ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 жовтня 2010 року < Час проголошення > № 2а-12087/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Мостовій Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЗаступника прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»
простягнення заборгованості
за участю представників сторін:
прокурор: Демиденко Н. П.
від позивача: Данкович О. А. (діє на підставі довіреності від 25.08.2010 року №5084/02)
від відповідача: не з’явився
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18.10.2010 pоку проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Заступник прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті суми збору на обов’язкове пенсійне страхування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко» (далі –ТОВ «Даніко», відповідач) з урахуванням поданої уточненої структури боргу станом на 15.10.2010 року в сумі 40309,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, відповідно до якого сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є обов’язковою для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, відповідач не сплатив страхові внески. В зв’язку з цим, згідно з поданої уточненої структури боргу станом на 15.10.2010 року, загальна сума заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва складає 40309,81 грн.
Представник прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
В судові засідання 30.09.2010 року, 18.10.2010 року відповідач не з’явився, двічі подавав через відділ документального обігу та контролю клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника відповідача та знаходженням у нього матеріалів даної справи та заперечення (вих. №93-а від 12.10.2010 року), в якому зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва невірно розрахувало суму боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Також ТОВ «Даніко»було подано до суду клопотання (вих. №94 від 12.10.2010 року), яким відповідач просив суд: залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві; постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню закону Відділом державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві.
В судовому засіданні 18.10.2010 року представник прокуратури та позивача заперечили проти заявлених клопотань позивача.
Зазначені клопотання судом відхилено, оскільки рішення у даній справі в подальшому не вплине на інтереси та обов’язки Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві.
Враховуючи неодноразове відкладення судового розгляду справи по суті у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника відповідача (хоча клопотання вих. №93 від 14.10.2010 року, клопотання вих. №94 від 12.10.2010 року, заперечення вих. №93-а від 12.10.2010 року були подані представником ТОВ «Даніко»через відділ документального обігу та контролю суду в день судового засідання –18.10.2010 року), наявністю його письмових заперечень в матеріалах справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 18.10.2010 року ухвалив почати судовий розгляд справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
ТОВ «Даніко»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР та статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV.
Під час проведення перевірки своєчасності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва встановлено, що ТОВ «Даніко»має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням поданої уточненої структури боргу станом на 15.10.2010 року, в сумі 40309,81 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»N 1058-ІУ від 09.07.2003 року, страхувальниками відповідно до цього Закону є:
1) роботодавці:
- підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;
- колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону;
- дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11 цього Закону;
- іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 цього Закону;
2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону;
3) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону;
4) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
В силу частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 3 цієї статті встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №02385441, відповідачем 03.02.2010 року отримано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про сплату боргу від 04.01.2010 року № Ю 1037, в якій зазначена загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.01.2010 року в розмірі 7839,89 грн. Дій щодо погашення даної заборгованості відповідач не вчинив, а тому Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва винесло наступну вимогу про сплату боргу від 01.02.2010 року №Ю 1037, в якій зазначена загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.02.2010 року в розмірі 7721,84 грн. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Даніко»отримало дану вимогу 11.02.2010 року, проте не погасило дану заборгованість.
Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва було винесено Рішення №809 від 19.02.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - Рішення), в якому зазначено, що до відповідача застосовано штраф у розмірі 452,83 грн. та нарахована пеня у розмірі 349,43 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва винесено наступну вимогу про сплату боргу від 26.03.2010 року №Ю-1037, в якій зазначена загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 26.03.2010 року в розмірі 44526,62 грн., яку отримав представник відповідача Мельниченко А. О. 26.03.2010 року.
Частина боргу відповідачем сплачена. Як вбачається з поданої позивачем уточненої структури боргу станом на 15.10.2010 року, загальна сума заборгованості ТОВ «Даніко»перед Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва станом на день розгляду справи складає 40309,81 грн.
В поданому ТОВ «Даніко»запереченні на адміністративний позов відповідач зазначив, що сума боргу, заявлена Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва не відповідає дійсності, у зв’язку з тим, що мала місце помилка з боку позивача, допущена при обчисленні заборгованості.
Судом не приймається дане твердження відповідача, оскільки ТОВ «Даніко»після одержання вимог Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про сплату недоїмки не здійснило жодних дій щодо узгодження вимог з позивачем; також судом враховується, що станом на день вирішення даної справи, винесені вимоги про сплату боргу та Рішення ТОВ «Даніко»не оскаржені.
Крім того, невірний (на думку відповідача) розрахунок заборгованості не є підставою для звільнення від обов’язку сплачувати страхові внески, який покладений на страхувальника чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого
Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пунктом 15 даного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до пп. 8 п. 5. Положення, Пенсійний фонд України має право порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України
(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.
Згідно ст.ст. 57, 60 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", а також п. 4 вищезазначеного рішення Конституційного суду України визначено, що прокурор та його заступник має право подавати позови до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, в чому визначається порушення інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»(03151, м. Київ, вул. Аеродромна, буд.14, код ЄДРПОУ 33492298) на користь Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва (03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-а, р/р 256023122613 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 32102697) суму боргу в розмірі 40309 (сорок тисяч триста дев’ять) грн. 81 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І. П. Васильченко
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 23.10.2010 року