ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 вересня 2010 р. (15:35)Справа №2а-11457/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В. ,
при секретарі Сподарик Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в АР Крим
про визнання незаконними дій та скасування постанови,
за участю:
від позивача – ОСОБА_1,
від відповідача – не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 03.09.2010 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в АР Крим про визнання незаконними дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. та скасування постанови Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. від 03.02.2010 року.
Ухвалою суду від 06.09.10р. відкрито провадження в адміністративній справі та відповідачу запропоновано надати суду заперечення проти позову та документи на підтвердження своїх доводів, які в нього є. В ході підготовчого провадження судом з’ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем та враховуючи строки розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, визначені ст. 181 КАС України, справу призначено до розгляду на 13.09.2010 р.
13.09.2010 року у судове засідання сторони не прибули, явку вповноважених представників не забезпечили. Відповідач заперечення проти позову суду не надав через неявку відповідача відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 128 КАС України розгляд справи відкладено на 22.09.2010 року.
У судовому засіданні 22.09.2010 р. позивачка позов підтримала, просила його задовольнити. Від відповідача надійшло клопотання заперечення, яким він позов не визнав, просить у задоволенні позову відмовити, справу розглядати без участі їх представника (а.с.12-13).
Дослідивши матеріали, справи суд приходить до висновку, що перешкод для розгляду справи в судовому засіданні 22.09.2010 року не має та вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності судом з’ясовано, що позивач відповідно положень статей 7, 11, 111 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавчу службу» є стороною виконавчого провадження на користь якої видано виконавчий документ, діючи на захист своїх законних прав, свобод та інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій державного виконавця незаконними щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2а-1090/2010 р.
Дійсний позов розглядається судом відповідно до статті 181 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України як спір фізичної особи із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та, згідно до частини другої статті 18 цього Кодексу, оскільки однією із сторін справи є орган державної влади, цей спір підсудний окружним адміністративним судам.
Відповідно до згаданої статті 181 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Враховуючи дії позивача з оскарження бездіяльності суб’єкту владних повноважень до адміністративного суду, докази на підтвердження чого наявні в матеріалах справи (а.с.6-9, 14-24), суд знайшов дотримання позивачем строків звернення до суду з оскарження дій та бездіяльності суб’єкту владних повноважень, що встановлені ст. 99 КАС України.
Позивач у позовній заяві просить: визнати дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. незаконними та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І..
04.08.2010 року Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2а-1090/2010 р. у зв’язку з чим відповідно до п. 11 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ без виконання (а.с.8).
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що зазначені дії, вдіяно ним за результатами вчинення усіх, передбачених законом дій по виконанню рішення суду Ялтинського міського суду АР Крим від 03.02.2010 року по справі № 2а-1090/2009 р. (а.с.12-13).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 03.02.2010 року зобов’язано Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) до досягнення нею трирічного віку за період січень-грудень 2009 року у розмірі 5 274 грн (а.с.6-7).
Судові рішення, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України ухвалюються іменем України є обов’язковими до виконання на всій території України.
Умови та порядок виконання на всій території України судових рішень визначаються Законами України від 21.04.99р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» та від 24.03.98р. № 2020/98-ВР «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Державними виконавцями, згідно положень ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу», є: заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальник підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міст обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється, відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчих документів, до яких п. 1.ч. 2 цієї статті Закону віднесено й виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів.
З огляду на положення ст.ст. 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
За заявою позивача від 18.02.10 р. (а.с.15) постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2010 р. (а.с.16) відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Ялтинського міського суду АР Крим від 16.02.10 р. (а.с.14) та надано строк для добровільного виконання судового рішення.
У зв’язку із невиконанням добровільно без поважних причин зазначеного судового рішення Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевою Н.І. 08.06.10 р. накладено штраф у розмірі 340,00 грн., про що свідчить копія постанови про накладення штрафу (а.с.18).
23.06.2010 р. з Окружного адміністративного суду АР Крим до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського Управління юстиції надійшла копія адміністративного позову, відповідно до якого Управління праці та Соціального захисту Ялтинської міської ради оскаржило постанову про накладення штрафу від 08.06.10 р. (а.с.19).
29.06.2010 р. Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевою Н.І. прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с.20).
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.07.2010 року по справі № 8321/10/2/0170 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 08.06.2010 р. № 9767-1 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. на Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим (а.с.21-22).
04.08.2010 року поновлено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-1090/2010, про що свідчить копія постанови про поновлення виконавчого провадження (а.с.23) та того ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернуто виконавчий лист заявнику з підстав неможливості виконання без участі боржника (а.с.8,24).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у разі настання підстав для цього, перелічених у ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пп. 4.9.2. п. 4.9. Інструкції про проведення виконавчих дій, у редакції чинній на час прийняття державним виконавцем оскарженої постанови, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.99 р. № 865/4158, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13 до Інструкції), яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або до іншого органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження.
Згідно вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Приписами статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано державний виконавець організує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника накладається штраф.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень адміністративні суди, відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З постанови державного виконавця від 04.08.10 р. вбачається, що підставою її прийняття стало те, що виконання неможливо без участі боржника (а.с.8). Обставину безучастя боржника у постанові не мотивовано. Хоча, із наданих суду відповідачем заперечень на позов – підставою прийняття цієї постанови державним виконавцем стало визнання неправомірними його дій з накладення на боржника штрафу Окружним адміністративним судом АР Крим (справа № 2а-8321/10/2/0170) та скасуванням внаслідок цього постанови державного виконавця про накладення штрафу (а.с.12-13).
Оцінивши викладені обставини в сукупності, суд знаходить необґрунтованим закінчення державним виконавцем виконавчого провадження та винесення відповідної постанови. Виправдань правомірності поведінки державного виконавця суд не знаходить й, аналізуючи положення норм діючого законодавства з питань виконавчого провадження та примусового виконання рішень, визнає дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження безпідставними в частині припинення виконавчого провадження з підстав скасування постанови окружним адміністративним судом про накладення штрафу та визнання його дій такими, що не відповідають положенню закону.
Проаналізувавши положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає про можливість проведення відповідачем виконавчих дій з виконання судового рішення без участі боржника шляхом стягнення визначеного рішенням суду розміру коштів, порушивши про це питання перед судом, яким прийнято рішення, що знаходилось в нього на виконанні, реалізуючи свої обов’язки і права, як державного виконавця. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець для забезпечення виконання рішення має право звертатись до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушити клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Рішення суду, щодо якого було відкрито виконавче провадження не виконано, обставин неможливості виконати рішення суду та вжиття відповідачем усіх дій на його виконання суду не наведені, тому, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та неправомірності розглянутих дій відповідача із закінчення виконавчого провадження. Для повного поновлення порушеного права позивача, щодо якого прийнято судом рішення іменем України та яке є обов’язковим до виконання на всій території України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, визнати дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Зайцевої Н.І. незаконними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2010 року.
Зважаючи, що розмір грошових витрат, які повинні бути компенсовані стороні, судом визначається за клопотанням однієї із сторін, про що суд вирішує у постанові або ухвалі, враховуючи відсутність клопотання сторони щодо розподілу витрат, суд зазначає що позивач не позбавлений права звернення до суду з клопотанням про присудження всіх здійснених стороною документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160, 163, 186, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим із закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-1090/2010 від 17.02.2010 р. Ялтинського міського суду АР Крим та повернення виконавчого листа ОСОБА_1.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 04.08.2010 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-1090/2010 від 17.02.2010 р. Ялтинського міського суду АР Крим, поновивши виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-1090/2010 від 17.02.2010 р. Ялтинського міського суду АР Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку з якого суб’єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша