№ 2- 814

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  10 листопада 2010 року                                                         Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки Дніпропетровщини про стягнення суми боргу, моральної шкоди і витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 березня 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача КС Дніпропетровщини про стягнення суми боргу за договором вкладу коштів, моральної шкоди та витрат, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилався на те, що 18 лютого 2008 року та 25 грудня 2008 року він уклав з відповідачем договори про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на загальну суму 50000 грн. і 60000 грн. строком на 12 місяців. Цей термін закінчився, строк договорів не подовжувався. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому його гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними, йому завдана матеріальна і моральна шкода та просив зобов’язати відповідача виконати умови укладених між ними договорів та повернути йому кошти, а саме стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. і 60000 грн. – не повернені вклади, 18493 грн. 15 коп. і 12758 грн. 63 коп. – не виплачені проценти за користування вкладами, 11017 грн. 91 коп. і 5648 грн. 11 коп. – пеня, 624 грн. 38 коп. – судовий збір і 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, моральну шкоду, задовольнивши позов в повному обсязі.

         Представник відповідача КС Дніпропетровщини в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без відповідача згідно ст. 169 ЦПК України і винесення заочного рішення згідно ст. 224 ЦПК України.

    З’ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

    В судовому засіданні встановлено, що 18 лютого 2008 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем КС Дніпропетровщини договір № 8-0402-Д та 25 грудня 2008 року договір № 8-0312-Д про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на загальну суму 50000 грн. і 60000 грн. (відповідно) строком на 12 місяців, вказані кошти передані відповідачу, встановлена процентна ставка користування коштами позивача – 20% і 21.5% річних. Умови договорів почали виконуватися. Цей термін закінчився, строки договорів не подовжувалися. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому його гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено.

Відповідно до умов договору сторін відповідач зобов'язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.

Згідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Використовуючи це право, після закінчення дії договорів позивач звернувся з заявою до відповідача з вимогою у зв'зку зі спливом строку дії договору вкладу № 8-0402-Д і договору вкладу № 8 – 0312 – Д повернути суми вкладів та нараховані на них проценти. На 19 лютого 2009 року і до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу суми вкладів з нарахованими процентами. Вищезазначені дії відповідача порушують безпосередньо ч. 2 ст. 1060 ЦК України та умови договорів вкладу сторін, згідно яких відповідач зобов'язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.

Крім вищезазначених норм, відповідач порушує ст. 629 ЦК України, згідно якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, тобто в даному випадку відповідач в обов'язковому порядку повинен виконувати перед позивачем умови договорів вкладів № 8-0402-Д і № 8-0312-Д. Таким чином, відповідач на 19 лютого 2009 року повинен повернути позивачу вклад у розмірі 50000 грн., вклад 60000 грн. та нараховані проценти, чого зроблено не було, договорами передбачено і штрафні санкції в вигляді пені.

Щодо валюти виконання зобов'язання та ціни позову, то це обґрунтовується наступним. У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України - «Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях». В даному випадку грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в гривнях, що підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату. Відповідно вкладник вимагає стягнути вклад у тій валюті, в якій банк повинен був виконати зобов'язання, а саме у гривнях.

    Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договорами сторін умови виконав в повному обсязі; відповідач укладав договори, приймав кошти і зобов’язувався їх виконати у відповідності до норм чинного законодавства незалежно від мораторію та інших чинників, тому відповідач мав можливість виконати умови договорів і повернути вклад позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

    Статтею 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Згідно п. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовується положення про договір банківського рахунку. Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом. Відповідно до умов договору сторін відповідач зобов’язується повністю повернути вклад по закінченню терміну договору. Таким чином, відразу після закінчення дії договорів у відповідача виник обов’язок по поверненню вкладів позивачу. Відповідно до умов договорів сторін відповідач несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов’язань.

Ст. 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він не довів вину відповідача, не надав доказів причинно-наслідкового зв’язку між діями (винними, а не будь-якими) третіх осіб, відповідача та начебто завданою шкодою. А в уточненому і доповненому позові взагалі така вимога відсутня (хоча від неї позивач в передбаченому законом порядку не відмовлявся).

    Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

         Таким чином неправомірними діями відповідача, пов’язаними з невиконанням умов договорів, позивачу було завдано майнової шкоди, яка знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач не заперечує домовленості договору і зобов’язання стосовно позивача, але і не довів законність утримання в себе вкладу позивача, твердження відповідача про наявність інших причин чи обставин не є зобов’язанням і є припущенням можливого не виконанням умов договору з боку цього відповідача.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з кредитної спілки Дніпропетровщини на користь ОСОБА_1 по обом договорам 50000 грн. і 60000 грн. – не повернені вклади, 18493 грн. 15 коп. і 12758 грн. 63 коп. – не виплачені проценти за користування вкладами, 11017 грн. 91 коп. і 5648 грн. 11 коп. – пеня, 624 грн. 38 коп. – судовий збір і 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 62242 грн. 49 коп., в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити, а також стягнути з кредитної спілки Дніпропетровщини на користь держави судовий збір 1075 грн. 62 коп.

 Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 22, 526, 530, 533, 1058-1061, 1068 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з кредитної спілки Дніпропетровщини на користь ОСОБА_1 50000 грн. і 60000 грн. – не повернені вклади, 18493 грн. 15 коп. і 12758 грн. 63 коп. – не виплачені проценти за користування вкладами, 11017 грн. 91 коп. і 5648 грн. 11 коп. – пеня, 624 грн. 38 коп. – судовий збір і 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 62242 грн. 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до кредитної спілки Дніпропетровщини про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з кредитної спілки Дніпропетровщини на користь держави судовий збір 1075 грн. 62 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -