КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3072/09 Головуючий у 1-й інстанції: Невгад Л.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачка ОСОБА_2, остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального населення Білоцерківської міської (далі відповідач) про визнання дій неправомірними, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок доплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік. Заявлені вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однако зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнано дії відповідача в частині недонарахування позивачці допомоги по догляду за дитиною неправомірими, зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку на користь позивача за 2008 рік в розмірах які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням виплачених сим та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі статей 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п.3 розділу 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»викладений в новій редакції відповідно до пп.8 п.23 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є матір’ю малолітнього ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про народження. При цьому вона є особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На момент проведення виплат позивач не працювала та не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, виплачувалася їй з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів вважає зазначити наступне.
Згідно статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»від 21.11.1992 року №2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень названого Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2008 року –50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»було внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в частині встановлення розміру вказаної допомоги, зокрема допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у наступних розмірах: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не були визнані неконституційними положення пункту 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Таким чином постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про відмову в задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області – задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2009 року скасувати.
Винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2008 року відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
І.Й.Петрик