Справа № 22ц-5635/2010 Головуючий у першій інстанції ЗАРІЧНА Л.А.
Категорія – цивільна Доповідач – МАМОНОВА О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.
за участю: ВІДПОВІДАЧКИ ОСОБА_6 ТА ЇЇ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБА_7, ПОЗИВАЧА ОСОБА_8 ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКА ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права особистої приватної власності на майно, що нажите за час шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2010 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,2043 га за цією ж адресою, що надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд і визначена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 623317. Позов мотивований тим, що хоча будинок і був куплений за час шлюбу, але за кошти, що були отримані позивачем від продажу своєї частки у приватизованій квартирі по АДРЕСА_1 а тому в силу ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю. В порядку ст. 120 ЗК України позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, що була приватизована відповідачкою під спірним будинком.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року визнано за ОСОБА_8 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,2043 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 236 грн. 15 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Апелянт зазначає, що суд відповідно до ст. 59 ЦПК України не міг показаннями свідків встановлювати, за яку суму був вчинений продаж приватизованої квартири по АДРЕСА_1 оскільки сума правочину вказана в самому договорі, який підписаний сторонами та посвідчений нотаріусом. Вказує, що суд помилково визнав право власності на земельну ділянку за позивачем, не скасувавши при цьому рішення сесії сільської ради, на підставі якого вона отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просив залишити рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року без змін та відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9, які просили залишити в силі рішення суду першої інстанції та відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню в частині визнання права власності на земельну ділянку, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Визнаючи за ОСОБА_8 право власності на спірний житловий будинок, районний суд виходив з того, що він був придбаний за особисті кошти позивача. Керуючись положеннями ст. 120 ЗК України суд вирішив питання і про перехід у власність позивача земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок.
Однак, повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна через неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.08.2001 року (а.с. 8) .
Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 01 лютого 2006 року на ім’я ОСОБА_6 було придбано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).
Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
В судовому засіданні районного суду відповідачка пояснила, що кошти на придбання спірного будинку в сумі 2700 доларів США були надані їй відповідачем після продажу належної йому частини приватизованої квартири, тобто фактично визнала, що спірний будинок, придбано за особисті кошти позивача.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_8 право власності на спірний будинок, визнавши його особистою приватною власністю позивача.
Доводи апеляційної скарги про неправомірне встановлення судом на підставі показань свідків суми правочину не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідачка визнала, що купівля-продаж спірного будинку відбулася за належні позивачу кошти.
Апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,2043 га в АДРЕСА_1 Прилуцького району Чернігівської області виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод. Рішення суду про визнання права власності на будівлю або споруду не є цивільно-правовою угодою, а тому не можна застосовувати правове регулювання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.
Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_8 про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,2043 га в АДРЕСА_1 Прилуцького району Чернігівської області.
Керуючись ст.ст. 120, 126 ЗК України, ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2043 га в АДРЕСА_1 Прилуцького району Чернігівської області – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2043 га в АДРЕСА_1 Прилуцького району Чернігівської області – відмовити.
В інший частині - рішення суду залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: