Справа №2- 8001 / 2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2 листопада 2010 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючого судді:                                                                   Шкоріної О.І.

при секретарі:                                                                            Телегіній Н.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом  Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих пунктів строкового трудового договору,

суд

                                                                В С Т А Н О В И В :

    Позивач Державне підприємство «Антонов» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих пунктів строкового трудового договору від 01.07.2009 року, укладеного між ДП Київський завод «Авіант» та відповідачкою з моменту укладання. Свої вимоги мотивував тим, що укладений строковий трудовий за своїм змістом є трудовим контрактом, що в свою чергу суперечить Галузевій угоді авіаційної промисловості України на 2009 рік, якою доручено керівникам підприємств не застосовувати на підприємствах контрактну форму трудового договору. Пункти 7,8, 14, 14 «а» укладеного з відповідачкою  трудового договору, які передбачають умови оплати праці, види винагород, надбавок, виплат, а також додаткові гарантії та компенсації, трудові та соціально-побутові пільги для працівника, суперечать колективному договору та Статут ДП «КиАЗ «Авіант», а тому їх слід визнати недійсними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, пояснили, що  при укладенні строкового трудового договору з ОСОБА_1, генеральний директор Козорєзов В.Ф. перевищив свої службові повноваження, зокрема передбачивши у Договорі додаткові, порівняно з законодавством України та колективним договором, трудові і соціально-побутові пільги для працівника, не маючи на те відповідних повноважень.

Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала і просила в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що на пропозицію роботодавця  керівництва підприємства  Київський завод «Авіант»,  вона погодилася  укласти трудовий строковий договір  на виконання певного об»єма робіт. В свою чергу роботодавець зобов»язувався виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,  які були погоджені сторонами. Встановлення додаткових пільг для працівників не суперечить законодавству України. Крім того, зазначила, що можливості визнання недійсними умов трудового договору, тим більше тих умов, якими встановлюються пільги для працівників, не передбачена законодавством України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом Міністерства промислової політики України Мінпромполітики України № 476 від 10 липня 2009 року припинено юридичну особу – державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації – приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім.. О.К.Антонова» /а.с.6-9/.

1 липня 2009 року між  підприємством ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» в особі уповноваженого – Генерального директора Козорезова В.Ф., іменованого Роботодавцем, та ОСОБА_1, за посадою заступника директора АП «Авіант» з комерційних питань був укладений строковий трудовий договір, на строк з 01.07.2009 року до 31.12.2011 року /а.с.12-14/.

Суд вважає, що між сторонами – підприємством і працівником був укладений саме строковий трудовий договір, не у формі контракту, оскільки  чинним законодавством не передбачена   можливість укладення контракту з заступником директора державного підприємства. Крім того, для укладення контракту необхідно, щоб сторони підписали документ під таким заголовком, що передбачено ст..24 КЗпП України.

У зв»язку з чим не заслуговують на увагу посилання представника позивача в тій частині, що між сторонами фактично був укладений договір у формі контракту, виходячи лише з того, що в договорі є  посилання на додаткові підстави дострокового розірвання трудового договору, з можливим настанням яких,  звільнення працівника провадиться за п.8 ст.36 КЗпП України.

Згідно з ст.. 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги працівників.

Відповідно до ст..21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В даному випадку між сторонами були досягнуті домовленості щодо оплати праці працівника та встановлені додаткові пільги, що не протирічать законодавству про працю.

Дійсно ст..97 КЗпП України передбачено право підприємств, установ, організацій самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональним/ угодами, встановлювати форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат

Але  визнати недійсними пункти 7, 8, 14, 14 «а»  Трудового договору від 01.07.2009 року , як такі що не відповідають колективному договору та законодавству про працю, не можливо, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Статтею 9 КЗпП України передбачена лише одна  підстава для визнання умови договорів недійсною, це та умова, яка погіршує становище працівників порівняно з законодавством України про працю.

Жодна із умов, яку просить визнати недійсною позивач, не погіршує становище відповідачки.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено  з урахуванням характеру роботи чи умов її виконання, або інтересів працівника /наприклад його бажання/, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк за відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для визнання окремих пунктів трудового договору, що регулюють  трудові і соціально-побутові пільги для працівника.

Керуючись ст..ст.10,11,60,208,209,213-215 ЦПК України, і на підставі ст..ст.9,9-1, 21,23 КЗпП України,

Суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих пунктів строкового трудового договору,  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу проголошення рішення суду.

                                                         Суддя: