він не відмічає.            Причинену моральну шкоду позивач оцінює в сумі  173 000 гривень та просить стягнути  зазначену  суму з підприємства – відповідача.

          У судовому засіданні представник  позивача ОСОБА_2 підтримала  позовні  вимоги,           зіслалася  на  обставини  вказані  в  позовній  заяві, просить  при  винесені  рішення  врахувати – що  з  вини  підприємства – відповідача,  позивачу  заподіяна  шкода  здоров’ю, він втратив 35 відсотків  професійної працездатності безстроково, являється інвалідом 3 групи, постійно звертається за допомогою лікарів, що підтверджується виписними епікризами, вказала, що  наслідки  професійного  захворювання  змінили рівень  його життєвої діяльності, він змушений  прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності. Пояснила, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично - допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання через отримане  профзахворювання.

          Представник відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»  позов  не  визнала  та  суду  пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту.     Також суду  пояснив, що підприємство вважає, що позивачем не  доведено  факт  заподіяння  йому моральної  шкоди,   не  надано  доказів які  підтверджують   глибину  фізичних  та  моральних  страждань,  погіршення  його  здібностей,  не  надано доказів  про перенесення  позивачем  моральних  страждань  та  переживань,  позивач  не  обґрунтував   розмір  моральних  страждань  та  переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках  працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконання трудових обов’язків , встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювання. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також -  про зміну образу і якості життя в зв’язку з профзахворюванням. Згідно ст.. 9 Закону  України «Про охорону  праці»  відповідальність  за шкоду,  заподіяну  працівникові перекладено із  роботодавця  на  страховика.  Вони  сплачують  певну  суму   страхових  внесків  і  не  несуть матеріальних  затрат  у  разі  нещасного  випадку, тому  що  ці  відносини  регулюються  нормами соціального  забезпечення – Законом України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».            Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.                                            

   Суд дослідив матеріали справи:

-  копію трудової книжки ( на  а.с. 5- 10) , згідно  якого  ОСОБА_4 29.06.1984 року  був прийнятий  підземним  гірноробочим 2 розряду дільниці  №1 шахти ім.. Артема, згодом  переводився  на посаду  бурильника, з  16.11.1998 року  прийнятий  прохідником  6 розряду шахти « Октябрская»  з  повним  робочим днем  на  підземних роботах, звільнений 02.10.2008 року   за  власним  бажанням,  в зв»язку  з  виходом на пенсію;

 -  санітарно – гігієнічна характеристика  умов  праці ( на  а.с. 11) . згідно  якої  пил з вмістом   ренію  діоксану  значно перевищував  гранично допустиму норму,   не відповідали нормам температура повітря,  вологість ,  швидкість руху  повітря,  фактичне значення  еквівалентного рівня  віброшвидкості, важкості  праці  в тому  числі навантаження на  руки,  при нахилах   корпусу,  не зручної  пози.

-  акт розслідування  хронічного професійного захворювання ( на  а.с. 13) , згідно якого

ОСОБА_4  встановлено діагноз: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні спондилоартрозу, нестабільності сегменту L1-L2 (ретроспондилолістез L1 на Змм) з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст., деф. артрозу і періартрозу ліктьових суглобів ПФ першого ст., деф. артрозу дрібних суглобів кистей, деф. артрозу колінних суглобів ПФ другого ст.; периферичний нейроваскулярний синдром верхніх і нижніх кінцівок. М54.;   причина  професійного захворювання  робота  впродовж  19 років  7  місяців  в умовах важкої  праці  та  несприятливого мікроклімату;  законодавство  про охорону  праці, гігієнічні  регламенти та  нормативи порушені (  ст..  13 Закону  «  Про охорону  праці» та  ст..  153  КЗ  про П  України)   керівництвом  шахти  Артем 1  РУ  ім.. Кірова ВО  Кривбассруда,  ШУ « Октябрская»  ВО  «Кривбассруда» та  ВАТ « КЗРК» ,  

- направлення на огляд у МСЕК ( на а.с.16), згідно якого адміністрація шахти «Октябрская» направила ОСОБА_4 на огляд з діагнозом: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні спондилоартрозу, нестабільності сегменту L1-L2 (ретроспондилолістез L1 на Змм) з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст., деф. артрозу і періартрозу ліктьових суглобів ПФ першого ст., деф. артрозу дрібних суглобів кистей, деф. артрозу колінних суглобів ПФ другого ст.; периферичний нейроваскулярний синдром верхніх і нижніх кінцівок;

- виписку з огляду МСЕК ( на а.с. 17),згідно якого 17.09.2008р. ОСОБА_4  первинно встановлена 3 група інвалідності та 35% втрати професійної працездатності в зв»зку з профзахворюванням;

- довідку МСЕК ( на а.с.18)згідно якої ОСОБА_4 09.01.09р. повторно встановлена  3 гр. інвалідності безстроково, протипоказана важка праця, вимушена поза, довга ходьба;

- довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності ( на а.с.18), згідно якої ОСОБА_4  09.01.2009р. повторно встановлена 3гр. інвалідності, 35% втрати професійної працездатності, потребує  санаторно-курортного лікування, медикаментозного лікування, ЛФК, масаж.

-  виписку з історії хвороби ( на а.с.19), згідно якої ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 18.11 по 03.12.04р. з діагнозом: вегетативна поліневралгія рук з акроангіопазмомами, плечолопатковий поліатроз помірним болевим индромом С справа 2,зліва 1 ДА і неіатроз ліктьових суглобів ПФ 1. ХР.вертеброгенна люмбоішіалгія зліва з помірно виражена на фоні спондіартрозу, полісигмінтарної дископатії, нестабільність сигмент L1-L2 з ретролістерозом  L1 на 0.3 см,;

- виписний епікриз (  на а.с.22),згідно якого ОСОБА_4 О. перебував на лікунні з 16.06 по 30.06.06р. з діагнозом: загострення хронічної вертеброгенної шийної та п/крижова полірадикулопатії з помірно вираженим болевим сидромом і статикодинамічними порушеннями . вегетативна полінервопатія;

-  виписка з історії хвороби ( на а.с. 23),згідно якої ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 12.10. по 02.11.06 р.з діагнозом: вегетативна поліневралгія рук з акроангіопазмомами, плечолопатковий поліатроз помірним болевим синдромом С справа 2,зліва 1 ДА і неріатроз ліктьових суглобів ПФ 1. ХР.вертеброгенна люмбоішіалгія злва з помірно виражена на фоні спониартрозу, полісигмінтарної дископатії, нестабільність сигмент L1-L2; скаржився на  стійкий біль,відчуття важкості в пкрижовому  відділі хребта з віддачею в ноги, переважно ліву, постійний біль в лівому стегні постійне відчуття затерпання правої ноги, постріли переважно в ліву ногу при ходьбі, біль та  обмеження рухів, хрусткість в плечових  та ліктьових суглобах;

- виписка з історії хвороби ( на а.с. 24),згіно якої ОСОБА_4 пербував на лікуванні  змомами, плечолопатковий поліатроз помірним болевим синдромом С справа 2,зліва 1 ДА і неіатроз ліктьових суглобів ПФ 1. ХР.вертеброгенна люмбоішіалгія злва з помірно виражена на фоні спондіартрозу, полісигмінтарної дископатії, нестабільність сигмент L1-L2; скаржився на  стійкий біль, відчуття важкості в пкрижовому  відділі хребта з віддачею в ноги, переважно ліву, постійний біль в лівому стегні постійне відчуття затерпання правої ноги, постріли переважно в ліву ногу при ходьбі, біль та  обмеження рухів, хрусткість в плечових  та ліктьових суглобах;

- картку умов раці ( на а.с.42), згідно якого досліджено ШУ ш.Родіна.

    Дослідивши докази, суд вважає  картку умов праці на а.с.42, неналежним доказом, оскільки суду не надано доказів, що позивач працював н зазначеній дільниці. Решту доказів суд вважає належними та допустимими та приймає їх.

                 Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленим факт втрати позивачем професійної працездатності, встановлення інвалідності, вину підприємства в заподіянні позивачу  шкоди, істотних вимушених змін в життєвих стосунках.            

           Згідно запису в  трудовій книжці позивача, встановлено, що з 16.11.1998р. працював прохідником на шахті «Октябрська» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». 02.10.2008р. звільнений в зв'язку з виходом на пенсію.         Відповідно Санітарно – гігієнічної характеристики умов праці  Жовтневого району № 113  від 27.06.2006р. зазначено, що на робочому місці позивача було перевищення гранично – допустимих норм, а саме: перевищення гранично - допустимих норм - фізичного навантаження: піднімання та переміщення вантажів 41 – 60 кг при нормі 30кг, нахили тулубу 134 – 186 разів при допустимій нормі 100.                             Комісією  в  складі   представників: керівництво ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»,  санітарно-епідеміологічної станції Жовтневого району,  Фонду  соціального  страхування  від  нещасних випадків…, проведено розслідування  та  складено  Акт  розслідування № 12 професійних  захворювань   від  09.06.2008 р., згідно пункту 17  Акту… встановлено, що причиною профзахворювань є тривалий стаж  роботи  в умовах підвищеного рівня фізичного перенавантаження, в пункті  19 Акту…  зазначено, що винним  в  професійних  захворюваннях  є:  адміністрація ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»  порушило  ст.. 153 КЗпроП та ст.. 13 ЗУ «Про охорону праці».                     17.09.2008р. по  висновку  МСЕК позивачеві первинно встановлено 35%  втрати професійної  працездатності. При наступному переогляді 09.10.2009р. відсоток втрати працездатності залишився у тому ж розмірі і встановлений на безстроковий термін. Його визнано  інвалідом  3 групи. Лікарями противопаказано: важка праця, вимушена поза, довга ходьба.                                                 Згідно наданих виписних епікризів, позивач в результаті отримання профзахворювання, неодноразово знаходився на лікуванні в 6 – й міській лікарні та в Українському науково – дослідному  інституті промислової медицини міста Кривого Рогу, де тривалий час перебував на стаціонарному та проходив амбулаторно лікування. Відповідно медичних документів лікарями рекомендовано: спостереження лікарів; щорічні курси відновної терапії, оздоровлення в санаторії – профілакторії, медикаментозне лікування.    

           Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні  трудових  обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, винним в отриманні позивачем профзахворювання є підприємство - відповідач. В результаті позивач  втратив працездатність в розмірі 35% безстроково, являється інвалідом 3 групи, постійно проходить стаціонарно лікування, переносить  фізичний  біль та моральні переживання. При вказаних  обставинах  суд  вважає, що наслідками профзахворювання  порушено звичайний  для  нього спосіб життя, вимушений витрачати  додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання.

           Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду.  Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично - допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії  при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач. Доводи відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України  „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки  правовідносини сторін виникли в вересні 2008 року, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.     Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.  Ст. 153 кодексу законів про працю України встановлено, що «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Ст. 173 кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.     Ст. 237-1 кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих  зв,язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя.                                                          

           Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд  приймає до уваги  час праці позивача в  тяжких умовах праці у відповідача, неважне відношення позивача до збереження свого здоров»я, виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 173 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін  життєвих зв'язків, а саме 35% втрати професійної працездатності на безстроковий термін, групу інвалідності, вказані зміни потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства в отриманні професійного захворювання позивачем.

    Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача – 35% безстроково, інвалідність 3 групи,  стан його здоров'я,  наслідки  які  можуть  наступити,   тяжкість вимушених  змін  в його  житті,  тривалість  страждань  і переживань, суд  вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання позивачеві ОСОБА_4  слід  призначити у розмірі  20000грн.,  що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням,  які  він зазнає,  а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про державне  мито» позивача у справі  звільнено  від  державного  мита. Відповідно о ст.88 ЦПК України судові витрати належить стягнути з відповідача.

Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р,, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпроП України, суд

                                                                     В И  Р І Ш І В:

 Позов задовольнити  частково.

        Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь   ОСОБА_4 20000гр-н в рахунок  відшкодування моральної  шкоди.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» судовий збір 7 гр-н 50 коп. та 7 гр-н ІТЗ в дохід держави.

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з моменту винесення подачею апеляційної скарги.

             Головуючий  судя                                     Ан О.В.